125.

Кіара натиснула на зображення, відкриваючи його на весь екран. Це була її улюблена фотографія. Хтось із друзів сфотографував їхній поцілунок з Алексом, коли вони грали в гру з завданнями. Дівчина легко зітхнула — шкода, що все було не зовсім реально...

Дев'ять років тому...

Подруги дивилися на неї аж надто уважно. Точно щось замислили. Кіара запустила руку в мішечок з папірцями й почала перебирати вміст. Треба було витягнути щось максимально нейтральне. Дівчина зосереджено промацувала текстуру, намагалася визначити довжину папірця, але марно. Жодних підказок.

— Сміливіше, Кі, — мовила одна з дівчат, Аліка.

— Не будь такою боязкою, — додала друга, Тіна.

— Ну доообре, — Кіара нарешті обрала папірець і витягнула його.

Дівчата одразу ж подалися вперед, намагаючись зазирнути, що там всередині. Кіара відсахнулася, але Аліка спритно вихопила папірець з її рук і розгорнула. Тіна непомітно сховала мішечок за спину й підсунула на його місце такий самий.

— Поцілувати хлопця з мішечка під номером один, — вголос прочитала вона. — Ооо, стає цікаво.

Кіара відчула себе ніяково.

«Ми ж домовлялися, щоб без таких завдань!»

Тіна підхопилася з місця й попрямувала до сусіднього столу. За мить дівчина повернулася з ще одним мішечком у руках.

— Обирай ціль, — реготнула подруга, простягуючи Кіарі клунок. — Тільки не підглядай.

— Можна я перетягну завдання? — дівчина подивилася на подруг щенячими очима. — Ми ж домовлялися, щоб без усього такого.

— Та ну, так нецікаво, — відмахнулася Аліка. — Тим паче, це єдине таке завдання. Треба було менше копирсатися.

— Давай, не виляй, — Тіна сунула мішечок мало не в обличчя подрузі. — Тягни. Ми свої завдання чесно виконали.

— Окей, але це буде останній раунд, — якомога серйозніше мовила Кіара, показуючи своє зденервування.

Вона запустила руку в мішок. Довго не возилася — витягнула першу-ліпшу.

— Хто там? — в один голос запитали подруги.

— А не скажу, — твердо відповіла Кіара. — Чи ви ще й дивитися збираєтеся?

— Слухай, ми тобі подруги, чи як? — тиснула Тіна.

— Ага, може, ти зараз не того поцілуєш, — єхидно додала Аліка.

— Окей, — Кіара сердито розгорнула папірець і аж застигла на місці. Всередині великими літерами було написано: «АЛЕКС». — Можна я все ж таки спробую ще раз?

— Ні-ні-ні! — дівчата вдвох схопилися за мішечок.

Тіна ледь помітно кивнула Аліці, і та відпустила здобич.

— Ми не будемо дивитися, якщо ти не хочеш, — мовила перша.

— Ага, тільки якщо ти цього не зробиш, то це буде на твоїй совісті, — додала друга. — До речі, хто там тобі випав?

Аліка заглянула в папірець.

— Ага, Алекс! — викрикнула вона. — Нашій Кіарі випало поцілувати Алекса! Це так романтично.

Сам Алекс, який стояв біля вікна й спостерігав за вулицею, розвернувся і подивився на дівчат. Він теж брав участь у цій дивній грі й уже витягнув свій папірець. На відміну від Кіари, завдання хлопця було звичайнішим.

— Ми не будемо дивитися, якщо ти не хочеш, — Аліка підвелася з місця й попрямувала до виходу, не забувши взяти під руку Тіну. — Тільки давай по-чесному.

Дівчата вийшли з кімнати. Кіара підвелася з місця й подивилася на Алекса. Той із явним зацікавленням очікував на розвиток подій.

«А ніхто ж не казав, який саме поцілунок, так?»

Кіара усміхнулася й попрямувала до хлопця. Коли між ними лишалося кілька сантиметрів, вона підвелася на пальці й поцілувала Алекса в щоку. Але втекти далі не встигла. Хлопець спритно схопив її за талію й притягнув до себе. За мить Кіара відчула дотик його губ на своїх і тотально розгубилася.

Вона відповіла на поцілунок — не змогла втриматися. В голові блукали різноманітні думки…

«І що він тепер про мене подумає?»

«Я не мала відповідати…»

«Чому я не втекла?»

«Що я роблю?»

«Вб'ю їх обох!»

На якусь мить дівчині здалося, що десь поруч щось блиснуло.

«Це в мене точно вже в голові паморочиться від емоцій. Подивіться на неї — розтанула, як морозиво».

Минуло нецілих півхвилини, а Кіарі здавалося, що ціла вічність. Алекс відірвався від її губ і легенько усміхнувся.

— Якщо вже зібралася цілуватися, то цілуйся нормально, — мовив він.

Відчувши свободу, дівчина миттєво вирвалася з нетугих обіймів Алекса й побігла геть, мало не перечепившись через мішечки на підлозі й відкидаючи їх ногами.

Майже весь вечір Кіара провела у сусідньому парку на гойдалці. Губи горіли, а солодкі спогади не давали спокою. Вона так мріяла про поцілунок із Алексом, але ніколи не думала, що це станеться так швидко й так реально. Єдине питання — навіщо він це зробив? Кіара сумно зітхнула. Вона була впевнена, що він хотів її провчити. Втім, запитати про це вона точно не наважиться. Телефон коротко пискнув — повідомлення від невідомого номера. Дівчина відкрила чат і побачила фотографію. Вона й Алекс цілуються. Виглядало так, неначе вони — справжня пара. Кіара відчула, як легкий сором знову пройшовся всім її тілом.

«Але ж гарно вийшло!»

За якийсь час голод переміг сором, і дівчина попрямувала додому. Алекс на той момент уже пішов, бо повернулися її батьки, котрі з відомих причин не надто любили такого гостя. Кіара увійшла до вітальні. Її увагу одразу привернули мішечки, що так і залишилися лежати на підлозі.

«Здається, їх було більше... Чи то вже в мене в очах двоїлося, поки тікала?»

Кіара сіла навприсядки, взяла один із мішечків, висипала вміст на підлогу й почала перебирати папірці. Яким же було її здивування, коли вже десятий підряд мав один і той самий текст: «Поцілувати хлопця з мішечка під номером один». Дівчина стиснула губи.

«От хитрунки!»