З коридору долинув звук відчинених дверей. Дивно — занадто рано для повернення команди.
— Здається, у нас зараз буде підкріплення, — вишкірився Блейк.
Але «підкріплення» явно не сподобалося хлопцям. Буквально за півхвилини до вітальні увійшов Алекс.
— Ого! — здивовано мовив Хідд. — А ти що тут робиш?
— Прийшов за нею, — Аллан коротко кивнув на Мейлін.
— Ооо, то ти думаєш, що впораєшся з нами трьома? — глузливо поцікавився супротивник.
Алекс промовчав. Навіть Мейлін зауважила занадто серйозний вираз обличчя хлопця.
— Мейлін, тікай звідси, — Аллан різко кинувся в бік братів.
Мейлін одразу ж зреагувала і побігла до виходу, оминаючи ворогів якнайширшим колом. Алексові вдалося звалити з ніг Блейка, але Хідд спритно ухилився. Хлопець миттєво кинувся наперейми Мейлін. А далі трапилося несподіване.
Дейв вправно схопив Хідда за каптур і різко потягнув на себе.
— Біжи, чого стоїш, — кинув він до дівчини, котра так і застигла на місці від здивування.
Двічі просити не довелося — Мейлін прожогом кинулася до дверей.
Дівчина мало не впала, перечепившись через поріг. Вона насилу втримала рівновагу і вискочила на вулицю. Одразу ж озирнулася по боках. Автівка Алекса стояла метрах у трьох від будинку, але навряд чи Мейлін могла зараз потрапити до салону.
— Стій, далеко не втечеш! — пролунав голос Блейка, котрий якимось чином примудрився прослизнути повз Дейва та Аллана.
Мейлін одразу ж кинулася вперед.
Як виявилося, Блейк бігав досить швидко. Дистанція між ним і дівчиною небезпечно скорочувалася. Мейлін вибігла з арки і мало не врізалася в Ерна, котрий швидко зреагував і спіймав її в свої обійми.
— І куди ти зібралася тіка... — Блейк затнувся на півслові, побачивши новоприбулого. — А ти що тут робиш? Чи на тобі якийсь маячок, га?!
Остання фраза вже була адресована Мейлін.
— Він тебе якось скривдив? — запитав Ерн, стискаючи руки в кулаки.
— Ні, все добре, — дівчина побоялася, що зараз ще з'явиться Алекс. — Ходімо звідси, добре? Я дуже хочу додому.
— Ну добре, — хлопець просвердлив Блейка сердитим поглядом. — Ще зустрінемося, Блейку.
Блейк пирхнув і попрямував назад до будинку. Він і сам зараз не мав часу возитися з Ерном.
— Як ти тут опинився? — запитала Мейлін, коли вони сіли до автівки.
— Майла сказала. А їй сказав Кір. А Кір почув від Алекса. Іноді цей хлопець навіть буває корисним, — останню фразу Ерн вимовив досить скептичним тоном.
— Хто, Кір? — дівчина усміхнулася.
— Ага. Ти точно в порядку? Що сталося?
— Дейв стався. Нічого нового. Там вже Алекс. Я не хотіла, щоб він побачив ще й тебе. Не те щоб я хочу якось нас від нього приховувати. Просто не хочу нашкодити Кірові та Майлі.
— Знаю, — коротко мовив Ерн.
Він підвів голову і подивився на свою дівчину. В очах останньої стояли сльози.
— Я дуже перелякалася.
Хлопець схилився і обійняв її, притягуючи до себе. Мейлін почала тихенько схлипувати.
— Я не думала, що він дійсно не розуміє, — вичавила з себе дівчина. — Ці двоє були там. І вони були впевнені, що швидко впораються з Дейвом. І що я мала робити?
На останній фразі її тіло почало тихенько дрижати, а плач ставав дедалі неконтрольованішим.
— Вже все добре, — Ерн почав гладити Мейлін по спині, заспокоюючи. — А з Дейвом я ще поговорю.
— Він прийшов до університету і викрав мене просто посеред пари. Приклав якусь ганчірку, — дівчина затнулася.
Нова хвиля сліз ринула з подвійною силою. Мейлін почала активно розмазувати їх руками по обличчю.
— Тримай, — хлопець вільною рукою витягнув серветки. — Давай, я тобі допоможу.
— Що тепер буде з Алексом? — раптом запитала вона, витираючи сльози. — Він же там один!
— Гадаю, що він впорається, — скептично зауважив Ерн. — Йому я точно допомагати не збираюся. Гадаю, якщо Кір про це знає, то й інші теж.
— Точно! — Мейлін сіла рівніше. — Дейв казав, що у Райнома сьогодні якась важлива справа. А я, нібито, мала гарантувати безпеку цієї справи.
Дівчина приклала руку до лоба.
— У мене якесь дежавю, чесне слово.
Ерн промовчав. Він не знав, що сказати на цю фразу. Звісно, хлопець згадав той день, коли він і сам викрав Мейлін для справи. Тоді Арман заявив, що вона — його дівчина. Ерн насупився.
— Я напишу Алексу, що зі мною все добре, — Мейлін перевела погляд на свого хлопця. — Ерне, все добре?
***
— Аллане, повторю своє питання: невже ти думаєш, що впораєшся з нами трьома? — знущальницьким тоном запитав Блейк, який устиг повернутися до будинку. — Навіть ти не такий крутий.
— Чому трьома? — замість Алекса відповів Дейв, підходячи до нього. — Цього разу я не з вами.
***
Ерн накрив руку Мейлін своєю і подивився їй в очі. Вона легко усміхнулася. Вони сиділи у невеличкій кав'ярні, насолоджуючись смачними йогуртовими тістечками та кавою.
— Ти як, краще? — запитав Ерн.
— Так, вже все добре. Ти, як завжди, дуже вчасно, — Мейлін переплела свої пальці з пальцями хлопця. — Ти знаєш, що там за справи сьогодні у Райнома?
Він уважно подивився на неї, вивчаючи її реакцію.
— Ти впевнена, що хочеш про це говорити? — уточнив Ерн.
#51 в Молодіжна проза
#194 в Жіночий роман
різниця у віці, кохання та пригоди, від ненависті до кохання
Відредаговано: 06.11.2025