100.

Мейлін скинула виклик і поклала телефон на стіл.

— Слухай, а ти Ернові сказала про свої наміри? — запитала Майла.

— Зараз скажу, — Мейлін розблокувала телефон і зателефонувала хлопцеві.

Знову поза зоною. Тоді вона написала повідомлення.

«Мейлін: Я збираюся поговорити з Діном. Не хочу, щоб відповідальність знову була тільки на тобі».

Незабаром з'явився Кір. Всі троє сіли в автівку. Їхали мовчки. Якась дивна атмосфера незручності витала в салоні.

— Чекаємо на тебе тут, — це була єдина фраза, вимовлена Кіром, коли вони вже були на місці.

Хлопець припаркувався серед габаритних автівок, щоб не привертати уваги.

— Не треба, я не знаю, скільки там пробуду, — одразу відповіла Мейлін. — Не хочу, щоб у вас двох теж були проблеми.

— Мейлін, ти марно думаєш, що Дін тебе слухатиме. Чесно кажучи, мені взагалі не подобається ця ідея.

— Я знаю, що йому сказати. Все, я пішла.

Дівчина вийшла з салону і попрямувала до входу у фітнес-центр. Перше, на що вона звернула увагу — величезна скляна стіна, що відділяла тренажерний зал від рецепції. Що робити далі, Мейлін поки не придумала, тому просто сіла на канапу біля протилежної стіни і взялася розглядати все навколо. Але довго посидіти на самоті їй не дали. Дівчина-адміністратор майже одразу схопилася з-за стійки і підійшла до Мейлін.

— Добрий день, — привіталася працівниця. На її позолоченому бейджику можна було прочитати ім'я — Розаліна. — Чи можу я вам чимось допомогти?

Мейлін на секунду задумалась. Вона ж не може просто взяти й запитати про Діна.

— Тааак, — трохи непевно мовила дівчина. — А які у вас є абонементи?

— Зараз я вам все розповім, — Розаліна швидко сходила до стійки, цокаючи підборами, і повернулася зі стосом кольорових листівок.

Дівчина-адміністратор почала розповідати про переваги кожного абонемента. На превеликий подив для самої себе, Мейлін почала слухати. А в голові з'явилася думка:

«Може, варто дійсно купити собі абонемент? Буде чим стрес знімати після Райнома і його компанії».

В якийсь момент дівчина трохи відволіклася від слухання і подивилася вбік. Діна, що стояв біля стійки, обпираючись на неї спиною, і уважно спостерігав за ситуацією, вона помітила одразу. Розаліна теж побачила, що потенційна клієнтка її не слухає, і озирнулася.

— Вибачай, Розі, але це, схоже, до мене, — мовив Дін. — Продаси абонемент комусь іншому.

— Оу, — дівчина-адміністратор подивилася то на нього, то на Мейлін. — Це щось новеньке, Діне.

Розаліна повернулася до стійки, втративши інтерес до «клієнтки». Дін, навпаки, підійшов ближче до Мейлін.

— Почекаєш, поки я перевдягнуся? — запитав він.

Дівчина легенько кивнула. Дін секунду постояв на місці, після чого попрямував назад до зали.

— Ти його дівчина? — раптом нагадала про себе Розаліна.

Мейлін повернула голову і дивно на неї подивилася. В очах адміністраторки горіла цікавість.

— Ні. Я його знайома, — дівчина подумки усміхнулася. Щось у неї забагато знайомих з'явилося останнім часом.

Дуже хотілося запитати: а що? Але вона вирішила, що досить на цей тиждень пригод, і промовчала.

Дін повернувся за п'ятнадцять хвилин. Одягнений у толстовку і джинси.

— Ходімо, — мовив він до Мейлін. — Бувай, Розі.

Вони мовчки пройшли аж до самого виходу. Не хотіли привертати зайвої уваги.

— Я тебе слухаю, — нарешті мовив Дін, коли вони опинилися на вулиці.

— Я не знаю, чи говорили ви з Ерном, — почала Мейлін. — Хочу все прояснити.

— Насправді, у нас не було надто багато часу на це. Я збирався поговорити з ним сьогодні, — відповів хлопець. — Але якщо ти вже прийшла.

Дін на хвилину замовк, прямуючи до своєї автівки. Мейлін пішла слідом. Краєм ока вона побачила, що автомобіль Кіра досі стоїть на місці.

— Сідай, — мовив Дін, відкриваючи для дівчини передні пасажирські дверцята.

Він мав двомісну автівку.

Мейлін завмерла на місці, замислившись.

«Може, все ж таки не варто було цього робити?»

— Я чомусь подумав, що тобі нема чого приховувати, — сказав Дін. — Якщо ти вже прийшла сюди.

— Куди ти збираєшся їхати? — запитала Мейлін, підводячи очі на хлопця.

— Ще не вирішив. Сідай, якщо дійсно хочеш поговорити.

Дівчина подумки зітхнула.

«Ну, якщо Ерн йому довіряє, то може й я можу?»

Після чого таки сіла в автівку.

***

Кір стиснув кермо і гучно видихнув.

— Що вона робить?! — процідив він крізь зуби.

— Поїдемо за ними? — стривожено запитала Майла.

— Ні. Якщо Дін побачить мою автівку — а він точно побачить — то може бути ще гірше. Ти казала, що ваш Дін такий класний, а сама нервуєш.

— Кіре, не починай, будь ласка.

— Вибач. Мене дійсно нервує ця ситуація.

— То що будемо робити?

Телефон хлопця коротко пискнув, сповіщаючи про нове повідомлення. Кір зняв пристрій з підставки й розблокував екран.

«Мейлін: Зі мною буде все добре. Не хвилюйтеся».

Кір показав повідомлення Майлі.

— Хотілося б вірити, — прокоментував він.