87.

Вибір фільму виявився швидшим за приготування попкорну. Легка комедія зняла напругу й повернула їх до невимушеної розмови.

— Ну а що, я теж би хотів таку шапку, — усміхнувся Ерн, кивком вказуючи на химерний капелюх головного героя. — Крута!

— І що, ти б у ній вийшов на вулицю? — розсміялася Мейлін.

— Чому б ні? Хлопці б оцінили.

— Шкода, що ти не можеш про це сказати йому, — дівчина кивнула на головного героя. — Гадаю, йому б це дуже допомогло.

— Ага, тоді б не було сюжету.

Незабаром закінчився й дощ.

— Які в тебе плани на завтра? — запитав Ерн, коли на екрані з'явилися титри.

— Хочу витягнути Алекса на серйозну розмову про цю Обрі. Мені не подобається, що я знову ризикую втрапити в якісь інтриги.

— Що саме ти хочеш дізнатися?

— Якби я знала. Перше питання — звідки про неї знає Дейв? За його словами, він пішов раніше. Хоча Майла казала, що Дейв вміє віртуозно брехати, аби привернути увагу.

— Є таке. Я б йому теж не надто довіряв.

— Добре, мені треба ще подумати, що скажу Алексові. А ти щось хотів?

— Так, можемо зустрітися й погуляти, — Ерн зробив невеличку паузу. — Якщо ти, звісно, не проти.

— Добре, домовилися.

***

Мейлін плюхнулася на канапу. Вже другий рефлексійний момент за сьогодні. Вона знову подумала про Ерна і про все, що хотіла сказати, але не сказала. Мейлін не хотіла давати хлопцеві марних надій зайвими фразами. Хоча ті слова, що їй телефоном сказала Джеймі, здається, знайшли відгук у її серці. Може, подруга дійсно була права. Але Мейлін це все здавалося таким неправильним — як вона могла дати шанс Ернові й водночас продовжувати думати про Армана? Хоча, на превеликий подив собі, дівчина помітила, що за увесь вечір згадала про колишнього лише раз, коли Ерн побачив «В тіні блискавки». І то спогади відступили напрочуд швидко. Ще раз — у розмові з Джеймі, але то вже було спеціально. Мейлін потягнулася за телефоном і відкрила діалог з Ерном. Натиснула на фото хлопця так, що воно розгорнулося на весь екран.

«І що я роблю?»

Раптом згадавши про свої плани, дівчина переключилася на чат з Алексом.

«Мейлін: Привіт, хотіла дещо із тобою обговорити. Можемо зустрітися?»

***

Наступного дня Мейлін уже збиралася виходити на пари, коли отримала повідомлення в груповому чаті — усі заняття скасували.

«Схоже, нарада десь завернула не туди».

Недовго думаючи, дівчина повернулася в ліжко відсипатися. Але довго поспати їй не вдалося.

Голосний дзвінок розливався на всю квартиру. Мейлін насилу розплющила очі, намагаючись зрозуміти, який зараз рік і де вона взагалі. Краєм ока зиркнула на годинник — дев'ята сорок п'ять. Вона проспала неповну годину. Згадавши про невідомого гостя, Мейлін таки злізла з ліжка й попленталася відчиняти.

— Гарна піжамка, — усміхнулася Майла. — Привіт!

— Привіт, Майло, — здивовано дивилася на подругу Мейлін.

— Я занадто пізно дізналася, що пар сьогодні не буде. Кір спішив до своїх, а до тебе було ближче, ніж до мене, тож я попросила його підкинути. Я тобі писала.

— А, не бачила, я спала. Проходь, — Мейлін відійшла вбік, пропускаючи гостю.

— Ой, соррі, не хотіла будити.

— Нічого страшного.

Дівчата пройшли на кухню випити кави.

— Як у тебе справи? — запитала Майла, відсьорбуючи трохи гарячого напою.

— Та нормально, — Мейлін підвела очі й зустрілася із занадто хитрим поглядом. Схилила голову вбік. — А то ти не знаєш.

— Не знаю чого? Я ще не розмовляла з Ерном після тієї есемески, — дівчина нахилилася до подруги, поклавши лікті на стіл. — Ого, то у вас було щось цікаве?

— Нічого особливо нового. Ерн і Дейв побилися, бо Дейв не хотів нас пропускати. А потім ми разом подивилися фільм, бо був дощ. Так, — Мейлін зробила паузу. — А як ти взагалі здогадалася?

— Ти не вмієш приховувати свої емоції. Принаймні від мене. Як і Ерн, до речі. Можеш усміхатися, не соромся.

— Майло! — дівчина відчула, як її щоки злегка червоніють. Врятував її лише звук нового повідомлення. Писав Алекс. — Секунду, я відповім.

«Алекс: Привіт, можемо сьогодні. Тебе забрати після пар?

Мейлін: У нас скасували пари. Я зараз вдома.

Алекс: О, так ще краще. Я можу приїхати за тридцять—сорок хвилин. Пасує?

Мейлін: Так.

Алекс: Окей, я напишу тобі».

— Це Алекс, — пояснила Мейлін, сподіваючись змінити тему. — Я хотіла поговорити з ним про Обрі. Він буде за сорок хвилин. Не хочу відкладати.

— Окей, я можу посидіти у вітальні, щоб не заважати. Або...

— Усе окей, я просто вийду на двір і поговорю з ним там. Краще, щоб Алекс тебе не бачив.

— Слухай, якщо Кір не помітив мою схожість із Ерном, то більше ніхто не помітить.

— Краще не ризикувати.

— Окей, як знаєш.

Алекс приїхав навіть трохи раніше й повідомив Мейлін есемеською.

«Мейлін: Ти у дворі? Я зараз спущуся.

Алекс: Так, добре, чекаю».

Дівчина перевела погляд на Майлу. Та теж щось клацала в телефоні.

— Я швидко, — кинула Мейлін подрузі.

— Не спіши, я знайду чим зайнятися. Тим паче, я непрохана гостя.

Щойно Мейлін пішла, Майла одразу написала братові.

«Майла: І ти мені не розповів, що ви дивилися фільм вдвох???

Ерн: Я думав, що буде щось на кшталт: ви не покликали мене дивитися фільм???

Майла: Та ну, я б вам не заважала.

Ерн: Майла...

Майла: І як?

Ерн: Нічого нового. У тебе, часом, не лекція зараз? Чого відволікаєшся?

Майла: У нас скасували пари. І я сиджу в Мейлін вдома. Може, приїдеш мене забрати, а потім ви зможете трошки погуляти?

Ерн: Що за хитрі плани?

Майла: Давай, братику, я на тебе чекаю.