117.

Пискіт телефону вирвав Кіра з роздумів. Нове вхідне повідомлення.

«Майла: Я тебе бачу, зараз спущуся.

Майла: Хоча ні, краще ти піднімайся.

Майла: Тут Ерн. Але він із Мейлін.

Кір: Впевнена, що це гарна ідея?

Майла: Так.»

Хлопець вибрався з салону і попрямував до будинку.

— Ого! — тільки й мовила Мейлін, коли Кір увійшов до вітальні. — Що сталося?

— Арман стався, — буркнув хлопець. — Ти як, у порядку?

— Так.

— Ти ж йому теж врізав, так? — запитала Майла.

Ерн мовчки слухав.

— Ага, — кинув Кір.

— Чому ви побилися цього разу? — це вже була Мейлін.

— Бо він знову ніс усіляку маячню про тебе. А я не міг спокійно це слухати.

— Слухай, мабуть, не дуже добре, що ви сваритеся через мене. У захваті буде тільки Райном. Може, він якось підказав Арманові?

— Я почекаю на тебе в автівці, — кинув Ерн, підводячись із канапи.

— Добре, я тебе дожену, — відповіла дівчина. — Кіре, я дійсно дуже вдячна тобі за підтримку, але мені здається, що це може лише загострити конфлікт між обома бандами.

— Куди вже більше? — досить скептично мовив Кір. — Чи ти думаєш, що ми потоваришуємо з Діном? Усе буде по-старому, щойно Райном знову зникне з Ніоріму. Арман говорив неприйнятні речі, я наглядно показав йому, що це погано. Не хвилюйся, і він, і я швидко охолонемо.

— Я, мабуть, краще піду, — трохи розгублено мовила Мейлін. — Зустрінемося завтра на лекції, Майло.

— Угу, — коротко кинула Майла.

— Не переймайся за нас, — ще раз додав Кір. — Гадаєш, ми до цього з Арманом не билися?

— Якщо і билися, то хоча б не через мене, — дівчина підняла руки на рівень грудей і виставила їх перед собою. — Добре, я не лізу.

Мейлін вийшла в під'їзд і, за звичкою, озирнулася по боках. Нікого. Та й звідки б людям Райнома тут зараз узятися?

— У тебе завтра скільки пар? — запитав Ерн, коли дівчина сіла в салон його автівки.

— Зараз гляну, — Мейлін витягнула телефон і почала копирсатися в чаті групи. — Чотири. Перша — спільна з Майлою.

— Ага, у Майли теж чотири. Я приїду й заберу вас обох.

— Тільки не кажи мені, що ти не даватимеш їй спілкуватися з Кіром.

— Не збираюся. Але мені не подобається поведінка Армана. Сьогоднішньої сценки навіть я не очікував.

— Але ж він уже цілився в тебе з пістолета.

— Ага, але тоді він явно кудись спішив, бо теж не було на нього схоже.

— Мені це не подобається... — Мейлін налякано подивилася на свого хлопця.

— Так, спокійно, — Ерн торкнувся рукою її коліна. — Не хвилюйся, стріляти він точно не буде. Хіба що випадково.

— Клас, заспокоїв, — дівчина поклала голову йому на плече. — Я думаю, буде краще, якщо Майлу забиратиме Кір.

— Чому?

— Ти ж думаєш, що Арман чатуватиме на мене біля університету, так?

— Цілком можливо.

— Тоді йому краще не бачити ще й Майлу з нами.

— Напевно, ти маєш рацію...

— Я напишу їй.

***

Наступного дня Алекс потягнувся за телефоном. Дзвонив невідомий номер.

— Слухаю, — мовив він.

— Алекс? — хлопець одразу впізнав голос Кіари. — Привіт.

— Привіт, Кіаро, — на обличчі Алекса розпливлася усмішка.

— О, ти мене впізнав, добре.

— Щось сталося?

— Та ні, все гаразд. Слухай, я тут трошки під домашнім арештом. Але мені таааак нудно. Можеш приїхати?

— Можу, якщо це не хитромудрий план Діна.

— Правда думаєш, що Дін втягнув би мене у подібні плани?

— Думаю, що ні. Де ти?

— Скину тобі адресу смс-кою.

— Добре.

Кіара відключилася. Незабаром прийшло повідомлення.

— Ти серйозно? — запитав Кір, здивовано витріщившись на лідера.

— Підслуховувати недобре, — Алекс посміхнувся.

— Вибачай, я почув її ім'я і почав слухати автоматично. Що вона хотіла?

— Щоб я приїхав.

— Оу, правда думаєш, що це не план Діна?

— Думаю, що це план Діна. Щоправда, не розумію навіщо. Тим паче зараз.

— Може, він вирішив об'єднатися з Райномом?

— Звучить як маячня. Навіть Дін знає, що об'єднуватися з Райномом — собі дорожче. Поїду — перевірю.

— Не можеш їй відмовити? — Кір широко усміхнувся.

— Давай без натяків, добре? — стрельнув у нього поглядом Алекс.

— Та які натяки? До речі, Дін у «Спортілайті», — хлопець продемонстрував лідерові допис з Оніми.

— Цікаво, про що він думає, коли бачить, що хтось із нас гортає його дописи? — реготнув хлопець. — Добре, поїхав.

Незабаром автомобіль Алекса зупинився біля потрібного будинку. За кілька хвилин до нього в салон сіла Кіара.

— Привіт, — мовила вона. — Дякую, що приїхав.

— Привіт, — хлопець намагався триматися якомога байдужіше. — У мене два питання. Перше — звідки в тебе мій номер?

— Підгледіла у Мейлін, — Кіара широко усміхнулася. — Вона не знає. А друге?

— Ти не боїшся, що я тебе викраду?

— Цікаво, навіщо? — Кіара голосно клацнула застібкою паска безпеки. — Ти ж знаєш, що Дін навіть про Райнома забуде, якщо мені загрожуватиме небезпека. А це буде погано для вас обох.

— Яка ти розумна. І що ти від мене хочеш?

— Дін посадив мене під домашній арешт. А я не можу сидіти вдома і нічого не робити. Ерн відмовився взяти мене з собою, навіть Мейлін не допомогла. Ми ж уже колись так тікали, ще в дитинстві, пам'ятаєш?

— Ага, добре, що Дін досі про це не знає.

— А хочеш, я йому розповім? — Кіара хитро усміхнулася.

— Слухай, я ж уже тут.

— Жартую. То може покатаємося?