129.

— Що??? Вони побили Дейва, і він у лікарні??? — Майла від несподіванки ледь не впустила чайник. — Якось не схоже на Райнома. Я була впевнена, що він вигадує план його повернення.

— Навіщо? — здивовано запитала Мейлін.

— А навіщо вони заманили його до себе минулого разу? Логіку Райнома не розуміє ніхто, окрім самого Райнома. Проте він непогано маніпулює всіма навколо, як ляльками. То ти збираєшся сьогодні до нього поїхати?

— Напевно, так. Не знаю. Не можу сказати, що ми якісь хороші друзі з ним. У будь-якому разі, в цій лікарні працює моя мама. Вона вже в курсі ситуації. Тож на мене чекає серйозна розмова. Не думаю, що вона буде в захваті.

— Дивно, що вона не дізналася про щось таке раніше. Враховуючи, скільки разів Райном намагався тебе викрасти. Хтось із знайомих запросто міг побачити і розповісти.

— У мами особливо й немає знайомих, тільки колеги. Вона майже увесь час проводить із Філом. Ну, або з його знайомими, тільки в іншому місті. Ось тепер колеги побачили.

— Маєш уже якийсь план?

— Ще не знаю. Я не збираюся розповідати їй усе. Та й брехати про те, що випадково познайомилася з Дейвом у магазині, теж не хочу. Вона ж і про Ерна не знає.

— Твій тато ж гангстер, здається?

— Ага. Схоже, мама ненавидить його і все, що може бути з ним пов'язано. Навіть не знаю, як вона відреагує.

— То може, поїдемо разом? Вона побачить мене і трохи заспокоїться.

— Думаєш?

— Впевнена. Я ж не схожа на гангстера?

— Оце точно ні, — Мейлін розсміялася.

Ближче до вечора Ерн приїхав по дівчат. Він навіть не здивувався, побачивши, що разом із його дівчиною виходить ще й Майла.

— Навіть не будеш заперечувати? — усміхнулася сестра.

— Це було очікувано, що ти поїдеш, — відповів хлопець.

— Насправді я ще й Мейлін буду підтримувати. У її розмові з матір'ю.

— Ого, вже цікаво.

— Що тобі цікаво? Краще натягни куртку, щоб твоїх татуювань не було видно.

Автомобіль хлопця плавно рушив із місця. Незабаром усі троє вже були на місці.

— Я почекаю на вас тут, — мовив Ерн у відповідь на запитливий погляд Мейлін. — Не маю величезного бажання бачитися з Дейвом.

— Ходімо з нами, будь ласка, — попросила дівчина.

— Хочеш, щоб мене побачила твоя мама?

— Нехай бачить. Принаймні, це моє життя. Ходімо, бо невідомо, що ще цей Райном може утнути.

— Кого-кого, а його я точно не боюся, — пирхнув Ерн, вибираючись із салону. Майла розреготалася. — Чого ти смієшся?

— Ерне, ти що, боїшся маму Мейлін? — запитала сестра.

***

Корнелія сиділа за столом і заповнювала чергові папери. Останнім часом у неї було дуже багато такої роботи. Через прочинені двері з коридора долинули голоси. Один із них жінка впізнала — Мейлін. Корнелія підвелася й тихенько підійшла до дверей, обережно визирнула. Донька стояла біля стійки адміністратора. Поруч були незнайомі хлопець та дівчина. Хоча ні, , Корнелія вже бачила Мейлін поруч із цим молодим чоловіком. Тоді їй здалося, що він набагато старший за доньку. Корнелія важко зітхнула й відсторонилася. Найбільше вона зараз боялася знову посваритися з Мейлін.

***

— Можна я не буду заходити з вами до палати? — Ерн досі був налаштований скептично.

Всі троє піднялися на другий поверх і прямували довгим коридором, шукаючи потрібну палату.

— А раптом там буде Райном? — весело запитала Майла. — Він нас викраде, а ти навіть не помітиш.

— Ага, і буде стрибати з вами у вікно, — буркнув її брат.

— Можеш почекати тут, — усміхнулася Мейлін. — Гадаю, Дейв не готовий до таких сюрпризів.

— І якщо сюди прийде мама Мейлін, — тихо мовила сестра. — То ти будеш розмовляти з нею сам на сам. Не нудьгуй, братику.

Дівчата увійшли до палати й роздивилися навколо. Жодних слідів Райнома.

— Ого, а я сьогодні популярний, — пролунав голос Дейва. — Привіт, дівчата.

— Привіт, Дейве. Щось ти занадто веселий як на людину, що потрапила до лікарні, — зауважила Майла.

Мейлін лише коротко привіталася.

— Не плакати ж мені, — хлопець слабко усміхнувся. — До речі, а ви з Кіром?

— З Ерном, — відповіла Майла. — Теж хочеш його побачити?

— Мабуть, відмовлюся.

— Що все ж таки сталося? — запитала Мейлін.

— Райном згадав, що треба мені помститися. Хоча я цього не очікував. Сам винний — не треба було вестися на його фокуси, — Дейв на кілька секунд замовк. — Схоже, жарти закінчилися. Невідомо, яким буде його наступний крок.

— Не схоже, щоб ви, хлопці, сильно боялися, — Мейлін уважно подивилася на хлопця.

— Якби боялися, то не приєднувалися б до вуличної банди, — той вишкірився. — Алекса таке не зупинить. Хоча дивно, що Дін досі зберігає нейтралітет. Так час гратиме проти нього.

— Дейве, якщо ти сподіваєшся витягнути з нас якусь інформацію, то це марно, — втрутилася Майла. — Ми нічого не знаємо про плани Діна. А якби й знали, то не сказали б.

— Я сподіваюся, що ви передасте йому мої слова, — відповів Дейв. — І він задумається. Алекс у будь-якому разі захоче помститися Райномові. І Райном точно на це розраховує. Мені не подобається ця опція, бо тут великий шанс стати пішаком у його грі.

— Ага, але ж Алекс не може просто так це залишити. Інакше який з нього лідер, — додала Майла. — Черговий хитромудрий план. Набрид мені вже ваш Райном.

— Краще розкажи, як ти почуваєшся, — спробувала змінити тему Мейлін. — Може, тобі щось треба?

— Не хочу жалітися, — одразу відповів Дейв. — Заживе. Я й так не заслуговую на ваші візити після того, що зробив.

— Дейве, не починай, — зупинила його Майла.

— Але я радий вас бачити, — додав хлопець. — Добре, не будемо змушувати Ерна так довго чекати.