103.

Минуло кілька днів. В університеті почалися іспити. Мейлін, на диво, вдалося закрити кілька предметів достроково. А от Майлі довелося йти на заняття.

Першою парою була підготовча лекція. Дівчина ледве досиділа до кінця — було дуже нудно.

— Привіт, — мовила Майла до Кіра, виходячи з аудиторії.

Хлопець стояв навпроти дверей і чекав на неї.

— Привіт, — той усміхнувся і ніжно пригорнув дівчину до себе. — Я сумував.

— І я, — Майла легко поцілувала Кіра в губи і відсторонилася. — Ходімо до їдальні. Я дууууже голодна.

— Ходімо.

Парочка зручно розмістилася за невеличким столиком у місцевому кафетерії. Дівчина взяла собі суп, а Кір вирішив обмежитись чаєм.

— Рейген кинула Армана, — раптом мовив він. — Знову те саме.

— Воу, — Майла аж відклала ложку. — Як неочікувано!

— Насправді, це не надто весело, бо Арман може знову переключитися на Мейлін, — голос хлопця звучав трохи стривожено.

— І що? — пирхнула дівчина. — Ну й обламається тут. Чи він думає, що Мейлін до нього побіжить, треба тільки покликати?

— Я б на твоєму місці попередив Ерна.

— Звісно попереджу. Зараз напишу, — Майла витягнула телефон.

— Та і саму Мейлін теж.

— А от Мейлін я краще скажу особисто. Ми маємо зустрітися ввечері.

— Не думаєш, що буде пізно?

— У неї сьогодні немає занять. І навряд чи вона піде кудись без Ерна.

— Окей, як знаєш.

***

Ерн прокинувся від звуку вхідного повідомлення. Потягнувся за телефоном. Писала Майла.

«Майла: Привіт, братику. Кір сказав мені, що Рейген кинула Армана.

Ерн: Хто б сумнівався...

Майла: Та й я про те. Але Кір боїться, що Арман знову чіплятиметься до Мейлін.»

Хлопець відклав телефон на подушку і ліг на спину. Замислився. Так Ерн пролежав хвилини дві, доки звук чергового повідомлення не повернув його до реальності.

«Майла: Ти тут?

Ерн: Так.

Ерн: Я теж цього боюся.

Майла: Ерне, ти ж не думаєш, що вона реально може до нього повернутися?

Ерн: Не знаю.

Майла: Чому ти не віриш у себе? Мейлін любить тебе, а не Армана. Твоя задача — відбити йому бажання навіть наближатися. І нехай Алекс та всі інші дізнаються про вас, якщо так буде треба. Ти вдома?

Ерн: Так. Дякую, що сказала.

Майла: Навіть не думай здаватися. Інакше я сама відтягуватиму цього Армана!»

Ерн усміхнувся і заблокував екран. Тепер і на нього чекав іспит.

***

Мейлін вийшла на балкон із лійкою в руках. Про себе відзначила, що земля в горщиках значно підсохла — треба поливати частіше.

Дівчина швидко полила всі квіти на підлозі, а тоді перейшла до тих, що стояли у підвісних горщиках на перилах балкону. Саме тоді вона помітила Армана. Хлопець сидів на капоті власної автівки і дивився на вікна її квартири. Побачивши, що його помітили, Арман помахав рукою, а потім показав жестами: йди сюди.

— Що ти хочеш? — крикнула Мейлін.

Але Арман зробив вигляд, що не почув. Так-так, саме зробив вигляд — Мейлін була впевнена, що запитала досить голосно. Натомість хлопець повторив жест. Дівчина зітхнула.

«Сподіваюся, хоч цей не збирається мене викрасти».

Мейлін неквапливо віднесла лійку назад і вдягнула куртку.

— Ну, і що ти хочеш? — трохи сердитим тоном запитала вона, вийшовши на вулицю. — Чи ти писати розучився?

— Я хотів поговорити, — голос Армана звучав напрочуд спокійно. — Боявся, що не відреагуєш на моє повідомлення. Або що ти мене заблокувала.

— Говори, — Мейлін вже була трохи спантеличена.

«Це щось новеньке».

— Я був неправий, — почав Арман. — Коли кинув тебе. І зараз це зрозумів.

Дівчина здивовано й трохи скептично підвела одну брову.

— Я хочу повернутися, — продовжив хлопець. — Давай почнемо все спочатку.

— Що??? — у голосі Мейлін було стільки обурення, що вона навіть сама злякалася. — Армане, ти себе чуєш взагалі? Я, по-твоєму, маю на це купитися?

— Але я дійсно страждаю без тебе.

— То йди постраждай до Рейген. У чому проблема?

— Я не хочу йти до Рейген. Я хочу бути з тобою.

— Армане, у мене є хлопець. Ти запізнився зі своїми зізнаннями.

— Що??? — тепер вже була черга Армана дивуватися. — І хто?

— А ось це вже не твоя справа.

— Здається, я здогадуюсь, — на обличчі хлопця з'явилася їдка посмішка.

— Якщо у тебе все, то я пішла додому, — Мейлін інстинктивно зробила кілька кроків назад, побоюючись, що хлопцеві може спасти на думку якось її затримати.

— Ми ще повернемося до цієї теми, — впевнено мовив Арман.

***

Ерн припав спиною до стіни й завмер. Серце голосно гупало в грудях. Він дуже боявся, що Мейлін зрадіє і погодиться. Хлопцеві страшенно хотілося вийти й силою відтягнути Армана від своєї дівчини. Він уже збирався це зробити — був упевнений, що той зараз полізе давати волю рукам. Але, на превеликий подив Ерна, його ворог стримався. Хлопець дочекався, доки Мейлін сховається в під'їзді, і пішов.

***

Мейлін сердито скинула куртку й пройшла до вітальні. Якби могла — врізала б йому. Вона щиро не розуміла, як колись могла закохатися в цього хлопця.

«Просто жах!»

Дівчина ввімкнула телевізор і плюхнулася на канапу. Емоції кипіли. Мейлін потягнулася за телефоном.

«Треба написати Майлі».