38.

Ерн промовчав і замахнувся для чергового удару. Арман спритно поставив блок. Він спробував і собі атакувати, але супротивник не дав навіть замахнутися, виконуючи нову атаку.

— А реально, Ерне, ти чого такий злий? — насмішкувато запитав хлопець.

— Бийся мовчки, Арме, — аж надто спокійно відповів той. — Не дратуй мене ще більше.

— Пф-ф, — Арман спробував виконати підніжку, але Ерн не лише не попався, а ще й зумів обернути цей випад проти самого виконавця, повалюючи його на підлогу.

На коротку мить хлопець отримав перевагу, наносячи серію ударів і притискаючи свого супротивника до землі.

Арман з силою вдарив Ерна у бік. Той скривився і ослабив хватку. За кілька секунд хлопець опинився зверху. Бійка продовжилася. Менше ніж за хвилину супротивники знову помінялися позиціями. І ще раз. Ерн із силою копнув Армана по ребрах, після чого спритно підвівся і зайняв оборонну стійку. Швидким рухом руки хлопець стер кров з обличчя. Супротивникові таки вдалося добряче його вдарити. В цей момент підвівся і сам Арман. Виглядав він не краще.

— Звідки ви дізналися про цю базу? — запитав Ерн, важко дихаючи.

— А ти не здогадуєшся? — питанням на питання відповів Арман.

— Алістер?

— Молодець, вгадав.

— Пф-ф, так і знав, що він не втримає язика за зубами.

— Ну, він дуже не хотів цього нам говорити.

— Про вашу тоді теж не хотів.

— Ну, можна сказати, що один-один.

— Ага, годі теревені правити, — Ерн різко атакував, знову натрапивши на блок.

— Хоч це і дивно прозвучить, але тут я із тобою згоден, — усміхнувся Арман.

***

Приблизно через годину Лестер та Дакота раптово покинули двір. Кір уважно спостерігав, як вони сідають до автівки й виїжджають на дорогу. Тієї ж миті телефон хлопця коротко пискнув, сповіщаючи про нове повідомлення.

«Арман: Відвези Мейлін додому. У мене сьогодні ще багато справ із Ерном.

Кір: Окей. Що там у вас сталося? Лестер і Дакота кудись поспіхом поїхали.

Арман: Все добре, але ми вже не на базі. Аллан все розповість.»

Кір відклав телефон і перевів погляд на Мейлін. Дівчина стривожено дивилася на нього, очікуючи подробиць.

— Я зараз відвезу тебе додому, — мовив хлопець. — Арман попросив.

— У нього все добре?

— Так. Схоже, він знову добряче зчепився з Ерном. Сам тобі потім розповість.

— Окей.

Тієї ж миті й сама Мейлін отримала повідомлення.

«Арман: Зі мною все ок. З'явилися деякі справи. Якщо матиму час, заїду до тебе ввечері. Не сумуй там сильно.

Мейлін: Добре, чекатиму.»

— Ну що, поїхали? — запитав Кір.

***

— Вау, — тільки й мовила Майла, роздивляючись брата з ніг до голови. Той був добряче побитий, але виглядав задоволено. — Можу припустити, що Арман зараз виглядає не краще.

— Ага, — Ерн широко усміхнувся. — Я доклав до цього всі можливі зусилля. До речі, я ж казав тобі не їздити самій містом. Могла б попередити.

Справа в тому, що дівчина вирішила зробити братові невеличкий сюрприз, завітавши у гості.

— І до речі, звідки ти знаєш, що я бився з Арманом? — уточнив він.

— Ну, а з ким ще?

— Окей, логічно. Але щодо твоїх пересувань...

— Ерне, нагадую, що про мене ніхто нічого не знає.

— Нас міг бачити Кір. Тоді, на шкільній парковці.

— Облиш, ми були досить далеко, щоб він міг щось розгледіти й запам'ятати.

— Мейлін могла йому сказати.

— Якщо вона одразу не сказала, то з чого буде говорити зараз?

— Ти занадто безтурботна.

— А ти занадто за мене хвилюєшся. Давай краще подивимося новий серіал. Вгадай, що я купила?

***

Мейлін відчинила двері. На порозі стояв Арман.

— Ти тільки з Ерном бився чи зі всіма одразу? — запитала вона, оглядаючи хлопця.

— І те, і те, — кинув хлопець. — Не зважай. Можу увійти?

— Так, звичайно.

— Ти ще не спала?

— Та ні, — дівчина подивилася на годинник — одинадцята година вечора.

— Є щось попити? — запитав Арман, прямуючи на кухню. — Щось холодне?

— Так, є апельсиновий сік, — дівчина підійшла до холодильника й витягнула звідти непрозору ємність помаранчевого кольору.

Вона взяла стакан із сушки й наповнила його соком. Арман залпом випив увесь вміст.

— Дякую, — мовив він. — Сумувала?

Хлопець підійшов ближче й обхопив кохану, піднімаючи її в повітря.

— Так, а ти? — Мейлін усміхнулася, коли Арман поставив її на підлогу і торкнувся рукою її обличчя.

— І я, — він нахилився і торкнувся своїми губами її губ.

У діях хлопця відчувалася якась наполегливість, що не приховалася від уваги Мейлін.

— Ти зовсім не втомився? — здивовано запитала вона, коли Арман закінчив поцілунок.

— Трохи є, а що?

— Та просто дивлюся на тебе і уявляю, що там у вас було.

— Та нічого нового, — Арман знову притягнув до себе дівчину і почав її цілувати. Мейлін обійняла його за шию, танучи від ніжності. — До речі, — хлопець відірвався і подивився їй прямо в очі. — Ти не проти, якщо я у тебе залишуся?

— Не знаю, мені якось трохи незручно, — Мейлін відчула, як щоки вкриваються легким рум'янцем. — Може, наступного разу?

***

Майла увійшла до аудиторії й оглянула приміщення сонним поглядом. Вони з Ерном дивилися фільми майже до третьої ночі, але це того вартувало. Тепер залишалося якось втриматися і не заснути під час лекції. Увагу дівчини одразу привернула Мейлін, яка виглядала неприродно бадьорою.

Браслет на руці завібрував, сповіщаючи про нове повідомлення. Майла ліниво дістала телефон з кишені.

«Кір: Привіт) Які плани на сьогоднішній вечір?

Майла: Привіт) Спати)

Кір: Оу.

Майла: Ми вчора подивилися з Ерном цілий сезон. Я ледве встала з ліжка.