43.

— А де ж це Арман? — запитав новоприбулий. — Якось необачно з його боку.

— Хочеш, щоб я його покликала? — уїдливо поцікавилася Мейлін.

— І як він тебе, таку язикату, взагалі терпить? Зовсім не схоже на Армана. А це, до речі, хто? Ще чиясь дівчина?

З останніми словами хлопець подивився просто на Джеймі.

— Слухай, хлопче, — раптом мовила остання. — А як тебе звати?

— Ед, — відповів блондин.

— Ага, щось таке пам'ятаю. Так ось, я — Джеймі, її найкраща подруга. І я зараз живу дуже далеко від Ніоріму. А приїхала сюди лише на три дні. Давай домовимося? Три дні ти нас не чіпаєш, а далі вже роби, що хочеш.

— Воу, — Ед явно був вражений. — Мені подобається твоя сміливість. Номерок залишиш?

— У мене є хлопець, Ед, тому не залишу. І ні — він не місцевий.

— Шкода. Ну добре, раз ти так ввічливо просиш. Пошукаю тоді Армана. Ще побачимося, Мейлін.

З цими словами хлопець пішов. Мейлін приголомшено дивилася на подругу, кліпаючи очима.

— І що це було? — запитала вона, коли Джеймі нарешті знову повернулася до неї. — Як ти це зробила? В чому різниця між моєю і твоєю відповіддю? Як?

— Гадаю, цей Ед просто не очікував такого повороту. Видно ж, що він не такий крутий, яким намагається здаватися. Він просто не знав, що робити, тому й пішов.

— Ну ти даєш, подруго!

***

— Чого ти їй взагалі відповідаєш? — запитав Кір. — Просто ігноруй.

— А чого це ти мені в екран заглядаєш? — голос Армана звучав на диво роздратовано.

— Ну, якби ти не виводив екран телефона на нашу плазму, то може й втримався б, — трохи уїдливо відповів друг. — А так важко не прочитати.

— Я дивився фільм. А потім відволікся, щоб відповісти на коментар Рейген. Ну, і вона почала мені строчити в приватні.

— Чого вона хоче?

— От, дивися, — Арман у кілька кліків вивів на екран початок сьогоднішньої переписки.

«Рейген: Це дійсно твоя нова дівчина, Арм? І міг би трохи ввічливіше відповідати мені у коментарях.

Арман: А ти могла би трохи ввічливіше писати свої коментарі.

Рейген: Просто стало цікаво, чого це тебе потягнуло на малоліток. Зовсім планка опустилася? Зрозумів, що більше нікому не цікавий.

Арман: Я багато кому цікавий, на відміну від тебе.

Рейген: Ти зараз серйозно, Арм? Тобі показати, з ким я зараз спілкуюся?

Арман: Будь ласка, не треба.

Рейген: Пф-ф.

Рейгн: <прикріплене фото>»

— І що там? — запитав Кір. Арман мовчки клацнув на файл. На екрані з'явилося доволі цікаве фото. — Воу! Ну, можеш їй написати, що ти вже бачив це в журналі.

— Навіть не дивився, — хлопець відключив телефон від телевізора і сховав пристрій до кишені.

— Гей, я взагалі-то не роздивився, — пролунав позаду голос Деніела.

— І я, — вторив йому Ентоні. — Покажи ще раз.

— Відкрийте «Вечірні бренди» і дивіться, скільки завгодно, — доволі похмуро кинув Арман.

— Та ну, так нецікаво, — не погодився Деніел. — Тут ракурс краще. Пікантні фото з-за куліс... Ммм...

— Ага, і ще так чуттєво, — додав Ентоні.

Арман несильно закусив губу, що не приховалося від уваги Кіра.

— Ну все, хлопці, годі, — мовив останній. — Гадаю, Мейлін буде не дуже приємно, якщо вона побачить щось таке.

— А вона що, зараз приїде? — уточнив Ентоні.

— Так, із Алланом.

— Ну окей, — в один голос мовили новоприбулі.

Незабаром у квартирі з'явилися Мейлін і Аллан. Хлопці залишили Армана і його дівчину наодинці.

— Привіт, — вона обійняла Армана, торкаючись носом його плеча.

Сьогодні на ній була гарна сукня довжиною трохи вище коліна, що чудово підкреслювала фігуру. Хлопець спіймав себе на думці, що це видовище все ж було менш ефектним.

— Виглядаєш засмученим, щось сталося? — тихо запитала Мейлін.

— Та ні, все в порядку, — відповів Арман, зариваючись обличчям у її волосся. — Просто знову права забрали. Я сумував.

Мейлін відчувала гаряче дихання хлопця на своїй шиї. Це одночасно і подобалося, і трохи лякало. Арман перемістився до її губ і поцілував. Дівчина міцніше обхопила його руками за шию. Його руки ніжно ковзали по її спині. Арман зробив кілька кроків назад і сів на канапу, саджаючи Мейлін собі на коліна. В голові прокручувалися зовсім непотрібні кадри.

"Рейген. Нащо вона надіслала це фото?"

Колишня завжди знала, як його зачепити. Арман перервав поцілунок, уважно дивлячись в очі Мейлін. З одного боку, Кір мав рацію — не варто було спішити. Але хлопцеві здавалося, що ще трохи, і у нього від цього всього реально з'їде дах.

***

Минув день з того моменту, як Джеймі поїхала. Мейлін сиділа на підвіконні своєї кухні, обхопивши коліна руками, і сумувала. Невідомо, коли вони тепер зможуть побачитися. Суворі батьки подруги не дадуть їй розслабитися аж до вступу, а можливо, й до кінця першого семестру. Мейлін зітхнула. Можливо, їй і самій варто похвилюватися про власне навчання?

Дівчина планувала вступати на медичний факультет. Такий у Леслаї був у кожному університеті, зважаючи на специфіку країни. Втім, як і хімічний. Для вступу Мейлін обрала один з найкращих вишів — той самий, де колись навчалася її мати.

Згадавши про маму, вона засумувала ще більше. Все ж таки Джеймі мала рацію. Як майже завжди.

Недовго думаючи, Мейлін зістрибнула з підвіконня і взяла телефон, що лежав на столі. Вона швидко завантажила застосунок таксі та обрала маршрут. На екрані з'явилася рамочка з написом: «Водій уже в дорозі. Час очікування: 7 хвилин».

До лікарні дівчина дісталася без проблем. Вона зупинилася недалеко від входу, вагаючись, чи варто йти далі. У цей момент увагу Мейлін привернув Ерн, який стояв неподалік і спостерігав. Хлопець явно не залишив їй вибору...

Коли Мейлін майже підійшла до дверей, ті відчинилися, і на вулицю вийшла Корнелія. Колеги помітили її доньку і попередили.