122.

Почувши новину, Ерн не на жарт перелякався.

«Мейлін же мала зустрітися з Майлою…»

Недовго думаючи, він одразу побіг до автівки, попутно набираючи повідомлення для сестри й сподіваючись, що це якийсь жарт.

«Ерн: Ти вже в кав'ярні? Мейлін з тобою?

Майла: Ага. Мейлін ще не прийшла. А що?

Ерн: Нічого. Сиди там і нікуди не виходь. Там є люди?

Майла: Повно. Що сталося?

Ерн: Потім розповім».

Хлопець затиснув газ і помчав до будинку Армана.

«Тільки б встигнути.»

***

Арман відклав телефон Майли на стіл, задумавшись.

«Ерн??? Яким він тут боком?»

— Ти йому телефонувала? — хлопець загрозливо рушив у бік Мейлін, котра стояла посеред кімнати, приготувавшись до оборони. В очах Армана горів вогонь люті. Дівчина позадкувала — від секундної впевненості не лишилося й сліду. — Немає куди тікати.

— Армане, нащо ти це робиш? — Мейлін намагалася змусити свій голос звучати рівно. — Нащо ти викрав Майлу?

— Хотів трохи провчити Кіра. Я б не образив її. Так би посиділи, потеревеніли. Інша справа — ти, — Арман зробив різкий ривок і схопив дівчину за руки, штовхаючи вперед. Мейлін не встигла й оком змигнути, як її спина торкнулася стіни, а Арман уже нависав над нею. — То що, поговоримо?

Хлопець уважно дивився в її очі, наче намагався прочитати думки. Але бачив тільки напруженість і… огиду? Так, це було влучне слово. У грудях неприємно кольнуло. Таку Мейлін він ще не бачив.

— Чого ти хочеш? Нащо це все? — процідила дівчина, намагаючись зобразити впевненість, хоча голос зрадливо дрижав.

— Ти ж так добивалася моєї уваги. І нам було добре разом, — Арман потягнувся рукою до обличчя Мейлін, але та блискавично виставила передпліччя, блокуючи рух.

— Так, я кохала тебе, Армане, — мовила вона. — Але зараз я кохаю Ерна. Зрозумій це вже нарешті!

Хлопець скривився, наче від зубного болю. З такою правдою він миритися не хотів.

— Я ж знаю, що ти брешеш, — в його очах знов спалахнула лють.

— Не брешу. Певно, не всі твої колишні дівчата такі, як Рейген, — сердито мовила Мейлін.

Раптом хтось ззаду схопив Армана й відтягнув його. Мейлін побачила Алекса. Той врізав хлопцеві під дих, відштовхнув його вбік і підскочив до дівчини.

— Ти як? Усе гаразд? — голос лідера звучав схвильовано.

— А як ти думаєш? — саркастично мовила Мейлін.

Тільки зараз дівчина помітила, що все її тіло тремтить.

— Ходімо звідси, — Алекс легенько торкнувся її руки. Удвох вони попрямували до кухні. — Тримай.

Хлопець набрав у склянку води й подав її Мейлін. Та взяла і почала пити жадібними ковтками. У цей момент увагу Алекса привернула Майла, котра лежала на канапі в сусідній кімнаті.

— А це хто? — запитав він. — Ти знаєш?

— Дівчина Кіра, — прокряхтів замість Мейлін Арман, котрий якраз спромігся доповзти до дверей.

Алекс стрельнув у нього гнівним поглядом, після чого попрямував до Майли.

— Це правда? — лідер повернув голову і подивився на Мейлін. Та лише кивнула. — Чим ти її приспав?

— Чим зазвичай, — було видно, що кожне слово дається Арманові нелегко.

Алекс зітхнув. Він щосили намагався тримати себе в руках.

— Де нейтралізатор? — запитав максимально спокійним голосом.

— У ванній, у шафці.

Арман не збрехав. Нейтралізатор дійсно лежав там, де він і вказав. За кілька хвилин Майла розплющила очі. Побачивши перед собою Алекса, дівчина напружилася й втиснулася у канапу.

— Майло, це Алекс, не бійся, — Мейлін намагалася надати голосу легкості, хоча навряд чи це виходило — судячи з того, як на неї подивилася подруга.

З під'їзду пролунали знайомі голоси. Хтось вдарив у двері.

— Відчинено, — крикнув Алекс. До квартири увійшли Кір, Дейв, Ентоні, Деніел і Мартін. — А ви що тут робите?

— Мейлін змогла мені зателефонувати, — відповів Кір. — А ти що тут робиш, Алексе?

— Алістер повідомив, що наш Арман викрадає людей. Не міг не втрутитися, — пояснив лідер.

— Кір! — подала голос Майла, котра ще не до кінця прийшла до тями.

— Майла??? — тепер і Кір помітив власну дівчину. Він одразу кинувся до неї й обійняв. — З тобою все гаразд?

— Угу, — сестра Ерна кивнула й пригорнулася до хлопця, прошепотіла йому на вухо. — Але я дуже злякалася.

— Ходімо звідси швидше. Алексе, я заберу дівчат, — мовив Кір.

Але піти вони не встигли. До квартири увірвався Ерн.

Мейлін він побачив одразу. Хлопець пройшов повз здивованих членів ворожої банди, наче не помічав їх, повністю зосередившись на своїй дівчині.

— З тобою все добре? — Ерн схвильовано присів навпочіпки перед Мейлін і взяв її за руки.

— Алекс мене врятував, — відповіла дівчина. Вона потягнулася до хлопця й обійняла його, прошепотіла на вухо. — Тут Майла, але краще зроби вигляд, що ти її не знаєш.

Ерн подивився в інший бік — туди, де був Арман. Кулаки стиснулися самі по собі.

— Ти ж не думаєш, що ми дозволимо тобі його атакувати? — попереджувально запитав Алекс. — Навіть у такій ситуації.

— Безпека Мейлін для мене важливіша, — сердито мовив Ерн.

Напруження в кімнаті тільки зростало. Аж раптом Арман почав заходитися сміхом.

— Слухай, Ерне, — мовив він, давлячись від реготу. — А Майла тобі хто?