82.

На задньому фоні грала приємна легка музика. Ерн сів у м'якенький фотель і розслабився, відкинувшись на спинку. На столику стояла невеличка ваза зі світло-фіолетовими квітами. Хлопець подумав, що хотів би подарувати такі Мейлін. Але це було б дивно, навіть після його зізнання. Нічого не змінилося. Напевно. Ерн сумно зітхнув і витягнув з кишені мобільник. Написав Мейлін.

«Ерн: Привіт, тебе сьогодні забрати?

Мейлін: Привіт, так) Дякую тобі) Я й сама вже хотіла написати.

Ерн: Добре. В тебе три пари, як і у Майли?

Мейлін: Ні, чотири =(

Ерн: Окей, зрозумів. Тоді заберу після четвертої)

Мейлін: Домовилися. Напишу, якщо щось зміниться.»

Принесли каву і тістечко. Тільки-но хлопець збирався скуштувати десерт, як його телефон завібрував.

«Майла: Що робиш, братику?)

Ерн: Збираюся з'їсти свій улюблений пиріг з Інвійрнес. І мені вже не подобається ця дужечка ')'

Майла: А від Мейлін тобі дужечки подобаються?)

Майла: Ну добре-добре. Просто хотіла попередити, що тут Дейв вештається. Схоже, він взяв собі за ціль будь-якою ціною змусити Мейлін поїхати разом з ним.

Ерн: У якому сенсі?

Майла: Виявляється, Райномовські дізналися про Мейлін від Обрі. Як тобі?

Ерн: Цікаво, вона тут при чому?

Майла: От і Мейлін стало цікаво. А цей хитрий лис не захотів ділитися подальшою інформацією безкоштовно.

Ерн: Ми домовилися з Мейлін, що я за нею заїду, тож не хвилюйся. Побазікаю з цим хитрим лисом, якщо він ще не зникнув.

Майла: Мені подобається твоя цілеспрямованість.»

Ерн сховав телефон до кишені. Підніс філіжанку з кавою до вуст, зробив ковток і примружився від задоволення. Ідеальна температура.

— Що, Ерне, так і не навчився клеїти дівчат? — пролунав десь поруч знайомий настирливий голос. Хлопець поставив чашку на тарільчик і підвів очі. Просто перед ним стояла Рейген. — Я присяду?

— Дивись, не впади, — із сарказмом відповів Ерн. — Сідай, тільки не за мій столик.

Хлопець спритно вхопив ногою стілець, що стояв навпроти, і щільніше присунув його до столика. Рейген насупилася. Вона не звикла до відмов.

— От чого ти такий непривітний? — у голосі дівчини з'явилося занадто багато меду. — Чи, може, ти боїшся близькості?

— А ти про щось інше взагалі думаєш? — із посмішкою запитав Ерн. — І як це так виходить, що Арман тебе досі жодного разу не впіймав?

— Гадаєш, я цього боюся? — Рейген реготнула. — Ну, і що він зробить? Гадаєш, Арманові вистачить снаги мене кинути? А я перевіряю, як далеко можу зайти. Мені це подобається, знаєш? Почуваюся живою і бажаною.

— Навіть не хочу цього знати. Взагалі, чого причепилася?

— Та так, хотіла посидіти в компанії симпатичного хлопця. Але симпатичний хлопець не вміє спілкуватися з дівчатами. Шкода.

— Це я вже чув. Якщо все, то я б хотів спокійно насолодитися їжею.

— Грубий ти, Ерн, — Рейген нахилилася над столом, максимально демонструючи глибокий виріз своєї сукні, потягнулася до тарілки з пирогом і відщипнула шматочок. — Я теж люблю яблучний пиріг, бачиш, у нас таки є щось спільне.

З цими словами дівчина легко розвернулася на шпильках і попрямувала до виходу, колихаючи бедрами. Ерн розлючено видихнув.

— Я принесу вам нове тістечко, — пролунав над вухом голос баристи. — За рахунок закладу.

— Ого, дуже дякую, — Ерн усміхнувся. — Але чому?

— Мене вона теж дістала, — зізнався хлопець. — Приходила вчора, крутилася біля стійки. А я вийшов перепочити й подихати свіжим повітрям. А тут знов вона — хвалилася подрузі, як класно в неї виходить тренуватися на чоловіках. Ну, мене вони не побачили. Хоча гарна, не посперечаєшся.

— На жаль, не можу погодитися.

— У кожного свій смак. За кілька хвилин принесу нове тістечко, — бариста взяв тарілку з «атакованим» десертом і пішов до стійки.

Ерн замислився.

«І в якому місці вона гарна?»

***

Презентація пройшла успішно. Дівчата вийшли з аудиторії з широкими усмішками на обличчях.

— Я думала, буде складніше, — видихнула Майла. — Навіть трохи перегнула з підготовкою.

— Це ж твоя перша презентація тут?

— Взагалі-то ні. Я мала ще кілька, коли переходила до вашої школи. Для комісії. Було страшно. Але я чудово знаю леслу — вивчила її давно.

— Не можу не погодитися. У тебе навіть майже немає акценту, як і в Ерна.

— Гадаю, через те, що лесла і дана дуже схожі.

Лесла і дана — мови Леслаї і Данамії відповідно.

— Я ніколи не пробувала вчити дану, але повірю тобі на слово, — усміхнулася Мейлін.

Майла роздивилася навколо, щось шукаючи.

— Щось не так? Кого шукаєш? — запитала подруга.

— Та Дейва ж. Ніколи не повірю, що він просто так здався і пішов, — скривилася дівчина.

— Схоже, ти його добре знаєш.

— Ага, ще з тих часів, коли Дін змагався з Райномом поза межами Ніоріму. Не впевнена, що можу тобі про це розповідати. Я ж приїжджала до Леслаї кожні канікули відтоді, як Ерн переїхав сюди. Спочатку з батьками, а потім уже сама. Сестра Діна, Кіара — моя подруга. Виходить, ми вдвох були мішенню для Райнома і його банди, доки були в місті.

— Ого, а де зараз Кіара?

— Майже в безпеці. Після того, як Райнома і його людей вигнали з міста, Кіара спокійно вчиться в університеті. Вона трохи старша за нас.

— Ого, а хто і чому їх вигнав, якщо не секрет?

— Поліція. За допомоги місцевого багатія, до речі. Я помітила, що в Леслаї, чим ближче до півдня, тим менше сили мають озброєні банди.

— Я ніколи не заглиблювалася в цю тему раніше, — трохи ніяково усміхнулася Мейлін. — Напевно, звучить дивно для доньки гангстера.

— Ти ж не знала, хто твій батько, — звела плечима Майла.

— Це єдине, що мене виправдовує.