124.

На превеликий подив усіх присутніх, Арман не відповів. Він лише важко зітхнув, підвівся з підлоги й попрямував до Кіра. Дейв і Ентоні попереджувально рушили з місця, готуючись стримати його. Кір запитливо подивився на товариша.

— Вибач, друже, — раптом мовив Арман. — Я не знаю, що на мене найшло. Думав, Мейлін попросила когось із подружок вдати твою дівчину. Хотів поговорити з нею, налякати — і вона розколеться.

— Ти що, серйозно думав, що я зустрічаюся з Мейлін? — його друг задумливо пошкрябав потилицю.

— Серйозно.

Кір здивовано підвів брови. Його губи скривилися, блокуючи усмішку. Хлопець почав шумно видихати, придушуючи сміх, але це не допомогло.

— Не смішно, — кинув Арман, після чого й сам усміхнувся.

— Слухай, Кіре, а мені цікаво, як відреагував Ерн, коли дізнався? — запитав Мартін. — Бо, судячи з його реакції, він знав.

— Напрочуд спокійно, — відповів Кір. — Мейлін вдалося його стримати.

— Ех, а Мейлін дійсно крута, — мрійливо мовив Дейв.

— Добре, хлопці, — втрутився Алекс. — Я довіряю Кірові, тож пропоную зараз залишити все, як є, і зайнятися Райномом. Що ви на це?

***

Наступного дня Ерн вирушив шукати Армана. Він досі був злий, а супротивник дуже невчасно десь подівся.

— Де Арман? — замість привітання запитав хлопець, підходячи до Кіра й сестри.

Він знав, що ці двоє знову сиділи в тій самій альтанці, де він їх уперше побачив.

— Не можу тобі сказати, — спокійно відповів Кір.

— Краще скажи і не дратуй мене, — Ерн миттєво почав закипати.

Майла різко підвелася й встала між ним та Кіром — брат уже рушив до її хлопця.

— Ерне, охолонь! — дівчина серйозно подивилася на нього. — Що ти робиш?!

— Арман скривдив Мейлін, не забула? — очі хлопця горіли вогнем. Схоже, він не збирався зупинятися.

— І до чого тут Кір? — Майла насупила брови. — Не забув, що він вчора допоміг врятувати нас? Ерне, будь ласка, заспокойся.

Її брат сильно стиснув кулаки, але все ж зупинився. Трохи постоявши на місці, він розвернувся й попрямував до автівки. Майла видихнула.

— Останній раз я бачила його таким злим, коли мене скривдив старшокласник, — мовила дівчина.

— Добре, що я не Арман, — пожартував Кір, намагаючись розрядити ситуацію. — До речі, про Армана.

Хлопець витягнув із кишені телефон і почав набирати текст. Майла мимоволі заглянула в екран.

«Кір: Арме, візьми вже нарешті на себе відповідальність. Тебе шукає Ерн.»

— Я щось не зрозуміла — ти його попереджаєш чи заохочуєш? — дівчина здивовано подивилася на Кіра.

— І те, й те, — відповів той.

***

Арман відкинув телефон на сусіднє сидіння й прискорився. Його автівка неслася майже порожньою вулицею на максимально дозволеній швидкості. Ще трошки — і хлопець знову ризикує втратити право кермувати. Хоч Арманові дуже не хотілося це визнавати, Кір мав рацію. Все зайшло надто далеко. І знову через нього. Хлопець однією рукою потягнувся до бардачка по гарнітуру, після чого зателефонував Кірові.

— Де він? — замість привітання запитав він.

— Схоже, поїхав у бік стадіону, — відповів друг.

— Окей, — Арман скинув виклик, розвернув автівку і перелаштувався на потрібну смугу.

Коли стадіон замаячив на горизонті, хлопець витягнув телефон і написав Рейген.

«Арман: Будеш плакати, якщо мене вб'ють?»

Відповідь не змусила себе довго чекати.

«Рейген: Ти що, п'яний?

Арман: Ні. Через тебе моє життя пішло шкереберть.

Рейген: Арме, твоє життя пішло шкереберть тільки через тебе самого. Не пиши мені.»

Арман пирхнув і заблокував екран.

— Маєш рацію, — пробурмотів він.

Заїхавши на територію стадіона, Арман одразу побачив автівку Ерна. Більше нікого навколо не було.

«Добре, так навіть краще».

Хлопець припаркувався біля позначки «СТАРТ» і вибрався з салону.

Ерн сидів на траві неподалік від своєї автівки і щось клацав у телефоні. Побачивши ворога, він спритно підвівся і попрямував назустріч.

— Ти ж мене шукав, так? — запитав Арман, встаючи в захисну стійку.

Супротивник мовчки кинувся на нього. На превеликий подив для себе самого, Арман пропустив перший удар. Ерн із силою повалив його на землю і сів зверху, замахнувшись для наступної серії, але раптом зупинився. Він здивовано подивився на хлопця — той так і не вжив жодних контрдій.

— Я б теж собі врізав. Бий, — мовив він.

Ерн зморщив брови, але чуйності не втрачав. Цей хлопець ще міг щось утнути.

— Я не знав, що вона дійсно тебе кохає, — продовжив Арман. — Але вчора впевнився на власні очі. І мені стало якось не по собі. Я хотів би вибачитися, але гадаю, що ти мене до неї не підпустиш.

— Виглядаєш жалюгідно, — пирхнув Ерн.

— Я знаю, — страждальницьки вимовив Арман. — І поводжуся так само.

Хлопець Мейлін щосили вгатив супротивникові по ребрах так, що той мало не взвив. Після чого підвівся і просто попрямував до своєї автівки.

— Навіть битися з тобою перехотілося, — зневажливо кинув він, навіть не розвертаючись. Арман спробував підвестися, але різкий біль не дозволив. Хлопець відкинувся на спину і розреготався. Ерн зупинився і знову пирхнув. — Жахливе видовище.