101.

— Ерн врятував мене від людей Райнома, — почала розповідати Мейлін. — Я повернулася до Леслаї і навіть не уявляла, що в мене з'явиться ще один привід ховатися. Потім якось так вийшло, що ми стали часто бачитися.

— Як ти мене знайшла? — запитав Дін.

Він зупинився і припаркував автівку біля якогось ресторану.

— У Майли спитала. А вона вже глянула в Онімі, — дівчина помітила здивований погляд співрозмовника. — Ми вчимося разом.

— Ага, тоді тут все зрозуміло.

— Мені нецікаві ваші справи. Точніше, для мене важлива тільки та їх частина, яка стосується мене. І Майла — не член вашої команди. Вона може спілкуватися з ким хоче, чи не так?

— Згоден. Ерн ніколи її не втягував. Як давно ви разом?

— Разом — не дуже. Але спілкуємося з появи Райнома.

— Це я зрозумів. Ерн знає, що ти тут?

— Ну, я йому написала, бо його телефон поза зоною.

— Так, я здивувався, коли тебе побачив. Ерн має зараз дещо виконувати. Добре, поїхали до нас на базу, хлопці теж мають знати, — Дін помітив трохи переляканий вираз обличчя Мейлін. — Розслабся, ніхто тебе не скривдить. Ерн наш товариш, і ми поважаємо його вибір. Мені хотілося б вірити, що ти дійсно не ведеш якусь подвійну гру. То що?

— Добре, їдьмо, — погодилася дівчина. Автомобіль рушив з місця. — Скажу чесно, я спілкуюся тільки з Кіром і Алексом. Мій брат працює з його двоюрідною сестрою.

— Ніко??? — Дін здивовано повернув голову.

— Так, — Мейлін стверджувально кивнула. — Але я не була аж так добре знайома з Алексом і його командою, як ви думаєте.

— І як же ти була з ними знайома?

— Якщо коротко, то побачила те, чого не мала бачити. А їм потрібна була гарантія, що я буду про це мовчати. Ну, а потім вже з'явилися ви. Це все.

— Серйозно? — хлопець підвів брови. — Але ж ти була з Арманом?

— Чесно кажучи, я вже і сама не знаю, чи була я з ним, — доволі скептично відповіла Мейлін. — Він чомусь так не вважає.

— Ну, Арман ніколи не був хорошим хлопцем. Тож нічого дивного. Окей, а Алекс взагалі знає про вас з Ерном?

— Не знає. І це не його справа, — дівчина зробила коротку паузу, розмислюючи. — Але знає Кір. Ну, він нас бачив. І Дейв.

— Дейв справді повернувся до Алекса?

— Не знаю. Напевно. Мені вчора було трохи не до цього.

— Тааа, Алекс як не вмів відповідати за свої вчинки, так і не вміє...

— Це зараз до чого?

— Та до того, що якщо ти кажеш правду, то вони взагалі не мали з тобою так близько знайомитися. Попередили б — і все.

— Вони сказали, що мають за мною стежити.

— Пф-ф. Цікаво, навіщо?

— Не знаю. Я не надто розбираюся у ваших справах.

— А я думаю, що мотив був інший. І Алекс тобі щось недомовляє.

— І яка ж у тебе версія?

— У них була колись подруга, — Дін виділив останнє слово. — Гадаю, вирішили, що цей досвід можна повторити. Хоча я б на їхньому місці цього не робив.

— Обрі? — запитала Мейлін.

— Отже, ти знаєш про неї? Чесно кажучи, я навіть здивований.

— Я не знаю цю дівчину, але вона чомусь мене знає і розповіла про мене Райномові.

— Оце у вас там інтриги.

— І не кажи.

Автомобіль зупинився у дворі. Мейлін пам'ятала це місце — тут відбувся її перший «візит» до команди Діна.

— Ходімо, — мовив хлопець, вибираючись з автівки. — Вирішимо все одразу.

Дівчина нерішуче ступила на асфальт. Відмовлятися було вже запізно.

— Ти думаєш, що я дійсно така сама, як Обрі? — раптом запитала Мейлін, коли вони заходили до під'їзду.

— Чому питаєш?

— Гадаю, ти їй не надто довіряєш.

— У мене є на це причини.

— Знаю. Але між нами є різниця. Я не нав'язувалася нікому з вас.

— І це правда. Проходь, — Дін відчинив двері квартири. — Хлопці, у нас гості.

Вони пройшли до просторої вітальні. Едвард, Брайан, Лестер і Айк здивовано витріщилися на Мейлін.

— Хіба ми зараз воюємо з Алланом? — про всяк випадок уточнив перший.

— Поки що ні, — відповів Дін. — Мейлін тепер дівчина Ерна.

На кілька секунд у кімнаті запанувала тиша. Хлопці продовжували пронизувати гостю шокованими поглядами.

— Що??? — першим до тями прийшов Ед. — Ерна?

— Це як? — запитав Брайан.

— І давно? — додав Лестер.

Айк продовжував мовчати.

Дін коротко переповів команді все, що встиг дізнатися від Мейлін. Хлопці перезирнулися.

— Серйозно, ви дійсно не були добре знайомі? — перепитав Лестер.

— Ага, але мені чомусь ніхто не повірив, — відповіла дівчина.

— Ну, це й наша провина теж, — прокоментував лідер.

— Ага. І Ерн набагато кращий за Армана, — додав Едвард.

— Що ми будемо з цим робити, Діне? — запитав Айк.

— А що робити? — подав голос Брайан. — Хіба ми можемо заборонити Ернові з кимось зустрічатися? Тим паче, зважаючи на її історію.

— Хочу наголосити, що ваші справи мені так само нецікаві, — додала Мейлін.

— Добре, хлопці. Мені здається, що Мейлін — непогана дівчина, — продовжив Ед. — Ерн би погану не обрав.

— Напевно, ти маєш рацію, — кинув Лестер. — Проходь, чого стоїш.

Атмосфера в кімнаті стала трохи менш напруженою. Хлопці ставили гості уточнюючі питання. Схоже, ніхто не був налаштований рішуче проти.

З коридора долинув звук відчинених дверей, і незабаром у вітальні з'явилися Дакота і Ерн. Останній одразу побачив Мейлін і застиг на місці.

— Я тобі писала, — мовила дівчина.

— Все добре, Ерне, проходь, — додав Дін. — Ти ж не думаєш, що хлопці не мали б знати?