102.

Тим самим часом на базі Аллана теж відбувалася серйозна розмова.

— Окей, і які ми маємо гарантії, що ти знову не перейдеш до іншої команди через вигадану причину? — скептично запитав Арман.

Хлопцеві не надто подобалася ситуація, що склалася, хоча інші сприйняли старого друга досить тепло.

— На своє виправдання хочу сказати, що я був доволі імпульсивним і занадто вразливим, — відповів Дейв. — А ще й упертим, бо одразу зрозумів, що команда Райнома — це не те, що я собі нафантазував, але довго не хотів собі в цьому зізнаватися. Мейлін допомогла, до речі.

На останній фразі він уважніше подивився на Армана. Той пирхнув і зістрибнув з бильця канапи.

— Коротше, робіть із ним, що хочете, — кинув він, прямуючи до виходу. — У принципі, з точки зору його вмінь, нехай краще залишається.

— Тебе Ніко покусала? — в'їдливо запитав Дейв.

Хлопець проігнорував його.

— Армане, стій, — досить твердо мовив Алекс. Арман зупинився і подивився на лідера поглядом: давай, кажи швидше, що ти там хотів, і я піду з цього цирку. — Ми вже наче не малі діти.

Арман шумно видихнув, але повернувся на місце.

— Не можу сказати, що ми були набагато молодші, ніж зараз, — продовжив Аллан. — Але якийсь час пройшов, так. Тож спробуємо порозумітися.

— До речі, а Райном так досі і не заглянув на наші склади. Тягне час? — раптом запитав Деніел.

— Він не знає, де вони знаходяться, якщо ти про це, — відповів Дейв. — Я не розповідав нічого про наші справи. І не розповім нічого про їхні. До речі, а ви що, не перемістили склади???

— Беру свої слова назад, — пирхнув Арман. — Він усе ж таки некорисний.

— А я згоден з тим, що було б неправильно, якби Дейв здав нам Райнома, — зауважив Мартін.

Усі інші хлопці кивнули на знак згоди.

— Старий добрий Дейв із власним кодексом честі, — усміхнувся Ентоні.

— Я хотів би вибачитися перед всіма вами за свої дії, — Дейв опустив голову. — Але мені здається, що жодні вибачення їх не перекриють.

— Достатньо того, що ти все зрозумів, — відповів Алекс. — Але гадаю, що вводитимемо тебе у справи поступово. Не те щоб я тобі не довіряв, але ігнорувати правила здорового глузду виглядало б дивно. Що скажете, хлопці?

— Я згоден, — кинув Деніел.

— І я, — додав Ентоні.

— Я теж, — це вже був Мартін.

— Я вже казав, що мені байдуже, — із несмаком мовив Арман.

У цей момент із коридору долинув звук відчинення дверей, і незабаром у вітальні з'явився Кір. Виглядав він трохи стривоженим.

— Що сталося? — запитав Алекс, уважно дивлячись на друга.

— Нічого особливого. Так, особисте, — хлопець махнув рукою. — Трохи затримався, вибачте.

Лідер коротко ввів Кіра в курс розмови, і той теж підтримав рішення.

— Може поганяємо? — запитав Ентоні. — Давай, Арме, перевіримо, чи зможе Дейв перевершити тебе?

— Легко, — самовдоволено відповів Арман.

— Але не зараз, — додав Алекс. — У нас ще є деякі справи на сьогодні.

— Ех, точно... — засмучено відповів Ентоні. — То що, я тоді з Армом на склад?

— Так. Гадаю, можна вже їхати. Тоді я, Деніел і Мартін — до лабораторії. Кір, Дейв — залишаєтесь на базі.

— Окей, — в один голос мовили останні.

Хлопці швидко роз'їхалися виконувати завдання. Дейв плюхнувся на канапу і взяв до рук геймпад.

— Мейлін чи Майла? — запитав він, навіть не дивлячись на Кіра.

— Мейлін, — відповів той.

— І що там?

— Дін побачив їх із Ерном. І вона вирішила поговорити з ним наодинці.

— Ооо. Я взагалі дивуюся, чому це не сталося раніше. І що в результаті?

— Не знаю. Вони кудись поїхали вдвох. І Мейлін написала, щоб я не хвилювався, — Кір сів поруч і теж взяв до рук пад. — Інколи мені здається, що інстинкт самозбереження у неї відсутній.

— А я вважаю, що вона доволі обережна дівчинка, — мовив Дейв.

— До речі, — Кір подивився прямо на нього. — Навіть і не думай сказати комусь із хлопців про те, що вони зустрічаються.

— Ага-ага. І про Майлу теж, — Дейв розсміявся. — Але добре, це ваша приватна справа, я розумію. Ми не одні тут такі. Ні для кого ж не секрет, що Алекс закоханий у сестру Діна?

— Вони хоча б росли разом. Тільки не кажи Алексові про це, — реготнув Кір. — Гадаю, він цього не визнає. Та й Дін ніколи в житті не дозволить їм бути разом.

— Окей, домовилися.

— Як так вийшло, що ви почали зустрічатися? — запитав Брайан.

— А хто перший виявив ініціативу? — додав Дакота.

— І давно ви разом? — уточнив Ед.

— Арман знає? — запитав Лестер.

— А Алекс? — додав Айк.

Питання посипалися після кількахвилинного мовчання, спричиненого появою Ерна. Дін підняв руку, зупиняючи їхній потік.

— Гаразд, хлопці, досить, — мовив він. — Це занадто особисті питання. Давайте перейдемо до суті. Мейлін сказала мені, що спілкується тільки з Кіром і Алексом. Поки наш конфлікт заморожений, можливо, це не має значення. Але згодом можуть виникнути проблеми.

— Не виникнуть. Я у ваші справи не лізтиму, — вже вкотре повторила Мейлін.

— Але ти не знаєш, як вони відреагують, коли дізнаються, — зауважив лідер.

— Маєш рацію, не знаю. Але можу гарантувати, що не стану джерелом витоку внутрішньої інформації. Бо я її не знаю. І знати не хочу.

— Все буде так само, як із Майлою, — мовив Ерн. — А з нею проблем не було.

— Добре, спробуємо прийняти цю модель, якщо ніхто не проти, — підсумував Дін.

Хлопці погодилися. Ерн подумки видихнув. Чомусь він думав, що буде складніше.

Довго засиджуватися не стали. Домовившись про все, Ерн і Мейлін поїхали.

— Ти мав рацію, — мовила дівчина, коли вони проїжджали повз торговий центр. — Дін не такий страшний.

— Так. Але я чомусь сумнівався, що він сприйме все нормально, — відповів Ерн. — З тобою не занудьгуєш, Мейлін.

— У мене надлишок адреналіну після останніх подій, — розсміялася Мейлін. — Та й у будь-якому разі це треба було вирішити.