88.

Мейлін підійшла до Алекса, який чекав на неї на дитячому майданчику. Хлопець сидів на брусах і крутив у руках металеву головоломку.

— Привіт, — привіталася дівчина, підходячи ближче.

— Привіт, — відповів Аллан, ховаючи головоломку до кишені. — Про що ти хотіла поговорити?

— Про Обрі, — Мейлін твердо вирішила застати співрозмовника зненацька.

Судячи з того, як швидко округлилися його очі, у дівчини вийшло.

— Отже, ти вже щось знаєш, так? — Алекс повернув голову і подивився на співрозмовницю. — Чесно кажучи, це не найприємніша тема для розмови.

— Алексе, в тебе зараз немає вибору, — в голосі Мейлін з'явилися металічні нотки.

Вона теж всілася на бруси.

— Навіть так. Добре, ти ж чогось підняла цю тему. То чому?

— Я вчора розмовляла з Дейвом. Він сказав мені, що саме Обрі розповіла Райномові про мене. Точніше, вона розповіла Вестнеєві.

— Воу! — фраза явно заскочила хлопця не менше, ніж той факт, що його співрозмовниця вже щось знала про Обрі. — Що? А вона звідки знає?

Алекс торкнувся рукою підборіддя.

— Так, стоп. Дейв взагалі не повинен її знати.

— Але звідкись знає. Можливо, з розповідей того ж Райнома. Хоча мені він казав, що ніби знає її особисто.

— Ну, Дейв вміє блефувати, це факт. Добре, від мене ти що хочеш? Якщо що, я не відмовляюся від твого захисту.

— Дякую, Алексе. Але мене є кому захистити. Я хочу знати про Обрі більше, якщо це вже торкається мене. А насамперед — чи може сказане Дейвом бути правдою?

— Нуу, — Аллан зробив важкий вдих-видих. — Обрі пішла від нас через часті конфлікти з хлопцями Діна. Просто лишила записку. А так я не знаю, що тобі розповісти. Вона була милою з нами. Тоді дійсно було весело. І чесно кажучи, я сумніваюся, що Дейв каже правду. Обрі ніяк не може знати тебе. Та й якби знала, навряд чи зробила б щось таке, чого зазнала сама.

— Ну може вона, емм, приревнувала, — Мейлін опустила очі.

Говорячи щось подібне, вона почувалася ніяково. Алекс розсміявся, що лише посилило її впевненість — вона виглядає як ревнива власниця.

— Та ні, — хлопець помітив реакцію співрозмовниці і поспішив її заспокоїти. — Не подумай, що це стосується тебе. У нас з Обрі були, скажімо так, трохи ближчі відносини. Вона знала про наші справи.

— Окей, якщо вона така хороша, — дівчина подивилася просто на Аллана, — то чому ви раптом почали приховувати інформацію від мене?

— Тому що було видно, що ти з іншого кола. Ні я, ні хлопці не хотіли обтяжувати тебе подробицями нашого життя. Доки Дін не вирішив інакше, — Алекс зробив невеличку паузу. — Але, чесно кажучи, спілкуючись з тобою, я зрозумів, що помилився у своїй оцінці.

Розмову перервав дзвінок телефону Алекса. Той відповів, коротко переговорив і знову повернувся до Мейлін.

— Вибач, це Арман. Займаємося підготовкою сюрпризів для Райнома, — пояснив Аллан.

— Стоп, — дівчина виставила перед собою руку. — Більше нічого не кажи.

— Ти образилася через мої слова про тебе і Обрі? — здивовано запитав Алекс.

— Ні, не через це. У мене інша причина, не можу її озвучити.

— Окей, добре, твоє право. То що ще розповів тобі Дейв?

— Нічого особливого. Запропонував покататися з ним, якщо хочу отримати більше інформації. Але я не мазохістка.

— Окей, спробую з ним поговорити, якщо десь зустріну. Залюбки покатаюся.

— Так, я чув ім'я Обрі і Дейва, — раптом пролунав у них за спинами голос Армана. — Привіт.

— Привіт, Арме, — відповів Алекс. — Дейв сказав Мейлін, що це Обрі розповіла хлопцям Райнома про неї.

— Знову ми піднімаємо цю історію, — у голосі новоприбулого з'явилися нотки розлюченості. Лідер одразу кинув на хлопця попереджувальний погляд. — Добре, окей, припустімо, що так і було. Два питання: навіщо? І звідки Обрі взагалі про це знає? Ви що, знайомі?

Це питання вже було адресовано до Мейлін.

— Ні, — коротко відповіла дівчина. — Мені цікавіше, звідки Дейв її знає, якщо він пішов від вас раніше?

— Щось ти занадто багато знаєш, — пирхнув Арман. — Аллане, тобі так не здається?

— Арме, поводься, будь ласка, ввічливіше, — з легким натиском у голосі попросив лідер. — Не роби вигляд, що твоєї вини тут абсолютно немає.

— Добре, — хлопець подивився просто на Мейлін. — Вибач, Мейлін, але я досі вважаю, що ти спеціально все це вигадала й розкрутила.

— Цікаво, навіщо? — та зіщулила очі. — Бо в мене вже складається враження, що ти вважаєш центром цієї історії себе.

— Так, стоп, — Алекс зістрибнув на землю і встав між ними. — Мейлін, я спробую знайти якусь інформацію щодо того, що ти мені розповіла. Дам знати, якщо щось знайду. Армане, ходімо.

Хлопці пішли, залишаючи Мейлін наодинці. Та стиснула кулаки і сердито попрямувала до під'їзду. Арман буквально довів її до кипіння.

«Що за самовпевненість? Чи він завжди такий був, а я не помічала?»

— Мейлін, — пролунав десь поруч голос Ерна. Мейлін зупинилася і подивилася вбік. Хлопець зістрибнув з перил огорожі і прямував просто до неї. — Привіт.

— Привіт, — відповіла дівчина. — А що ти тут робиш?

— Майла попросила її забрати, — хлопець ніяково заховав руки до кишень, дивлячись просто перед собою.

— Аа, зрозуміло, — схоже, Мейлін швидко вловила хитрий план Майли. — Ходімо тоді.

— У тебе все добре? — у голосі Ерна лунало легке хвилювання.

— Ага. Поговорила з Алексом про Обрі. Все було нормально, доки не прийшов Арман, — на останній фразі дівчина відчула, як її знову наповнює злість. — Давай не будемо про це, бо він уже реально починає мене дратувати.

Ерн уважніше подивився на Мейлін. Та аж почервоніла вся.

«Чи це добрий знак?»