139.

— Оу, тільки не кажи, що мова йде саме про них, — вигукнув Кір, маючи на увазі нову формулу, із якою хлопцям допомогли друзі Ніко.

— Ну, Дін не зможе від цього відмовитися, — констатував Арман.

— І у нас дійсно зараз немає ресурсів, щоб реалізувати її самотужки, — сумно зауважив Ентоні.

— Єдине, про що я думаю, — знову втрутився Алекс. — Це те, чи варте це все примирення?

— Ну, ти будеш ближче до Кіари, — не втримався Кір.

— Гарний аргумент, але Дін і так не підпустить до своєї сестри, — зауважив лідер.

— Якщо ми реалізуємо цей проект, то зможемо забезпечити себе від атак Райнома. Захопимо ринок. Навіть Райномові знадобиться багато часу, щоб придумати щось краще, — видав свої роздуми Дейв. — А ми його за цей час виженемо з Ніоріму. А може він й сам переключиться на щось полегше.

— Ага, Райном більш за все не терпить, коли зникає увага до його персони, — посміхнувся Ентоні.

— Ага, шкода, що ми не можемо дозволити собі такої розкоші без Діна, — вже трохи м'якіше додав Мартін. — Ну, ми вже давно із ними не перетиналися. Напевно, трохи охолонули.

— Ага, всі, окрім Арма та Ерна, — реготнув Дейв.

— Заради добра команди я готовий ігнорувати Ерна, — одразу ж завірив друзів Арман.

— Так, гадаю, що ми можемо трохи потерпіти Діна, — додав Ентоні.

— Або він нас, — це вже Деніел.

— Я теж із вами, — мовив Кір.

— Я чомусь думав, що буде складніше, — усміхнувся Алекс. — Ви погодилися швидше, ніж першого разу.

— Ну, тоді ж це було в перший раз, — зауважив Дейв. — Ніхто навіть теоретично не міг такого уявити. Та й тоді сам Дін прийшов миритися. До речі, може почекаємо на нього?

— Боюся, довго чекати будемо, — констатував Алекс. — Добре, давайте тоді обговоримо наші умови.

***

Мейлін розплющила очі й перевернулася на бік. Вчора вони з Ерном почали дивитися фільм на канапі, так і заснули. Дівчина поворушила головою, розминаючи шию. Звісно, в обіймах коханого було неймовірно затишно, але не надто зручно.

Десь поруч завібрував телефон. Прокинувся й Ерн. Не розплющуючи очей, він досить майстерно намацав мобільник і приклав його до вуха.

— Слухаю, — як би хлопець не старався, голос все одно був сонний.

Хоча, може, це ще був ранній ранок — хто знає.

— Оу, я тебе розбудив? — пролунав із динаміка голос Діна.

— Ага, — чесно зізнався Ерн. Його друзі й так знали, що він любить подовше поспати. — Котра година?

— Одинадцята. Сорі, я побачив твій новий пост в Онімі, вирішив, що не спиш, — пояснив лідер.

— Він був на таймері, то не я, — усміхнувся хлопець. — Що хотів?

— Попросити забрати Кіару. Ми з хлопцями ще на базі.

— А де сама Кіара?

— Пішла до «Спортісу». Нібито там, на відміну від «Спортілайту», не буде Райнома.

— Проте буде Аллан, — реготнув Ерн.

— Точно... — після кількох секунд тиші впавшим голосом мовив Дін. — Невже вона думала, що я не здогадаюся?

— Так, не здогадався ж.

— Слухай, а можеш попросити Мейлін дізнатися, чи Алекс там?

— Можеш попросити, — долучилася до розмови сама Мейлін. — Тільки це вже виглядає як шпигунство.

— О, привіт, Мейлін, — трохи ніяково відповів Дін. — І ти тут?

— Давай так, — поспішив врятувати розмову Ерн. — Ми зараз поїдемо і заберемо Кіару. Заодно глянемо, чи є там Алекс, пасує?

— Так, дякую.

— Окей, тоді ми збираємося.

Ерн скинув виклик і потягнувся, розминаючи кінцівки, після чого обійняв Мейлін і поцілував її в щоку.

— Вперше чув Діна таким завстидженим, — реготнув хлопець.

— Я вже й сама подумала, чи не перегнула із втручанням, — усміхнулася дівчина, обіймаючи його у відповідь.

— Та ні, нормально. Ми ж домовлялися не втягувати тебе в наші справи.

— Ну, Кіара й Алекс — то зовсім інша справа.

— Я чомусь думав, що ти підтримаєш Кіару, а не Діна. Принаймні до Алекса ти ставишся краще, ніж він.

— Може й так. Але мене трохи турбує його ставлення до Обрі. Незрозуміло, хто йому дійсно подобається. Та й я не так добре його знаю, щоб сліпо підтримувати Кіару. Хочу зауважити, що й Діна я в цьому випадку теж не підтримую.

— О, оце, до речі, звучить правильно. Добре підмічено.

Уже за півгодини закохана парочка була біля «Спортіса». А ще через десять хвилин усі троє прямували до квартири команди Діна.

— Ти що, сама здалася Діну? — весело запитав Ерн.

— А він що, здогадався? — Кіара стривожено подивилася на хлопця.

— Ну, як тобі сказати. Я здогадався.

— Ну, Ерне, ну міг би й промовчати.

— Припустімо, навіть якщо ти цілком довіряєш Алланові, ситуація не стає від цього безпечнішою. І я можу зрозуміти Діна. Тим паче, сам маю молодшу сестру.

Дівчина промовчала. Натомість склала руки на грудях і вп'яла погляд у вікно. Кіара розуміла, що якась частка рації тут є — вона не знала про реальне ставлення Алекса. Та й його поведінка могла виявитися абсолютно непередбачуваною. Минули ті часи, коли вони гралися в одній пісочниці, а трохи пізніше збиралися в гостях, у більш нейтральній обстановці. Тоді між Алексом і Діном ще не було аж такого сильного суперництва. Але час змінив усе.

— Заходьте тоді всередину, а я поки що запаркуюся, — порушив потік думок дівчини Ерн.

Мейлін обережно торкнулася ліктя Кіари.

— Ходімо? — запитала вона.

Незабаром усі троє вже були на місці. Там уже були Майла, Ед, Брайан і Лестер. Лишалося тільки дочекатися повернення Діна, Дакоти й Айка. Щоб трохи скоротати час, хлопці вирішили пограти в приставку. А дівчата просто спостерігали, розмовляючи про щось своє.