107.

— Ерн сказав, що залишив тебе тут, — пояснив Дін. — Це була погана ідея.

— У нас не було вибору. Взяти мене із собою — ще небезпечніше для ваших справ. А везти додому — довго. Та й мені вже набридло міняти свої плани через Райнома. А ти чого тут?

— Відволікаю Райнома.

— То він десь тут?

— Можливо. Він звик, що я завжди з'являюся разом із хлопцями.

Було видно, що Дін не надто охоче говорив про справи своєї банди.

— Що з твоєю сестрою? — змінила тему Мейлін.

— Що саме ти знаєш? — хлопець уважно на неї подивився.

— Що їй теж загрожує Райном.

— Це правда. Якийсь час вона була в безпеці. Але схоже, Райном збирається ризикнути й знову пробратися до міста. Хоча він уже пробрався.

— Яке це місто?

— Рейгас. Але що тобі це дасть?

— Чому б тобі не поїхати туди й не забрати сестру?

— Не так просто. Ми не можемо взяти й поїхати туди із хлопцями. Нам там не раді — трохи менше, ніж Райномові, але все одно. А мені одному Райном не дасть її вивезти.

— Але ж вона вчиться віддалено. Чому вона не тут, разом із тобою?

— Вона в Рейгасі з батьками. Але вони нещодавно поїхали в закордонну поїздку. І Райном якимось чином про це дізнався, — на останній фразі Дін скривився.

— Це не я, — Мейлін виставила руки перед собою.

— Знаю, що не ти. Я нікому з хлопців про це не казав.

— І що, у неї немає можливості трохи посидіти вдома? На скільки поїхали ваші батьки?

— А ти дуже добре вдома всиділа, так? — хлопець посміхнувся. — Кіара ще більше дзиґа, ніж ти. До речі, нащо тобі це все?

— Маю план.

— Ого, — Дін трохи скептично цокнув язиком. — І який?

— Припустимо, що мене в Рейгасі навряд чи знають. Точніше, там навряд чи знають про мене. Там же інші хлопці, так?

— Так.

— То я можу спокійно туди приїхати й видати себе за подругу Кіари. Я правильно розумію — вони так само там не нападають при свідках?

— Схоже на те. Кіара казала, що бачила, як хтось за нею стежив. Але коли вона зустрічалася зі знайомими, він зникав з поля зору.

— Чому ти взагалі вирішив, що це Райном?

— Бо це звичайна тактика Райнома щодо неї.

— Окей, зрозуміло. Я можу спробувати допомогти твоїй сестрі втекти. У мене багатий досвід.

— Це небезпечно — і для тебе, і для неї. Ми не можемо бути абсолютно певні, що там про тебе дійсно ніхто не знає.

— Я ж не зірка якась.

— Там можуть бути люди Райнома, котрі тебе знають. Він уже кілька разів викликав інших хлопців сюди.

— То й що, їм важливо знати вас, а не мене. Гадаю, варто ризикнути.

— Сумніваюся, що Ерн на це погодиться. Та й я теж не можу ризикувати тобою.

— Може, я сама вирішу, чи варто мною ризикувати? — у голосі Мейлін з'явилося напруження.

***

За кілька годин Мейлін презентувала свою ідею Ернові. Той слухав, не перериваючи. Щойно дівчина закінчила, між ними на кілька хвилин запанувала тиша. Ерн гучно видихнув.

— Не можу сказати, що мені подобається ця думка, — мовив він, стиснувши губи. — Але я не можу й заборонити тобі. Маєш рацію — швидше за все, в Рейгасі про тебе ніхто не знає. Але якщо щось піде не так, я просто не зможу тебе врятувати.

— Я розумію. Але все одно хочу це зробити.

— Гадаєш, Дін стане ставитися до тебе м'якше?

— Чесно кажучи, мені байдуже, як він до мене ставиться. Я хочу дошкулити Райномові. А тут такий шанс. Він же буде злий, якщо його план не вдасться?

— Ще й як, — Ерн усміхнувся. — Мейлін, я зараз відкриваю тебе з іншого боку.

— Він мене дістав.

— То що, обговоримо план? — подав голос Дін. Хлопець якраз повернувся з новою порцією кави й почув останні фрази.

— Я поїду на вокзал на таксі, — почала Мейлін. — Бажано не з дому, а з якогось випадкового місця. Треба, щоб ви в цей час стежили за Райномом і відволікали його. До речі, я можу ще попросити про допомогу Кіра й Дейва.

— Ні, — досить різко заперечив Дін. — Я не хочу, щоб хтось із команди Аллана був у курсі. Хоч ми зараз і не воюємо, це не завадить їм спробувати здобути інструмент проти мене.

— Добре-добре. Обійдемося без Кіра й Дейва.

Отже, план був готовий. Лишалася тільки реалізація. На неї вирішили почекати до наступного дня.

— Ти якийсь задумливий, — мовила Мейлін, коли вони вдвох приїхали на квартиру Ерна. — Це через наш план?

— Трохи так, — хлопець підвів очі. — Мені простіше ризикувати самому, ніж спостерігати, як це робить хтось інший.

— Нам же треба якось витягнути звідти Кіару, так? Поки що це найкраща ідея.

— Але це не твоя проблема, Мейлін.

— Райном — моя проблема, — Мейлін усміхнулася й підійшла ближче до Ерна, обійняла його за шию. — Я вже знаю, на що вони здатні, тому не можу пройти повз. Те ж саме вже було з Майлою.

— Я розумію, — хлопець ніжно торкнувся своїм носом її носа, після чого поцілував.

Мейлін відчула, як її тілом пробіг трепет емоцій. Адреналіну від самої лише думки про майбутню операцію було аж занадто. Дівчина притиснулася ще сильніше до Ерна, і той поглибив поцілунок.

У голові трохи паморочилося. Ерн ніжно обіймав її за талію, аж дівчина спіймала себе на думці, що їй вже цього замало.