95.

Дівчина голосно видихнула. Ніби щось згадавши, торкнулася кишені куртки. Схоже, телефон був на місці. Але не встигла Мейлін хоча б дотягнутися до мобільника, як Дейв спритно сам його витягнув.

— Навіть не думай, — пригрозив він і сховав пристрій до кишені своєї вітровки.

— У мене якесь дежавю, — тихо мовила дівчина.

Незабаром автівка зупинилася в одному з дворів. Хлопець витягнув Мейлін з автівки і потягнув до під'їзду, хоч та й пручалася.

— Це що, Дернеєр? — приголомшено запитала дівчина, помітивши табличку з назвою вулиці.

— Ого, а ти добре знаєш місто, — протягнув Дейв.

— Я тут народилася, взагалі-то.

Треба було придумати якийсь план. Просто втекти з будинку і сісти в автобус — не варіант. До Дернеєра майже не ходив транспорт. Це був відносно новий район. Навколо височіли будівельні майданчики, що оточували майбутні багатоповерхівки. Повністю готових до заселення будинків тут було мало.

Дейв затягнув Мейлін до квартири. Вони пройшли вузьким коридором і опинилися у вітальні. Дівчина роздивилася навколо — звичайна кімната: канапа, вішак, два крісла, телевізор у кутку.

— Ого, хто тут у нас, — пролунав знайомий голос. Мейлін завмерла. Спиною розлилася неприємна хвиля холоду, а в п'ятах закололо. Один з Райсонів. Його голос дівчина, на жаль, запам'ятала аж надто добре. — Дивись, Блейку.

— Вийди з кімнати, — чітко мовив йому Дейв.

Хідд лише скептично підніс брову.

— Краще не заважай, Дейве, — до кімнати увійшов Блейк. — Ти взагалі на чиєму боці?

Дейв рішуче встав посеред кімнати, даючи братам зрозуміти, що не збирається дозволити їм дістатися Мейлін. Остання панічно озиралася навколо, шукаючи шлях до втечі. Погляд зачепився за вікно, прочинене на провітрювання. Мейлін радо підбігла до нього, але усмішка майже миттєво сповзла з обличчя. Десь восьмий поверх, не менше.

— Я розберусь, — самовпевнено кинув Хідд.

Блейк махнув рукою на знак згоди, після чого відійшов і встав біля стінки, байдуже спостерігаючи за тим, що відбувається. Його брат пішов просто на Дейва.

— Окей, — мовив останній, знімаючи куртку і кидаючи її на вішак. — Не хочете по-хорошому? Доведеться вас трохи повчити, як правильно поводитися з дівчатами.

Дейв відштовхнув Хідда, який явно збирався прорватися. Між хлопцями зав'язалася бійка. Мейлін судомно кинулася до вішака і почала в паніці перевіряти кишені, шукаючи свій телефон. Не витягуючи пристрій, натиснула на значок телефонної книжки.

— Гей, ти що там робиш? — Дейв озирнувся і ледь не пропустив удар.

Дівчина натиснула на виклик для першого контакту, котрим був Алекс, і відсмикнула руку.

— То може я повчуся з нею спілкуватися? — Блейк відокремився від стіни і попрямував до Мейлін.

Дейв із силою врізав Хіддові і вискочив перед його братом.

— Дейве, навіщо ти притягнув мене на вашу базу в Дернеєрі? — голосно запитала дівчина, сподіваючись, що Алекс знає, де в Райнома база в Дернеєрі.

Вона ледве почула тихе «Слухаю», що долинуло з кишені. Головне, щоб інші не почули.

— Я ж тобі казав, — роздратовано відповів Дейв, спритно ухиляючись від обох братів і зіштовхуючи їх лбами. — Райномові потрібна гарантія на сьогодні.

— Чого ти з нею взагалі розмовляєш? — Блейк надто швидко зорієнтувався після зіткнення. — Заморишся нас відтягувати від цієї лялечки, Дейве.

***

Алекс перевів погляд на хлопців, які вже закінчували пакувати продукцію.

— Дейв схопив Мейлін. Вони в Дернеєрі. Там Райсони. Я поїду, — видав він на одному диханні.

— Ого, тобто Алістер не брехав, що у них дійсно є там база? — здивовано протягнув Деніел.

— Так, тільки тоді ця інформація була нам не надто потрібна. Впораєтесь без мене?

Хлопці кивнули. Алекс швидко попрямував до виходу.

— Аллане, я з тобою, — мовив Кір.

— Ні, — лідер розвернувся і подивився на хлопця. — Сам же розумієш, чому.

***

— Кір? — Майла притиснула телефон щільніше до вуха. — А я якраз збиралася тобі зателефонувати.

— Дейв викрав Мейлін, — тихо мовив хлопець у слухавку, озираючись. — Скажи Ерну. Скину адресу есемескою.

— Воу, а я вже пішла її шукати! Мейлін вийшла до туалету — і десь зникла. Наступна пара вже почалася.

— Ти зараз де?

— У коридорі. Вийшла тобі зателефонувати.

— Повернись, будь ласка, до аудиторії. Не хочу, щоб ще й тебе викрали.

— Добре.

— І напиши мені потім.

— Добре-добре.

— І ще одне — туди вже поїхав Алекс.

***

Дейв стояв посеред кімнати, важко дихаючи. Руки досі були стиснуті в кулаки. Блейк і Хідд стояли навпроти, вичікуючи.

— Слухай, він мені вже набрид, — мовив перший. — Пиши Райному.

Другий заперечливо похитав головою.

— Райномові це не сподобається, — сказав він. — Тим паче, він наказав лише приглянути за Дейвом.

— Не думаю, що Райном буде проти наших планів.

— Я досі тут, якщо що, — із сарказмом зауважив Дейв.

— Давай розберемося з ним швиденько? — Хідд подивився на брата. Той кивнув.

Дейв лише закотив очі. Ця парочка — це просто щось.