115.

Арман окинув Ерна дивним поглядом. Коли між хлопцями лишилося менше метра, різко витягнув пістолет і скерував його на ворога.

— Що, знову? — скептично запитав Ерн.

— А я люблю ефективні методи, — вишкірився Арман. — Цікаво, де твій? Хоча це вже неважливо. Стій на місці і не рухайся.

Хлопець зробив кілька кроків назад і подивився на Мейлін.

— Іди сюди, — мовив він. Дівчина навіть не поворухнулася. — Давай, не спи.

Арман зняв пістолет із запобіжника.

— Я не жартую, — додав він.

Мейлін відчула, як тілом пройшовся холод. Схоже, хлопці попереджали її не просто так. Вона думала, що з Арманом усе вже зрозуміло. Але виявилося, що зовсім ні. Мейлін зробила обережний крок уперед.

— Тільки спробуй хоч торкнутися її, — із злістю мовив Ерн. — Мейлін, не підходь до нього. Нехай стріляє.

— Стій мовчки, — Арман окинув його зверхнім поглядом. — Бо буде боляче.

— Ерне, все добре, — дівчина потихеньку покрокувала до колишнього, тримаючи руки в кишенях.

— Мейлін, руки, щоб я бачив, — кинув їй Арман.

— Пф-ф, — Мейлін витягнула руки перед собою. — Ти ж такий впевнений у собі, Армане. Навіщо тоді мене кличеш?

— Давай швидше, — хлопець поклав вказівний палець ближче до курка.

Дівчина пройшла повз Ерна.

— Все добре, — одними губами вимовила вона. Чомусь це додало сміливості. Мейлін подолала відстань між нею і Арманом у два кроки. — І що далі?

Рука дівчини легла на ствол пістолета. Вона сама від себе такого не очікувала.

— Опусти пістолет, — попросила Мейлін, натискаючи. — Я вже тут.

Арман піддався і дозволив їй повільно опустити свою руку.

— Давно хотіла дещо тобі сказати, — дівчина подивилася просто йому в очі. — Ненавиджу тебе!

Колишній зігнувся навпіл, коли коліно Мейлін врізалося йому в пах. Ерн зреагував миттєво і кинувся на супротивника, вибиваючи зброю з його рук.

— Так нечесно, Ерне, я її навіть не торкнувся, — проскиглив Арман, завалившись на спину.

Ерн схопив його за комір і притягнув до себе.

— Ерне, ходімо. Не витрачатимемо на нього часу, — попросила Мейлін, торкнувшись руки свого хлопця. — Будь ласка.

Той видихнув і відпустив Армана. Але хлопець, схоже, не збирався здаватися й спритно підбив ноги супротивника. Ерн насилу встояв на ногах. Арман швидко підвівся, і між хлопцями зчинилася бійка.

— Вона все одно буде моєю, — самовпевнено заявив Арман, намагаючись влучити в обличчя ворогові.

— Мрій далі, — пирхнув Ерн. — Навіть не наближайся до Мейлін.

Десь удалині пролунали поліцейські сирени. Арман відскочив назад і спритним рухом вхопив свій пістолет.

— Ще побачимося, — мовив він, прямуючи до автівки.

— Ти в порядку? — Ерн підійшов до Мейлін.

— Так, ходімо звідси, — дівчина взяла його за руку й покрокувала вперед, туди, де той залишив свій транспортний засіб. Менше за все вона хотіла зараз мати проблеми ще й із поліцією.

***

Арман увійшов до квартири й мало не врізався в Деніела, який якраз збирався виходити. Сердито жбурнув куртку на комод, скинув кросівки, відштовхнувши їх ближче до дверей, і попрямував до вітальні.

— Бачив Мейлін з Ерном, — кинув він, коли кілька пар цікавих очей витріщилися на нього в очікуванні. — Він її новий хлопець.

Відповіді не було. Хлопці мовчки дивилися на нього.

— Тобто ви знали? — Арман відчув, як закипає ще більше. Зацікавлений Деніел повернувся до кімнати й зупинився в дверях. — Ну?! Чого мовчите?! Чи ми тепер їй будь-які витівки дозволятимемо?!

— А це що, наша справа? — трохи байдуже запитав Ентоні.

— Нехай зустрічається з ким хоче, — додав Мартін.

— Хоч з Діном, — реготнув Деніел. — Арме, ти що, ревнуєш?

Напруга в кімнаті збільшувалася з кожною секундою. Арман стиснув кулаки й з силою врізав по стіні.

— А те, що вони можуть дізнатися про нас щось зайве, вас не хвилює? — запитав він.

В очах хлопця горіла несамовита лють.

— А ми їй щось розповідали? — Ентоні звів плечима. Схоже, новина взагалі нікого не вразила. — Чи може ти щось розповідав?

— От хто-хто, а Мейлін точно не стане розповідати нічого зайвого, — зауважив Дейв. — Я її добре знаю.

— Ага, — Арман стрельнув у друга сердитим поглядом. — Ти ж у нас великий спеціаліст з людської поведінки. Аллан теж знає? Чи тільки мені одному не все одно?

— Армане, заспокойся, — не витримав Кір. — І відчепися вже нарешті від Мейлін.

— Ого, хто це в нас заговорив, — Арман зробив кілька кроків у бік хлопця, який сидів на підвіконні. — Захищаєш її, як завжди? А ніхто не забув, що Ерн у команді наших ворогів??? Здається, з Діном поки що ніхто не мирився. Хоча, про що я говорю — й так зрозуміло, що вона знову намагається привернути нашу увагу. Ось тільки цього разу дівчинка загралася.

— Арме, а тобі не соромно? — хлопець зістрибнув з підвіконня й підійшов ближче. — Вона наша власність, чи що? Ти так думаєш?

— До цього моменту я думав, що її новий хлопець — це ти. Слухай, Кіре, а скажи чесно, — посміхнувся Арман. — Ти її захищаєш, бо сподіваєшся, що наступним вона обере тебе? А що — зручно бігати між бандами, чи не так?

— Краще замовкни, Армане, — Кір досить серйозно подивився на друга.

— А то що? — хлопець зневажливо відкинув голову назад. — До речі, хотів би тебе попередити на майбутнє: вона тобі не дасть. Тому можеш її не захищати.