141.

Ніхто з присутніх не заперечував, і кожен по черзі висловив свою думку. Команда Діна й так давно розуміла, що цей момент настане. Невідомим залишався лише час.

— Тоді може зберемося у нас і обговоримо умови? — запропонував Алекс. — Квартира більша, помістимося всі.

— Окей, — відповів Дін. — Гадаю, що приїдемо за годину-півтори. І ще одне, не варто передчасно палитися перед Райномом.

— Згоден. Тоді повертаюся. Чекатимемо.

Гість пішов. Незабаром він уже заходив до квартири власної банди. Увійшовши до вітальні, хлопець дуже здивувався, побачивши там сестру.

— Привіт, Ніко, — мовив Алекс.

— Привіт, — Ніко усміхнулася. — Не могла пропустити таку подію, сам розумієш.

— Звідки дізналася?

— Мейлін.

— А, точно, вона ж була у Діна.

— І що далі?

— В сенсі? Дін із хлопцями невдовзі будуть, поговоримо.

— А Кіара?

— Вона теж там була. Сумніваюся, що Дін візьме її з собою.

— І що робитимеш?

— В плані?

— З Кіарою, братику. Якийсь ти сьогодні тугодум.

— А що з Кіарою? По-перше, не знаю, як вона до мене ставиться. Можливо, я їй взагалі байдужий. По-друге, нічого не робитиму. Ще невідомо, що буде далі між нашими командами. Ти ж розумієш — мої хлопці моя відповідальність. Не можу їх підставити, розлютивши Діна. А він точно розлютиться, якщо я навіть підійду до його сестри.

— Складно у вас усе.

— І не кажи.

— А якби знав, що Кіара точно відповість взаємністю?

— Ніко, не край серце. Давай подумаю про це пізніше?

— Як знаєш.

— До речі, де всі?

— На кухні, — Ніко усміхнулася. — Доїдають марсропани.

— Що ж ти одразу не сказала? — Алекс вмить зірвався з місця, поспішаючи вполювати смачне тістечко.

***

Дін заблокував екран телефону й задумливо стиснув губи. В цей момент до нього підійшла сестра.

— Я так і знала, що він здасться, — спробувала зав'язати розмову Кіара.

— Це було очевидно, — хлопець розвернувся й подивився на неї. — Алекс хоч і гордий, але розумний.

— Можна поїхати з вами? — сестра вирішила запитати прямо.

— Можна, — Дін зробив невеличку паузу. — Але я все одно проти вашого спілкування.

— Чому? — Кіара уважніше подивилася на брата.

— Бо я його добре знаю. Краще за тебе. Все, закрили тему. Ходімо.

Вдвох вони повернулися до вітальні. Хлопці якраз готувалися до візиту.

— Зброю залишаємо, — сказав Дін, окинувши поглядом товаришів.

— Думаєш, у нас не вийде домовитися? — усміхнувся Ед.

— По-перше, в квартирі немає де махати купою пістолетів, — відповів лідер. — По-друге, будьмо ввічливими. Довіра теж важлива.

— Ми точно можемо довіряти Алланові? — запитав Ерн.

— Так, — відповів Дін. — Я впевнений у його щирості. Особливо після того, як їхня команда втратила солідну частину обладнання і сировини.

— Ооо, то ми можемо вибити вигідніші умови? — оживився Лестер.

— Ні, це недалекоглядно. Майбутні союзники так не роблять.

— Тим паче, ми були майже в такій самій ситуації, — додав Едвард. — І Аллан цим не скористався.

— До речі, правда, — задумливо мовив Брайан.

— Ми теж поїдемо, — раптом втрутилася в розмову Мейлін. — Будемо стримувальними силами.

— Непогано, — усміхнувся Дін. — То що, всі готові? Беремо мінімум автівок, щоб Райном не помітив підозрілої активності. Я беру Кіару. Ерн — ти з Мейлін, Майлою і Едом. Дакота — береш Лестера, Айка і Брайана. Поїдемо різними маршрутами.

— Було б смішно, якби Райном дізнався і втік передчасно, — реготнув Лестер.

— Ага, тільки його таким не налякаєш, — прокоментував Дакота.

— А ось порушити наші плани він може, — погодився Ед.

— Так, все вірно, — підсумував Дін. — Вирушаймо.

Усі розбилися на групи й попрямували в гості. Незабаром вони вже були на місці. Паркувалися в різних дворах, куди ж без конспірації.

Алекс і його команда вже чекали. Гостей запросили всередину й запропонували розміщуватися і почуватися, як вдома.

Майла трошки зам'ялася біля дверей. Її очі обережно виловили з присутніх Кіра. Хлопець теж дивився на свою кохану. Ерн помітив це й нахилився до сестри.

— Гадаю, ви можете вже не ховатися. Краще, нехай усі одразу про все дізнаються, — пошепки мовив він.

— Я можу до нього підійти? — так само тихо уточнила Майла.

Ерн кивнув. Дівчина цілеспрямовано попрямувала до Кіра. Вона підійшла ближче й взяла коханого за руку.

— Ого! — здивовано мовив Дін. — А ось це зараз було несподівано.

Він перевів погляд на Ерна.

— Ага, судячи із твоєї аж надто спокійної реакції, ти вже знав.

— Нещодавно дізнався, — відповів друг. — Гадаєш, із Майлою можна сперечатися?

Кіара широко усміхнулася і уважно подивилася на брата.

— Тебе це не стосується, — одними губами вимовив Дін.

Він вже починав потроху нервувати. Ще й Алекс так і дивиться на його сестру. Дін відмітив про себе, що варто поговорити із ним ще раз.

Мейлін весело спостерігала за ситуацією. Але весь її настрій швидко випарувався, щойно дівчина помітила Армана. Останній стояв біля протилежної стінки, обпершись на неї спиною, і уважно дивився на Ерна. Мейлін трохи здивувало те, що в погляді колишнього не було ворожості, скоріше якийсь смуток і неприйняття. Ерн же ж навіть не дивився на свого лютого ворога, ніби йому було взагалі нецікаво.

— Арман виглядає, як звірятко, що завинило, — це вже був тихий коментар від Майли, котра повернулася до дівчат. — Я й не очікувала, що йому відомі такі емоції.

— Інколи мені здається, що ти ненавидиш його ще більше, ніж я, — прошепотіла Мейлін. — Ходімо на кухню, не будемо заважати.

— Ну, веди, — усміхнулася Майла.