45.

— Що, знову забрали права? — пролунало десь поруч.

Арман подивився вперед і побачив Рейген, яка сиділа на перилах огородження перед під'їздом його будинку.

— Ні, вирішив перейти на здоровий спосіб життя і більше ходити пішки, — грубо відповів він.

— Оу, Арме, а чого це ти такий колючий? — колишня зістрибнула з огорожі й попрямувала до хлопця.

— Може, тому що ти знову з'являєшся під моїм будинком, мов нічого й не було? Чого ти хочеш, Рейген?

— Чого я хочу, — Рейген наблизилася впритул до хлопця і торкнулася пальцем його губ. — Тебе, Арме.

— Прикольно, — Арман прибрав руку дівчини. — А я тебе ні.

— Кого ти зараз намагаєшся ошукати? — вона усміхнулася, уважно вдивляючись в очі хлопця. — Мене? Арме, у тебе на лобі написано, що тобі потрібна розрядка. Що, твоя нова дівчина не задовольняє твій апетит?

— А ось це, — в очах Армана з'явилися гнівні іскорки, — взагалі не твоя справа.

— Арме, — Рейген почала сміятися. — Вона що, тобі не дає?

Хлопець скривився, наче від зубного болю, і схопив колишню за руку, бо та вже хазяйнувала на його торсі.

— Слухай, Арме, ти ж і сам розумієш, що у тебе з нею несерйозно, — солоденьким голосом протягнула Рейген. — Не може бути серйозно. У вас абсолютно різні потреби.

— Не всі дівчата одразу готові стрибати в ліжко, як ти, — процідив Арман. — Є ще більш порядні.

— Ага, і це не твій типаж. До речі, ти ж сам прекрасно знаєш, що я одразу застрибнула в ліжко тільки до тебе. Мені було так добре з тобою. Сприймай це як комплімент. Ну годі вже, скільки ти збираєшся чекати? Півроку? Рік? Та ти луснеш до цього моменту.

— Чого ти хочеш, Рейген? У тобі прокинулися ревнощі, і ти приїхала відбити мене в Мейлін, щоб потім знову піти?

— Ну, тут ти частково маєш рацію. Я дійсно приревнувала. Але все через те, що я люблю тебе, Арме. Хоч ми й не можемо довго мирно існувати разом, але ж ми можемо навчитися, чи не так? До речі, як тобі та білизна? Я спеціально купила цей комплект. І зараз він на мені. Хочеш подивитися вживу? — Рейген закинула руки на шию хлопцеві й облизнулася.

— Ні, не хочу, — крізь зуби вимовив Арман. — Рейген, іди додому.

— Можу тільки до тебе. Арме, ну я ж бачу, який ти напружений, — рука дівчини ковзнула вниз по торсу, наближаючись до ременя. Арман вчасно перехопив її і відштовхнув дівчину назад. — Отже, ти серйозно?

Рейген дивилася на нього очима, повними здивування. Хлопець ще ніколи так довго не тримався.

"Невже він дійсно закохався у цю дівку?.."

— Добре, Арме, але це був твій останній шанс, — із сумом промовила дівчина. — Мені справді тебе не вистачатиме. Але знай, що навіть якщо ти сам до мене прийдеш, буде вже пізно.

З цими словами вона розвернулася на шпильках і вже зібралася піти, як Арман схопив її за руку. Одним різким рухом він притягнув Рейген до себе. Так вони й завмерли, дивлячись одне одному в очі. Тепер уже дівчина мовчала, лише уважно вивчала обличчя Армана.

— Мені справді без тебе погано, — нарешті подав голос хлопець. — Але я не хочу тобі вірити. Я не хочу знову потрапити до цієї пастки, бо не знаю, як ти знову зі мною вчиниш.

— А ти спробуй і дізнаєшся, — Рейген хитро усміхнулася. — Хіба ти колись про це шкодував, Арме?

В цей момент хлопець нахилився ближче, торкаючись її губ своїми й одразу поглиблюючи поцілунок. Цілував жадібно, не в змозі відірватися або насититися. Згодом Арман відпустив руку Рейген, а та одразу обхопила його за шию. Другою рукою вона пройшлася вниз по торсу, переходячи до джинсів.

— Ммм, Арме, — прошепотіла вона просто в губи хлопцеві. — А кажеш, що не скучив за мною.

***

Наступного дня Мейлін із самого ранку намагалася додзвонитися Арманові. Вони домовилися, що хлопець заїде за нею о дев'ятій, але він так і не з'явився. Дівчина ще раз оновила сторінку месенджера – коханий досі не був у мережі. Останній раз він був онлайн учора ввечері. Тоді Мейлін зателефонувала Кіру. І тут глухо. Алекс теж не відповідав.

"Та куди вони всі поділися???"

Недовго думаючи, вона вирішила особисто навідатися до квартири банди. У дівчини не було номерів телефонів усіх інших хлопців, але, можливо, хтось усе ж таки був «вдома». Мейлін вийшла на балкон і визирнула на вулицю. Нікого з банди Діна. Можна було б зекономити на таксі й піти пішки, але це була б погана ідея. Зрештою вона вирішила, що все ж таки ще разочок замовить собі автівку.

Таксі прибуло швидко. Вийшовши на вулицю, Мейлін побачила Ерна, який стояв біля своєї автівки й на когось чекав. Дівчина одразу ж подумала, що добре зробила, відмовившись іти пішки. Побоюючись, що хлопець її помітить, Мейлін пригнулася.

Незабаром Мейлін уже була на місці. Вона розплатилася за поїздку й увійшла до під'їзду. Підійшла до потрібних дверей і подзвонила. Відчинив їй Алекс.

— О, привіт, а чого ти сама? — здивовано запитав хлопець.

— Привіт, Алексе, — відповіла Мейлін. — Арман кудись зник. Він не тут?

— Та ні, — Аллан задумливо почухав потилицю. — Проходь.

Дівчина пройшла всередину й скинула кросівки. Далі разом із Алексом вони пройшли до вітальні.

— А куди ви всі поділися? — запитала Мейлін. — Я телефонувала Кірові, тобі...

— А, сорі, телефон на зарядці. Я забув учора його зарядити, — Алекс вийшов до іншої кімнати й незабаром повернувся із телефоном у руках. — Ще тридцять відсотків залишилося дозарядити. Поставлю його тут. Не хвилюйся ти так, знайдемо ми твого Армана.