86.

Хідд сплюнув на землю й розтер плювок ногою. Потім пройшов повз Ерна, навіть не глянувши в його бік.

— Почекай трохи, — раптом мовив хлопець. — Скоро ми й до Діна доберемося. Тоді ми з тобою обов'язково потеревенимо. Але тобі може не сподобатися, Ерне.

— Я завжди радий тобі натовкти, Хідде.

— Але чи вийде у тебе?

— Пф-ф.

— Бувай, Ерне.

Супротивник таки пішов. Ерн дочекався, доки той вийде з арки, і тільки тоді увійшов до під'їзду.

— Привіт, — мовив він, коли Мейлін відчинила двері. — Ти готова?

— Привіт, так, секунду, тільки взую кросівки.

За дві хвилини вони вже виходили на вулицю.

— Тільки сьогодні пішки, — мовив Ерн. — Сьогодні дощ за прогнозом, а я щойно помив автівку.

— Добре. Невеличка прогулянка — це навіть краще, — Мейлін усміхнулася. — А то я щось останнім часом рідко просто ходжу по вулиці.

Повітря пашіло переддощовою важкістю. Дівчина навіть встигла подумати, що варто було взяти парасольку, коли вони вже наближалися до магазину. Вдвох Мейлін і Ерн швидко купили потрібні продукти й поспішили назад. Перші краплі впали якраз тоді, коли вони підходили до під'їзду.

— Заходь, — мовила дівчина, коли вони підійшли до дверей квартири. На вулиці вже лило як з цебра. — Я не можу відпустити тебе під дощ.

— Дякую, — коротко відповів Ерн, заходячи разом із Мейлін всередину. — Але, судячи з прогнозу, це надовго.

— Не страшно.

Хлопець поставив пакунки на підлогу.

— Тобі допомогти все розкласти? — запитав він.

— Ні, дякую, я сама, — Мейлін зупинилася у дверному проході, щось клацаючи в телефоні.

Саме зараз вона згадала, що хотіла написати Майлі.

«Мейлін: Можеш, будь ласка, не розповідати про мою розмову з Дейвом Кірові? В сенсі, про Обрі? Я хочу сама поговорити з хлопцями. І мені потрібен ефект несподіванки.

Майла: Нема питань. Соррі, я не могла не розповісти Ернові — боялася, що Дейв таки примудриться тебе витягнути.

Мейлін: Я вже зрозуміла, що ви розповідаєте одне одному все.

Майла: Майже все =)»

Мейлін швидко розклала продукти й встала перед холодильником, замислившись.

— Ти голодний? — запитала вона.

— Ні, якраз поїв перед твоїм дзвінком, — відповів Ерн.

— Добре, тоді зроблю собі щось нашвидкоруч, — Мейлін витягнула з холодильника ковбасу і сир, потім потягнулася за хлібом, роблячи собі бутерброд. Підійшла до вікна — дощ тільки посилювався. — Пощастило Райсонові, що його вчасно прогнали...

— Та йому що, пересидів би в автівці.

— Ну, може й так.

Дівчина розвернулася спиною до вікна, обпершись на підвіконня. Десь у глибині душі вона відчувала дивну радість від того, що пішов дощ і Ернові довелося завітати до неї. Мейлін і сама не знала, чому їй так комфортно поруч із ним.

— Може, щось подивимося? — запропонувала дівчина. — Бо ти маєш рацію — це надовго.

— Можемо, — стримано відповів Ерн.

А всередині нього панувала радість. Хлопець і не очікував, що випаде така нагода побути разом із коханою Мейлін.

— Чудово. У мене десь мав бути попкорн для мікрохвильовки, — дівчина потягнулася до навісної шафки, вивчаючи її вміст.

Краєчок кольорової упаковки вона помітила не одразу. До того ж він лежав надто високо — аж на третій полиці. Мейлін встала навшпиньки, намагаючись дістати попкорн, одночасно дивуючись, навіщо вона його туди запхала. Потім згадала, що то був Елрой. Ерн підійшов ближче і спритно схопив пачку, подавши її дівчині.

— Дякую, — усміхнулася Мейлін.

Дощ не збирався вщухати. Дівчина закинула попкорн до мікрохвильовки і тепер зачаровано спостерігала, як лопаються зернятка та роздувається упаковка.

— Сподіваюся, ти любиш сирний попкорн, — Мейлін розвернулася обличчям до Ерна й усміхнулася.

— Я всякий люблю, — хлопець усміхнувся у відповідь.

Мікрохвильовка видала короткий дзенькіт, закінчивши готувати попкорн.

— Чудово. Що будеш пити? Колу чи чай?

— Колу.

— Добре, я теж.

Мейлін та Ерн перемістилися до вітальні, прихопивши смаколики. Дівчина сіла на канапу і ввімкнула телевізор. Ерн мовчки стояв поруч, ніби щось роздумуючи.

— Я можу сісти поруч? — запитав він.

— Так, звісно, сідай. Чого питаєш?

— Не хочу, щоб ти почувалася незручно.

— Все добре, але дякую — це дуже мило, що ти про таке питаєш.

Хлопець сів на канапу, витримуючи невеличку дистанцію. Майла зараз сказала б йому, що час переходити до дій, але Ерн знав, що не наважиться. Він не хотів усе зіпсувати. Та й майже вмовив себе, що йому достатньо просто бути поруч.

— Що будемо дивитися? — запитав він.

— Зараз щось оберемо. Як щодо комедії?

— Годиться.

Їх розмова здавалася Ернові трохи штучною. Мейлін перейшла на головну сторінку сервісу й обрала потрібний жанр. На екрані з'явилося безліч кольорових плиток із рекомендаціями. У верхній частині були розміщені тайтли зі збереженого. Саме це й привернуло увагу Ерна.

— Ого, «В тіні блискавки»? — прокоментував він. — Ти дивилася?

— Ага, — Мейлін на мить примружилася, проганяючи спогади.

— А, разом із Арманом, так?

Дівчина кивнула. На якусь мить між ними запанувала тиша.

— Ти боїшся зробити щось не так, як він? — раптом запитала Мейлін і подивилася на Ерна. — Тільки чесно.

— Так, — хлопець опустив очі.

— Забий на це. Я й так уже знаю, що ти не такий, як він.

— Приємно знати, — хлопець поспішив якнайшвидше змінити незручну тему. — То що, обираємо?