48.

— І чого ти на мене так дивишся? — кинув Арман, дивлячись на Алекса. Останній явно не зрадів, почувши останні новини. — Дін побачить мене із Рейген, швидко все зрозуміє і відчепиться від Мейлін. Якщо хочеш, я можу навіть спеціально все пришвидшити.

— Армане, — голос лідера звучав спокійно. — Ти взагалі нічого не розумієш чи просто прикидаєшся?

— Просто не хочу про це говорити із вами всіма. Це моя особиста справа, зрозуміло?

З цими словами хлопець підвівся з канапи й вийшов з кімнати. Усі присутні провели його поглядами.

— Я пригляну за Мейлін, — мовив Кір. — Як-не-як, ми несемо за неї відповідальність.

— А може, Арман таки в чомусь має рацію? — припустив Деніел. — І Дін зі своїми дійсно відчепиться від Мейлін, коли побачить, що Арман знову зійшовся із Рейген?

— Може й так, — відповів Алекс. — Але ми все одно маємо гарантувати безпеку Мейлін. Хоча б непомітно для них. Якщо вірити Дінові, що сюди ще збирається Райном, то скоро нам усім буде не до Мейлін.

— Треба хоча б її про це попередити, — додав Ентоні.

— Я цим займуся, — мовив лідер.

— Добре, ми тут із Дені збиралися в гості, — змовницьким тоном повідомив Деніел. — Вже навіть трішки запізнюємося.

— Знаємо ми ваші гості, — реготнув Мартін, який прийшов зовсім нещодавно і пропустив найнапруженіший момент.

— Не заздри, — весело мовив Ентоні. — Ну, ми пішли.

З цими словами хлопці теж підвелися зі своїх місць і попрямували до виходу.

— А я тоді до лабораторії, як домовлялися, — повідомив Мартін. — Все одно вже все пропустив. Кіре, допоможеш мені трохи пізніше?

— Так, — погодився той.

— Я теж приєднаюся, — додав Алекс.

— Добре, я тоді напишу у груповий чат, — підсумував Мартін і теж пішов.

Лишилися тільки Кір і Аллан.

— Кіре, — мовив лідер кілька хвилин потому. — Ми не винні в діях Армана і не можемо за них відповідати. Наша зона відповідальності — це безпека Мейлін. І хлопці мають рацію: треба це зробити так, щоб не наражати її на ще більшу небезпеку.

— Аллане, ми всі чудово знали, яким є Арман, — відповів хлопець. — Він стільки разів сходився і розходився з Рейген, що було б логічно припустити, що це станеться знову.

— Так, але ми не могли цього знати напевно, — зауважив Алекс. — Ми ж не можемо заборонити Арманові спілкуватися з дівчатами.

Його співрозмовник голосно зітхнув. Настрій після всіх цих подій у нього був не найкращий.

— Маєш рацію, — нарешті мовив Кір. — Але якби ти бачив обличчя Мейлін... Добре, я, мабуть, теж піду. Зустрінуся зі своєю дівчиною, доки маю ще час.

— Гаразд. Тоді побачимось уже в лабораторії.

— Добре.

Кір вийшов на вулицю і сів у свою автівку. Незабаром він уже був у квартирі Майли.

— Чого такий сумний? — запитала дівчина, коли вони влаштувалися на канапі з купою різних закусок.

— Внутрішні проблеми банди, не зважай, — хлопець вирішив не завантажувати Майлу розповіддю про стосунки Армана, Рейген і Мейлін. Навіщо їй про це знати? — До речі, я знаю, що ми домовлялися про це не говорити. Але ти, напевно, вже чула, що в місті збирається з'явитися ще один наш ворог?

— Райном?

— Так. Він про тебе знає?

— На жаль, так.

— І що, ви вже щось вирішили з Ерном?

— Ми ще не говорили з ним на цю тему. Не хвилюйся, вони точно не здогадуються, що я можу бути не в Данамії.

— Та хто їх знає...

— Кіре, — Майла притулилася до хлопця і зазирнула йому в очі. — Ти такий турботливий. Мені це дуже приємно.

— І дуже-дуже відповідальний, — Кір провів рукою по волоссю дівчини. — А ще я страшенно скучив.

***

— В тебе щось сталося в Ніорімі? — запитав Елрой, входячи до кімнати. — Ти хоч і намагаєшся веселитися, але видно, що засмучена.

— Нічого катастрофічного. Не зважай. Просто мені потрібно якийсь час побути подалі від Ніоріма.

— Мені б дуже хотілося поговорити з винуватцем твого настрою.

— Це ще одна причина, чому я не хочу зараз нічого розповідати.

— Арман?

Мейлін промовчала. Вона не хотіла ні брехати, ні казати правду.

— Елрою, облиш, будь ласка, — попросила вона. — І дай мені час.

— Добре. Поговоримо про це пізніше.

— Дякую. Тато казав, що сьогодні у нас будуть гості, — дівчина змінила тему.

— Так. Прийдуть Ніко й Алекса. Тато з ними працює.

— О, буду рада з ними познайомитися.

— Я зараз збираюся до магазину. Хочеш зі мною?

— Та ні. Я планувала прийняти душ і впорядкувати своє волосся.

— Добре. Тобі щось купити?

— Так, якихось цікавих солодощів.

— Гаразд, у мене вже є ідеї.

Брат пішов, залишаючи Мейлін наодинці. Вона одразу потягнулася за телефоном. Нове повідомлення від Алекса:

«Алекс: Привіт. Як ти? Напиши мені, якщо буде бажання поспілкуватися».

Дівчина потягнулася до кнопки виклику і зателефонувала йому.

— Слухаю, — хлопець відповів напрочуд швидко. — Привіт, Мейлін.

— Привіт, Алексе. Не зайнятий?

— Ні. Як ти?

— Майже в порядку. І якщо чесно, не дуже хочу говорити на цю тему.

— Ти зараз вдома?

— Ні. І навіть не в Леслаї. Я поїхала на канікули до батька.

— Окей, добре. А коли збираєшся повертатися?

— Ще не знаю. Можливо, коли вже почнуться заняття.

— Зрозумів.

— Ти хотів сказати щось конкретне?

— Хотів. Але якщо ти зараз не в Леслаї, то це поки що неважливо.

— Окей, — мовила Мейлін і замовчала.

Вона не знала, що сказати далі. Розмова якось не клеїлася.

— Добре, Мейлін, — Алекс взяв ініціативу на себе і порушив незручну тишу. — Не буду тебе затримувати. Гадаю, у тебе є свої справи. Дякую, що зателефонувала.