98.

Кір вирулив на сусідню вулицю й прискорився, порушуючи обмеження швидкості. Незабаром за ними взялися дві автівки.

— І дуже мстивий, — додав хлопець, згадуючи Веста. — На жаль, я не кермую так само добре, як Ерн або Арман, але зараз щось придумаємо.

Він потягнувся до телефона в спеціальному тримачі й почав швидко клацати.

— За мною хвіст — Джил і Райном. Ми в секторі Б4. Зі мною Мейлін, — мовив Кір.

— Вмикай геолокацію, виїжджаю, — пролунав із динаміка голос Аллана. — Але я ще в Дернеєрі.

— Їдьте на Б3, — це вже був голос Дейва.

Хлопець округлив очі й подивився на Мейлін.

— Окей, — здивовано мовив він.

Кір виконав вказівки й прискорився, оминаючи припарковані автівки на вузькій односторонній вулиці.

— Я так зрозумів, тобі не звикати до перегонів? Все нормально? — запитав він, поглянувши на дівчину.

— Так, усе в порядку, — відповіла Мейлін.

Вони пронеслися через перехрестя, але на наступному на них чекали дві інші автівки. Довелося повертати праворуч. На велике здивування дівчини, новоприбулі не приєдналися до тих, що вже гналися за ними.

— Вони що, вирішили за нами не їхати? — здивувалася Мейлін.

— Ага, вирішили гнати нас чітко по маршруту. Знають, що ті вдвох і так упораються, коли виженуть нас на підходящу ділянку.

Ще кілька ділянок шляху — і ті самі автівки знову не дали виїхати на вигіднішу позицію. Кір зрозумів, що його гнали в глухий кут. Велика частина траси була заблокована вже півтора тижня через ремонтні роботи, тому руху там не було. Був невеликий шанс вирватися на одному з розгалужень, хоча Кір розумів, що йому навряд чи дадуть ним скористатися.

Хлопець різко втиснув гальма й зупинився за півметра від автівки Джила, що обігнала його й встала поперек дороги. Ззаду їх одразу заблокував Найлс.

— Сидимо в автівці, — спокійно мовив Кір.

Мейлін подивилася у вікно й побачила, що до машини йде хлопець із битою в руках. Його вона раніше не бачила. Незнайомець швидко опинився поруч і замахнувся. Мейлін завмерла.

— Не бійся, у мене броньоване скло, — поспішив заспокоїти її Кір.

Джил із силою опустив биту на скло, але воно лишилося цілим. Кір зі скептичною усмішкою показав йому великий палець.

— Стільки грошей за нього віддав, — мовив до Мейлін. — Але гарна штука, чи не так?

— Ага, — дівчина шумно видихнула.

***

Півгодини до цього...

— Ти що, серйозно думав, що ми могли здати тебе їм? — обурено мовив Алекс, виходячи з будинку.

Брати Райсони були переможені досить швидко.

— Серйозно думав, — буркнув Дейв. — А що мені ще залишалося?

— Запитати. Поговорити з нами.

— Клас! А ви чого це не зробили?

— А ось це — теж добре питання.

— Окей, — хлопець обігнав Алекса і встав перед ним. — І що тепер?

— Що-що — сідай до автівки і їдь за мною.

Дейв розвернувся і попрямував до свого автомобіля. Але не встиг він сісти в салон, як Алекс ззаду схопив його за каптур і розвернув.

— Мало не забув, — сердитим голосом мовив лідер, перехоплюючи Дейва за комір. — Це тобі за Мейлін.

Кулак Алекса приземлився просто на торсі хлопця — десь на рівні сонячного сплетіння. Дейв стиснув зуби, згинаючись навпіл.

— Ти дійсно не розумів, до чого могли призвести твої дії? — гнівно запитав Алекс.

— Я не думав, що вони серйозно, — насилу вичавив із себе хлопець. — Райном просто сказав приглянути за Мейлін, щоб не заважала. Ці двоє взагалі мали бути не тут.

— Що саме серйозно? — з нерозумінням подивився на друга Алекс.

— Чіпляються до неї. Я не думав, що вони серйозно збираються її якось скривдити в такому плані, — Дейв опустив очі.

— Що??? — лідер аж завмер на місці.

— Ну, вони казали, що Мейлін не захотіла познайомитися, — тут Дейв делікатно опустив момент появи Ерна, про який брати Райсони теж розповідали. — І казали, що вона ще про це пошкодує. Я чомусь думав, що вони все-таки розважливі.

Розмову перервав телефон Алекса. Кір організував груповий дзвінок на всю команду через чат.

— За мною хвіст — Джил і Райном. Ми в секторі Б4. Зі мною Мейлін, — пролунав голос хлопця.

— Вмикай геолокацію, виїжджаю, — одразу ж відповів Алекс, відкриваючи мапу. — Але я ще в Дернеєрі.

— Їдьте на Б3, — додав Дейв, теж зазираючи в екран.

***

Невдовзі Мейлін і хлопці вже були на спільній квартирі банди Аллана. Поява Дейва шокувала як команду, так і супротивників.

— Вибач, — мовив Дейв, підходячи до дівчини. Вона вийшла на кухню через присутність Армана. — Тепер я зрозумів, про що ти постійно казала. Правда, ледь не запізно.

— Серйозно? — Мейлін обернулася й здивовано глянула на Дейва. — Ти дійсно до цього нічого не розумів?

— Угу, не буду виправдовуватися. Хоча дуже хочу.

— Таааа, Дейве... Я, звісно, підозрювала, що ти трохи наївний. Але не настільки.

— І самовпевнений. Бо думав, що впораюся з ними.

— То що тепер? Ти знову з хлопцями? — змінила тему дівчина.

— Мабуть, так, — Дейв подивився прямо на Мейлін. — Але нам із ними теж треба буде нормально поговорити. То, щодо Райсонів...

— Не треба про них, — перервала його дівчина. — Забагато травм на сьогодні.

— Окей, як знаєш.

— У вас усе добре? — запитав Кір, заходячи до кімнати.

— Так, — відповіла Мейлін. — Взагалі, я вже хочу додому, тож, мабуть, замовлю таксі.

— Я тебе підвезу, — одразу запропонував Дейв.

— Чому я маю повірити, що це не черговий хитрий план? — дівчина скептично підвела брову.

— Ти ж хочеш із ним зустрітися, так? Гадаю, він теж хоче зі мною поговорити. Краще здамся одразу.

— Я теж тоді поїду з вами, — додав Кір.