89.

— Ти хочеш, щоб я пошукала інформацію на громадянку Леслаї? — перепитала Ніко, затискаючи телефон плечем.

Вона якраз набирала код чергової проблеми.

— Так, я знаю, що ти можеш, — відповів Алекс.

— Можу, але тільки за добре обґрунтованої причини. Вона в тебе є?

— Розумію, що прошу забагато. Але останнім часом у моєму житті якось забагато інтриг.

— Ця Обрі — вона ж, здається, колись була з вами, так?

— Так.

— То чому тобі знадобилася інформація саме зараз?

Аллан коротко переповів сестрі свою розмову з Мейлін.

— Навіть так, — голос Ніко звучав задумливо. — Ну, я тобі ще тоді казала, що вона якась дивна. Ти ж не вірив.

— Ти бачила її один раз.

— Цього було цілком достатньо, Алексе. Добре, я запитаю Аманду, чи зможе вона з цим допомогти.

— Дякую, сестричко.

— Поки що немає за що. Бувай, на зв'язку.

***

— Може подивимося фільм втрьох? — запропонувала Мейлін, коли Майла вже зав'язувала шнурки. — Гадаю, буде цікаво.

— Та ні, я щось так спати хочу, — дівчина навіть позіхнула.

До того ж досить натурально. Так, що Ерн і Мейлін теж підхопили цю хвилю й собі позіхнули.

— Поїдеш із нами? — запитав хлопець. — Чи ти передумала щодо моєї вчорашньої пропозиції?

— Не передумала. Їдьмо.

Ерн швидко відвіз сестру додому. Доки хлопець ходив із Майлою аж до квартири, щоб впевнитися у відсутності Дейва і компанії, Мейлін обдумувала своє рішення. Це було так хвилююче, що в неї заніміли руки. Але вона була впевнена — вирішила остаточно.

— Що там, немає наших друзів поруч? — весело запитав Ерн, сідаючи до автівки.

— Ні, в мене таке враження, що вони тільки до мене в гості приходять, — усміхнулася Мейлін.

— І то правда, — хлопець запустив двигун. — То куди поїдемо?

— Можемо десь випити кави.

— Як щодо Інвійрнесс?

— Чудова ідея. Ерне, — дівчина зробила невеличку паузу. — Я довго думала над твоїми словами. Точніше, над твоєю відповіддю на моє питання...

Хлопець повернув голову і уважно подивився на неї. Легка тривога почала повільно підбиратися до горла.

— І я зрозуміла, що занадто багато про тебе думаю, — продовжила Мейлін. — Я вирішила дати тобі шанс.

— Тобто ти згодна стати моєю дівчиною? — уточнив Ерн, не вірячи своїм вухам.

— Так, — Мейлін легко усміхнулася. — Мені добре з тобою. І я не хочу це втратити.

— Дякую, — хлопець обережно торкнувся пальцями її руки. — Я це ціню.

Мейлін накрила руку Ерна своєю долонею. Зробила це інстинктовно. Вона й сама не знала чому, але її потягнуло торкнутися. Ерн перевернув свою руку, і їхні пальці сплелися. Серце аж гупало у скронях. Певно, в обох. Це було щось нове для Мейлін, зовсім інший рівень відчуттів.

Автівка м'яко зрушила з місця. Ерн так і продовжував керувати однією рукою. Проблем із цим у хлопця не було, вже кілька разів доводилося брати участь у перегонах із ворогами по місту, отримавши перед цим ножем у плече. Зараз момент був набагато приємніший.

Незабаром вони вже паркувалися біля Інвійрнес. Ерн обійшов автомобіль, відчинив передні двері і подав Мейлін руку, допомагаючи їй вибратися з салону. Щойно дівчина стала на асфальт і випросталася, вона опинилася дуже близько до нього. Кілька секунд вони просто стояли одне навпроти одного. В очах Ерна Мейлін бачила неймовірну ніжність, а всередині її огортало тепло. І тут дівчина зрозуміла, весь той дивний смуток, який вона помічала в його погляді, насправді був проявом закоханості. Тепер, коли Мейлін прийняла рішення, Ерн нарешті дав свободу своїм почуттям.

— Ходімо? — голос хлопця звучав м'яко.

Йому нестримно хотілося торкнутися її губ своїми, але Ерн стримався — знову ж таки боявся налякати.

Всередині кав'ярні було тепло. М'яке освітлення створювало особливу атмосферу затишку. Мейлін на кілька секунд завмерла, раніше вона й не помічала таких деталей.

— Все добре? — стурбовано запитав Ерн, вдивляючись в очі своєї дівчини.

Вони зайняли один із столиків у кутку, і хлопець якраз збирався попрямувати до стійки, щоб зробити замовлення.

— Так, — усміхнулася Мейлін. — Просто раніше не звертала уваги на те, що тут таке приємне освітлення.

— Серйозно? А я люблю це місце саме через його атмосферу, — хлопець зробив невеличку паузу. — Що тобі замовити?

— Карамельне лате. А ти що будеш?

— Флет-вайт. Може щось із тістечок?

— Напевно, ні. Кава й так солодка.

— Добре.

Ерн попрямував до стійки, а Мейлін тим часом розблокувала телефон. Їй дуже кортіло написати Джеймі хоч кілька слів про сьогоднішні новини. Увійшовши до чату, дівчина побачила одне непрочитане повідомлення. Відправник дуже її здивував.

«Ніко? Сестра Алекса?»

«Ніко: Привіт. Алекс розповів мені про Обрі. Попросив пошукати про неї інформацію. Що взагалі думаєш із цього приводу?

Мейлін: Привіт. Ти ж не розповісиш Елрою, так?

Ніко: Не розповім, це не його справа.

Мейлін: Дякую. Я тобі казала, що ти класна?

Ніко: Ага.

Мейлін: Чесно кажучи, я абсолютно не розумію, навіщо Обрі було розповідати про мене Райномові? Ось це мене тривожить.

Ніко: Ревнощі.

Мейлін: У якому сенсі? До Армана чи як? Я чогось ще не знаю?

Ніко: До Алекса.

Мейлін: ?

Ніко: Мені треба тобі пояснювати, що ти, по факту, стала новою подругою хлопців?

Мейлін: Не треба. Й так зрозуміло, як це виглядало для інших. Ти її знаєш?

Ніко: Бачила один раз.

Мейлін: І що?

Ніко: Вона мені не сподобалася.»