105.

— Тоді про що ти хотіла поговорити? — запитав Ерн.

— Кір чомусь запевняє мене, що Арманові краще не знати, що ми разом. Хоча, чесно кажучи, я не розумію, чому маю від нього ховатися. Я сказала йому сьогодні, що в мене є хлопець. Але чи це дійсно окей для тебе — отак ховатися?

— Кір може мати рацію. Він краще знає Армана. Якщо так буде безпечніше для тебе і Майли, то окей. Але, якщо чесно, я б залюбки йому натовк, — Ерн зробив невеличку паузу. — Я бачив вас сьогодні й уже був готовий відтягувати Армана від тебе.

— А? — Мейлін відсторонилася й подивилася на хлопця. — Тобто тебе не переконало те, що я йому сказала?

— Не знаю. Я дуже боявся цього моменту, бо й так було очевидно, що Рейген його кине. Але не думав, що так швидко.

— Ерне, — Мейлін ніжно провела рукою по обличчю хлопця. — Я з тебе в шоці, чесне слово.

***

Після іспитів нарешті почалися короткі канікули. Мейлін насолоджувалася тим, що зранку не треба нікуди вставати й спішити. Годинник показував дванадцяту, а вона все ще валялася в ліжку й грала на телефоні.

На екрані спливло повідомлення від Елроя.

«Елрой: Шкода, що ти передумала їхати. Ми з татом на тебе чекали.

Мейлін: Я дійсно планувала приїхати. Але я так втомилася після навчання, що хочу трохи побути в спокійному ритмі. Тим більше, це короткі канікули. Зустрінемося на довших.

Елрой: Окей, як знаєш.»

Почуття провини легенько кольнуло в груди. Мейлін спробувала заспокоїтися, хоч і не надто успішно. Телефон знову нагадав про себе — цього разу дзвінком.

— Слухаю, — дівчина відповіла, швидко переходячи на навушники.

— Привіт, — пролунав голос Ніко. — Можеш говорити?

— Так, вже можу. Вибач, я трошки застрягла в грі, зовсім забула про нашу домовленість. То що там?

— Аманда підняла свої старі зв'язки. Отже, Обрі — сестра Вестлея.

— Щооо? Серйозно? І ніхто не здогадався?

— У них різні прізвища. Спільна мати.

— Ага, тоді майже логічно. Це все пояснює. Отже, цю Обрі стовідсотково відправили до хлопців спеціально. До речі, чому ти раніше це не перевірила?

— Бо я не лізу в справи свого брата. І якщо такий пошук інформації цілком легальний у Денаї, то в Леслаї — вже не зовсім.

— Окей. А акаунти в соцмережах? Невже вони не підписані один на одного?

— Не підписані. Хоча Обрі й Рейген дійсно мають кілька спільних підписників. Я можу скинути тобі імена, запитаєш в Алекса, чи знає він когось.

— Дякую, Ніко. Чесно кажучи, мені вже достатньо цієї інформації. Я більше не маю претензій до Обрі. Можеш сама розповісти, якщо хочеш.

— Окей. Можливо, хоч це відкриє йому очі. Бо, чесно кажучи, я за нього хвилююся, коли ця дівчина поруч.

— Оу, я вже підозрювала щось таке. До речі, я ще хотіла спитати щодо Елроя. Він сильно засмутився через те, що я не приїду?

— Трохи. Але це, в будь-якому разі, твоє рішення. Не переймайся так. Можливо, я приїду до Алекса ненадовго, але ще не знаю коли. В такому разі візьму Елроя із собою.

— О, це чудова ідея!

— Ага. Добре, мені вже час йти.

— Окей. Бувай, Ніко.

Мейлін скинула виклик.

«Та хто ж ця Обрі? Може, варто було попросити в Ніко фотку?»

Незабаром приїхав Ерн із купою різних смаколиків. На сьогодні вони запланували перегляд фільмів.

— Майла теж хотіла прийти, — весело мовив хлопець. — Але перегляд фільмів із Кіром — це вже для мене занадто.

— Ооо, здається, вони теж планували сьогодні щось подивитися, — Мейлін усміхнулася.

— Я не хочу цього знати.

«Кінотеатр» облаштували доволі швидко. Дівчина пригорнулася до Ерна, обіймаючи його. Хлопець поклав руку на плече Мейлін. Їй раптом згадався їхній попередній спільний перегляд. То була зовсім інша дистанція.

Мейлін лежала й слухала, як ритмічно б'ється серце хлопця. Здавалося, після тієї сцени з Арманом вони стали ближчими. Ерн трошки нахилився й поцілував дівчину в лоб. Та усміхнулася й притулилася до нього ще сильніше. Мейлін все частіше ловила себе на думці, що поруч із Ерном не відчуває тієї напруги, яку відчувала поруч із Арманом. Можливо, справа в тому, що її новий хлопець взагалі не тиснув у сексуальному плані. А може, цього разу вона дійсно закохалася. Навіть сам Ерн помітив у собі деякі зміни.

— Що, і це все? — здивовано й невдоволено вигукнула Мейлін, коли на екрані з'явилися титри. — Я маю подивитися наступну!

— Наступної ще немає, — усміхнувся хлопець. — Ще в процесі. Але вони добряче вміють підігрівати інтерес, чи не так?

— Угу, вони добряче вміють обривати на найцікавішому, — дівчина надула губи. — Поки вийде нова серія, я вже буду не в контексті, й мені буде нецікаво.

— Але це добра навичка.

— Хто зна, напевно.

Ерн потягнувся за телефоном, щоб перевірити нові повідомлення. Було одне від Діна.

«Дін: Райном щось задумав.

Ерн: Несподівано)

Дін: Я серйозно. Алістер майже підслухав їхню розмову, але його помітили. Сказав, що ледве втік.

Ерн: Я б не надто довіряв Алістерові. Хоча Райном постійно щось задумує. Нічого нового. Чого ти нервуєш?

Дін: Кіара написала. Сказала, що за нею сьогодні увесь день ходив якийсь незнайомий хлопець. Принаймні їй так здалося — вона бачила його в трьох різних місцях.

Ерн: Гадаєш, Райномові дозволили б повернутися до міста?

Дін: Хто заважає йому найняти там людей?

Ерн: А сенс? Добре, давай завтра про це поговоримо? Я зараз трохи зайнятий.

Дін: Окей. Зустрінемося на квартирі.»