116.

Кір різко сіпнувся в бік Армана, але той легко заблокував удар, перехопивши його руку.

— Гадаєш, цей фокус вдасться двічі? — насмішливо запитав хлопець. Він із силою штовхнув Кіра вперед, поваливши його на підлогу, й одразу наскочив зверху. — Ти мене вже дістав!

— Так, ану припиніть! — Дейв кинувся до Армана й схопив його ззаду за руки, відтягуючи.

Мартін швидко опинився біля супротивника. Але їм не вдалося втримати хлопців — ті вирвалися й знову зчепилися. Кірові таки вдалося проїхатися кулаком по обличчю Армана. Той у відповідь із силою вдарив супротивника по ребрах, а потім різко схопив його за комір, нахилив і врізав коліном. У цей момент обох хлопців знову схопили й відтягнули товариші.

— Що ви робите?! — сердито крикнув Мартін.

— Відпусти, я маю його провчити! — Арман сіпнувся, намагаючись вирватися. Дейв ледве його втримав.

— Хлопці, допоможіть! — він розвернувся до друзів. Деніел та Ентоні миттєво прийшли до тями й кинулися на допомогу. — А Кір має рацію…

Дейв нахилився до Армана.

— Особисте життя Мейлін — не твоя справа. І це було твоє рішення, якщо я правильно зрозумів. Припини смикатися, бо зараз дам тобі заспокійливе.

***

Алекс увійшов до вітальні й завмер, роздивляючись присутніх. Від бійки минуло близько сорока хвилин. Арман сидів у фотелі, закинувши голову назад і тримаючи біля носа мішечок із льодом. Поруч, напоготові, стояли Дейв і Деніел. Кір сидів на підвіконні й нервово випускав дим. Почувши, що хтось увійшов, хлопець обернувся — Алекс побачив у нього розсічену брову й губу.

— Що знову сталося? — запитав лідер.

— Арман вирішив знову всунути носа в справи Мейлін, — досить скептично відповів Кір.

— Я тобі зараз твого носа висуну! — Арман уже збирався підхопитися з крісла, але Дейв вчасно відреагував і не дав йому це зробити. — Навіщо ми цього назад взяли?!

— Арман побачив Мейлін разом із Ерном, — пояснив Мартін.

Аллан тяжко видихнув і пройшов на середину кімнати.

— Можете залишити нас удвох? — запитав він хлопців.

Ті кивнули.

— Я теж? — запитав Кір.

— Так, з тобою я теж хочу поговорити, але потім.

— Окей.

За півхвилини в кімнаті лишилися тільки Алекс і Арман. Останній опустив голову, продовжуючи тримати мішечок біля носа.

— Якщо ти теж знав, то я розчарований, — пирхнув він. — Чому мені нічого не сказав?

— Ось тому й не сказав, — лідер кивнув на ніс хлопця. — Ти щось зробив Мейлін?

— Ооо, тобто тебе більше цікавить вона, ніж я, так?

— Ти не маєш рації, Армане.

— У якому сенсі не маю? — обурився Арман. — Вона зв'язалася з нашим ворогом!

— А вона нам хто? — запитав Алекс.

— Пф-ф, хоча б моя колишня.

— Ти дуже зручно жонглюєш. То кажеш, що ви не зустрічалися, то раптом вона твоя колишня. Сам не заплутався, Армане?

Хлопець скривився, ніби від зубного болю.

— Вона ж начебто донька якогось партнера твоєї сестри. Ти ж сам казав, — спробував зачепитися він.

— То й що? Яке це має відношення до нас?

— Ніякого.

— То в чому справа?

— Я промахнувся з Рейген, я знаю, — Арман знову відкинувся назад. — Я просто не хотів це визнавати. Мейлін дійсно мені сподобалася, але я не чекав, що далі поцілунків не зайде. А Рейген скористалася моментом. Ну, і тим, що надто добре мене знає.

— Ти виглядаєш жалюгідно... — Алекс похитав головою.

— Я знаю. Але вона ж могла вчинити розумніше? Навіщо вона до Ерна приклеїлася? Хіба це не небезпечно?

— Ти серйозно думаєш, що вона з ним тільки через тебе?

— А що, ні? Як можна всерйоз бути з Ерном?

— Ну, я думав про це, але це все ж не наша справа. Навіщо з Кіром побився?

— Він перший почав. Я не хотів із ним битися. Я думав, що це він — новий хлопець Мейлін. І ревнував. А виявилося, що мало того, що це не він, так він ще й захищає її після такого.

— Арме, ми не можемо зараз сваритися через твої амбіції. Інакше Райном нас знищить.

— Слухай, я просто не зміг втримати емоції. Мене понесло. Та й ситуація була нетипова, погодься. Я вже охолонув. Але цього разу вибачатися не буду.

— Я тебе не змушую.

— Якщо все, то я поїду додому. Хочу виспатися перед сьогоднішньою роботою. Все ж у силі?

— Так. Але з тобою замість Кіра піде Ентоні.

— Окей, — Арман махнув рукою й підвівся з фотеля, залишаючи мішечок на столику поруч.

***

Кір провів поглядом Армана, що підійшов до власної автівки, сів у салон і поїхав. У цей момент до нього підійшов Алекс.

— Знову те саме? — запитав він.

— Він почав ображати Мейлін. Я подумав, що Армові не завадить легкий шок, щоб прийти до тями. Гадаєш, він просто так це залишить?

— Боюсь, що ні.

— Я знаю, що Райному тільки на руку такі сценки між нами. Але я не можу дозволити йому так поводитися з Мейлін. Навіть якщо вона цього не чує.

— У Мейлін тепер є новий захисник, Кіре. Тож ми дійсно маємо припинити лізти в її життя, окей? У нас зовсім інші пріоритети зараз.

— Окей.

— Сьогодні разом з Армом поїде Ентоні. Для тебе в мене буде інше завдання.

— Добре. У мене ще є час відпочити?

— Так, до вісімнадцятої.

— Тоді я поїхав.

Хлопець зістрибнув з капота автомобіля і сів у салон. Незабаром він уже був біля будинку Майли. Одразу помітив автівку Ерна, припарковану неподалік, і подумав, що, можливо, варто було попередити про свій приїзд.