39.

Мейлін витягнула телефон з кишені й підсвітила екран. Нових повідомлень не було. Розчаровано поклала пристрій на стіл.

«Може варто розглянути покупку смарт-браслета?»

В цей час екран мобільника ожив — нове повідомлення. Дівчина швидко взяла пристрій до рук і розблокувала. Легке розчарування пройшлося тілом. Писала Джеймі.

«Джеймі: Нічого не забула?

Мейлін: Що на цей раз?

Джеймі: Написати мені, чи прийшов до тебе вчора Арман.

Мейлін: А, так, прийшов.

Джеймі: І все?

Мейлін: В сенсі?

Джеймі: Ну, хто переміг, він чи Ерн? Що ви робили?

Мейлін: Ніхто не переміг. Вони просто побилися, а потім розійшлися.

Джеймі: Так просто?

Мейлін: Не знаю. Арман сказав, що в якийсь момент сталася справжня заваруха. До них приєдналися інші люди Діна. Та й Арман із хлопцями. Потім вони так само різко розійшлися. Арман помітив, що Ерн кудись пішов і рвонув за ним. Так, у них ще були короткі перегони містом. Невже тобі це цікаво?

Джеймі: Насправді мене більше цікавить відповідь на друге питання.

Мейлін: А? А, зрозуміла. Та нічого особливого не робили. Ти знаєш, він вчора був якийсь аж занадто розпалений. Спитав, чи може залишитися на ніч.

Джеймі: Воу-воу! А ти що?)

Мейлін: Сказала йому, що мені це не надто зручно. Я вже до цього казала, що не готова до чогось більшого за обійми і поцілунки. Таке враження, що Арман просто вирішив це проігнорувати.

Джеймі: Гадаю, він просто був занадто на емоціях після бійки. Чоловіки…

Мейлін: Ну, не знаю. Міг би тоді до мене не їхати, якщо він це розумів.

Джеймі: Ти якась роздратована. Що тебе тривожить?

Мейлін: Ти занадто добре мене знаєш)

Джеймі: Розповідай, в чому справа?

Мейлін: Та Арман чомусь мені не відповідає з самого ранку. Я йому написала, ще коли прокинулася. А він мовчить. І не читає.

Джеймі: Може спить?

Мейлін: Та ні, був у мережі. Він зазвичай швидко відповідає.

Джеймі: Може у нього якісь справи? З тим же Ерном.

Мейлін: От я про це і думаю, що раптом вони там знову сильно побилися. Куди там ще — після вчорашнього.

Джеймі: Розслабся, подруго. Тільки восьма година ранку. Дай йому час. Може він взагалі був в мережі, бо дивився на годинник.

Мейлін: Може. Добре, у мене зараз вже розпочинаються заняття. Спишемося пізніше.»

Мейлін заблокувала телефон і поклала його на стіл. Може Джеймі і мала рацію, треба почекати.

***

Час занять пройшов швидко. Мейлін навіть вдалося відволіктися від власного смартфона. Дівчина вийшла з аудиторії і витягнула телефон з кишені. Арман таки відповів. Сказав, що мав деякі справи, заїде за Мейлін після школи. Прочитавши повідомлення, дівчина одразу ж заусміхалася. Вона написала хлопцеві, що заняття вже закінчилися, після чого, задоволена, попрямувала коридором. Але буквально за хвилину усмішка зникла з її обличчя. Попереду стояв Ерн. Він помітив Мейлін одразу. Хлопець скривився і попрямував просто до неї. Дівчина застигла на місці, не знаючи, що робити. Все ж таки це коледж, лекція щойно закінчилася, навколо повно людей. Але невідомо, чого чекати від цього психа.

— Я б на твоєму місці сидів би в аудиторії і чекав би на Армана, — Ерн вишкірився, підходячи ближче.

— Знаю, що марно, але про всяк випадок нагадаю тобі, що тут людне місце, — Мейлін склала руки на грудях і зробила крок назад.

— Так, але ваш викладач уже пішов. Я бачив його на вулиці. А твоїм одногрупникам, скоріш за все, буде байдуже.

— То як би мене врятувало сидіння у класі? Ти б мене не помітив?

— Розумна дівчинка, — Ерн відверто насміхався.

Але в його очах було щось. Дивна суміш емоцій. Мейлін відмітила, що не помічала такого раніше.

— Ерне, не треба, — Майла підбігла до цих двох і встала між ними. — Давай не будемо псувати останній день у коледжі. Будь ласка.

— Добре, — Ерн уважно окинув Мейлін поглядом. — Ходімо звідси.

Хлопець розвернувся і попрямував у бік виходу. Майла пройшла повз Мейлін і поспішила за братом.

— Я не хотіла, щоб ти зараз бився з Арманом, — мовила сестра, щойно вони опинилися на вулиці. — Він же стовідсотково десь тут вештається.

— Думаєш? — запитав Ерн.

— Навряд чи Мейлін збиралася йти додому сама.

— Ну, логічно.

На якийсь момент запанувало мовчання. Майла йшла трохи позаду й праворуч, уважно розглядаючи брата.

— Вона ж тобі подобається, чи не так? — обережно запитала дівчина.

— Що за абсурдна ідея спала тобі на думку? — питанням на питання відповів Ерн.

— Так чи ні?

— Ні, — Ерн прискорив крок. Майла, в свою чергу, теж збільшила швидкість і вибігла вперед, розвернувшись до брата обличчям. — Що?

— Нічого.

— Обережно, бо зараз через щось перечепишся. Розвернись, будь ласка.

Дівчина виконала прохання брата. Залишок шляху до парковки вони йшли мовчки.

— Ерне, — мовила Майла, коли вони вже сіли до автівки, — ти ж сам вчив мене ясно висловлювати свої думки й почуття.

Ерн повернув голову і уважно подивився на дівчину, не вимовляючи ані слова.

— Де твій рюкзак? — раптом запитав він.

— А? — Майла схопилася й виявила, що рюкзака дійсно немає. — Забула в аудиторії! Я зараз.

Дівчина потягнулася до дверної ручки.

— Сиди, я сам сходжу.

— Мейлін не чіпатимеш?

— Не чіпатиму, — з цими словами хлопець вибрався з салону і попрямував до будівлі.

Він пройшов коридором і повернув праворуч. Армана побачив одразу — той стояв разом із Мейлін біля аудиторії. В цей момент дівчина повернула голову і помітила його. Арман, зауваживши, що щось привернуло увагу його дівчини, теж подивився у той бік.