135.

— Ну ти даєш, — нарешті мовив Ерн, коли небезпека минула. — Гадаю, ти його налякала.

— Нехай звикає, — буркнула Мейлін. — І не думає, що йому все дозволено.

— Насправді тут вони мали рацію. Невідомо, чи то не я заподіяв щось їхньому лідерові.

— І так зрозуміло, що то не ти.

— Ну, не все так просто. То що, їдемо до Кіари?

— Угу, — дівчина вибралася з автівки, обійшла її та пересіла на переднє пасажирське сидіння поруч із Ерном.

Автомобіль рушив з місця. Кілька хвилин вони їхали мовчки. Хлопець обережно спостерігав за Мейлін. Та сиділа трохи згорбившись, уп'явшись очима в підлогу. Всередині щось стиснулося.

— Вибач, — раптом мовила дівчина, не відриваючи погляду від килимків. — Я взагалі не мала втягувати тебе в це. Алекс хоч і мій друг, але це все й правда не гра.

— У цій грі немає правил, — Ерн торкнувся рукою її коліна і легенько стиснув. — З твоєї точки зору ти зробила все правильно.

Мейлін лише зітхнула. Після всіх цих подій гумору не було — і не тільки через чергове розуміння, наскільки все погано з Арманом, а й через дії Райнома.

Незабаром вони вже були на місці. Дін і Кіара чекали в невеличкій кав'ярні.

— Чого так довго? — здивовано запитав лідер.

Він і сестра вже встигли випити по три чашки кави.

— Не повіриш, але рятували Алекса, — не став приховувати їхніх пригод Ерн. Кіара виструнчилася і напружилася, вловлюючи кожне слово. — Просто після тебе.

— Він не впорався з Райномом? — реготнув Дін.

Сестра окинула його сердитим поглядом.

— Що сталося з Алексом? — схвильовано запитала вона, проігнорувавши засудливий погляд брата.

Зараз дівчину не цікавило, про що подумає Дін.

— Давай спочатку, — Ерн відсунув стілець для Мейлін, після чого сів на сусідній. — Алекс розповів, що ви разом билися з Райномом. Але що з тобою робить Кіара?

— Окей, — відповів Дін. — Давай спочатку. Взагалі-то я їхав до торгового центру за новою курткою, а Кіара напросилася зі мною. Потім їй раптово захотілося молочний коктейль саме з тієї кафешки, що поруч із квартирою Аллана. Потім ми побачили його самого. Алекс виглядав аж занадто натхненно й рішуче. Мені ще й інформатор написав, що в них з'явилися якісь справи в Денреї, то я вирішив поїхати слідом. Не думав, що там буде щось серйозне.

Далі хлопець коротко переповів подробиці зустрічі з Алексом і подальшої бійки.

— Я залишив Кіару в автівці й припаркувався так, що нас не було видно, — пояснив він. — Та й не став залишатися там до кінця, бо хвилювався за неї. Тепер ваша черга.

— Ну, у нас не так цікаво, — почав Ерн. — Ми побачили автівку Алекса недалеко від тієї самої закинутої будівлі, де ви билися. Інших схожих місць там немає. Він був непритомний.

Побачивши, як змінилася в обличчі Кіара, Дін завів очі.

— Так, і я наполягла, щоб ми дочекалися Кіра й інших, — продовжила Мейлін, після чого рішуче подивилася на Діна.

— Розслабся, — мовив той. — Правильно зробили. Я хоч і не люблю Алекса, але залишати непритомну людину теж якось неправильно.

— Ага, якби ми ще трохи почекали, то могли б врятувати його раніше! — обурено кинула Кіара.

— Завжди мріяв врятувати Алекса, — невдоволено буркнув Дін.

— Так, а що з ним? — не заспокоювалася сестра.

— З ним усе нормально, — поспішила запевнити Мейлін.

Ерн коротко дорозповідав, що було далі. Почувши про витівку Армана й Мартіна, лідер насупився.

— Інколи не розумію, як Алланові вдається контролювати цих двох, — кинув Дін. — Хоча з ними завжди були якісь проблеми.

— І з Мартіном? — здивовано перепитала Мейлін.

— Ага, — відповів лідер. — Добре, щось ми тут засиділися. Ерне, забирай дівчат, відвези їх додому, а потім зустрінемося на північній базі.

— Окей, — мовив Ерн. — Ходімо, дівчата.

***

Алекс скривився і зашипів від болю, коли Арман трохи необережно зачепив поранене місце, зв'язуючи кінці бинта.

— Ну, я розумію, що ти хотів би, щоб на моєму місці була Кіара, — весело мовив друг. — Але є, як є.

— Інколи я шкодую, що у тебе часами пробивається ну дууууже добрий гумор, — пожартував лідер. — Чесне слово.

З перев'язкою нарешті було закінчено. Алекс підвівся з канапи і трохи розім'явся.

— Алексе, ти сильно не смикайся, — порадив Кір. — Може, все ж таки до лікарні?

— Кіре, ти з якого дива став таким вразливим? — це вже Ентоні підключився до розмови. — Чи це тебе твоя дівчина так розм'якшила?

— Ага, не дивно, що Ерн, як дресирований песик, поруч із нею поводиться, — реготнув Деніел.

— А ти не так поруч із Алексою поводишся? — Кір перевів погляд на останнього.

— Моя сестра — це ходяча катастрофа, ти ж знаєш, — одразу ж знайшовся Деніел. — Інколи краще зробити, як вона скаже.

— Можу погодитися тільки з першою частиною, — саркастично буркнув Арман. — Добре, Аллане, так що ж усе-таки сталося? І звідки там взявся Ерн?

— Певно, звідти ж, що і Дін, — відповів лідер. — Райном зустрів мене не сам, що було очікувано. А далі вже пішло цікавіше — з'явився Дін, котрий вирішив мені допомогти з якогось переляку. Потім він пішов, і я отримав по голові.

— Гадаєш, що це не Дін? — Ентоні дивно подивився на лідера.

— Нащо йому тоді допомагати, а потім бити по голові? — поставив логічне питання Кір.

— Кіре, ми розуміємо, що ти вже частково на їхньому боці, — скептично зауважив Арман.

— Так, стоп! — Алекс підняв руку. — Не переходимо на особистості.