111.

— Якщо вони не підозрюють, що ти можеш втекти, то чому тоді ходять за тобою? — запитала Мейлін, коли офіціант відійшов від їхнього столика.

— Бо вони вичікують, коли я буду сама, — пояснила Кіара. — Ніяк не зрозуміють, що такого не буде. Я ж чудово знаю, чим мені це загрожує. Ходімо, доки вони там балакають і не дивляться у наш бік.

— Навіть якби вони й дивилися, навряд чи б щось побачили крізь таке скло, — зауважила подруга. — Зсередини все добре видно, а ззовні — ні.

— Ходімо-ходімо, вже й поїзд приїхав, — сестра Діна помахала перед обличчям Мейлін телефоном з відкритим застосунком залізничного перевізника.

— Окей, і як ти збираєшся вийти через чорний хід? Хоча в мене є одна перевірена ідея.

— Та легко, — Кіара усміхнулася і попрямувала до стійки. — Привіт, Стіве. Слухай, до мене з подругою сьогодні причепилися якісь фанати. Можна ми скористаємося чорним ходом?

— Знову? — хлопець підвів одну брову. — Це ж вже було в Роніо.

— Це ті самі хлопці, — поспішила запевнити Кіара. — Ну будь ласка.

— Добре-добре, — здався Стів. — Я сам не люблю таких. Ходімо.

***

Кайл скривився, але відповів на черговий дзвінок.

— Я ще за тобою не скучив, — скептично мовив він.

— Я теж, — відповів співрозмовник.

— Що хотів?

— Запитати, що там наші пташки.

— Та досі сидять у тій кафешці. Це вже рекорд. Хоча сьогодні з нею нова подружка. Напевно, Кіара ще не встигла розповісти їй усі історії зі свого життя.

На останньому реченні хлопець голосно розреготався.

— Так, ти не казав мені, що з нею сьогодні якась нова подружка.

— Хіба це важливо? Два тижні тому теж була новенька. Але десь поділася — мабуть, не витримала.

— Добре, в якому вони кафе?

— Лайртоніс. Слухай, гарна така дівчина з нею, рудоволоса.

— Лайртоніс — це та кафешка біля вокзалу? Стоп, рудоволоса???

— Ага.

— Ім'я???

— Наче Джеймі.

— Швидко до кав'ярні! Впевнись, що вони досі там!

— Може, спочатку розповісиш, що сталося?

— Я впевнений, що рудоволоса — це дівчина Ерна. Ось що вони задумали. Ще й кафе біля вокзалу. Давай, швидко.

— У Ерна є дівчина???

— Кайле, замовкни і вперед!

***

— Слухай, я б сама ніколи в житті не ризикнула так втекти, — мрійливо мовила Кіара, сідаючи навпроти Мейлін. — Інша справа — з кимось. Ти така смілива, не дивно, що Ерн у тебе закохався.

— Дякую, — її співрозмовниця аж почервоніла. — Ти добре знаєш Ерна?

— Ага. Багато хто вважає його жорстоким і асоціальним, але це не так. Це його захисна оболонка. Гадаю, ти вже й сама зрозуміла, що Ерн — мила булочка.

Мейлін аж пирснула, почувши останню фразу.

— Тільки не говори йому про це, — поспішила додати Кіара.

— До речі, а що вже було в Роніо? — змінила тему Мейлін.

— Що? — сестра Діна досить дивно на неї подивилася. — А, ти про те, що Стів сказав? Там ще одна кав'ярня, в якій працює Стів. Я чекала там на тата, хотіла зробити сюрприз. Але він не приїхав — плани помінялися. Довелося терміново тікати.

— Оу, ризиковано.

— Й не кажи.

***

— Так, ти мав рацію, вони вже сидять у поїзді до Ніоріму, — сказав Кайл, повертаючись до тамбура. Дівчата явно його не помітили. — Що мені робити? Витягувати їх звідти?

— Цікаво, як ти збираєшся це робити? — запитав Райном.

Хлопець не очікував, що його товариш передасть слухавку лідерові.

— Райном? — Кайл нервово ковтнув. — Слухай, я...

— Виправдовуватися будеш потім. Ти ще в поїзді?

— Так. Стою в тамбурі.

— Вони тебе не помітили?

— Точно ні.

— Тоді виходь звідти, доки твоє «точно ні» не перетворилося на «точно так». Ми самі зустрінемо їх у Ніорімі.

— Але ж там будуть Дін і Ерн!

— Сумніваюся, що вони поїдуть на вокзал завчасно і спалять свій план. Нехай наші дівчатка будуть впевнені, що у них усе вийшло. А я вже потурбуюся про те, щоб перехопити їх під носом у Діна.

— Окей, я виходжу.

***

Поїзд прибув до Ніоріму з невеликим запізненням — і на інший вокзал. Дівчата дізналися про це лише тоді, коли вийшли з вагона.

— Окей, треба було не сидіти в навушниках, — підсумувала Кіара, коли вони попрямували всередину вокзалу.

— Спокійно. Зараз я викличу таксі, — Мейлін уже витягла телефон і розблокувала екран, як побачила братів Райсонів. Ті стояли біля протилежного виходу, що вів у місто, і витріщалися на втікачок. — Або краще Ерна...

Дівчина кивнула на ворогів. Кіара теж їх помітила.

— А ці, схоже, були в курсі... Що вони тут роблять? — тихо запитала вона, поки Мейлін телефонувала хлопцеві.

— Ерне, вони тут! — з легкою ноткою паніки вигукнула Мейлін, коли Ерн узяв слухавку. Брати Райсони майже синхронно рушили до них. Вона схопила Кіару за руку і потягнула вглиб вокзалу. — Поїзд приїхав до третього вокзалу, ми помітили вже на місці, прослухали оголошення.

— Райном??? — перепитав хлопець.

— Так. Тут Райсони.

— Тримайтеся біля людей, невдовзі будемо.

Ерн скинув виклик. Дівчата пришвидшили крок, постійно озираючись. Їхні переслідувачі лише хитро посміхнулися, бачачи, яку паніку здійняли.

— Щось вони не надто спішать, — прокоментувала Кіара. — Наче насолоджуються.

— Гадаю, вони думають, що наші хлопці будуть тут не скоро, — сказала Мейлін. — Марно сподівалися, що ті ні про що не здогадаються.

— Ну, Дін не хотів, щоб вони взагалі знали, що я тепер тут, — Кіара зробила паузу. — Добре, це моя вина. Дін знав, що я не всиджу на місці, тому й намагався не привертати увагу.

— Забий, краще прискоримося.

Подруги перейшли на біг. Раптом на їхньому шляху з'явився Алекс.

— Мейлін? — здивовано мовив він. Дівчата зупинилися. Аллан подивився на одну, потім на іншу, а тоді — вперед, помітивши братів Райсонів. — Ходімо до кафетерію.