37.

Ерн з силою вдарив по боксерській груші. Потім ще раз, і ще раз.

— Якийсь ти сьогодні роздратований, — зауважив Дін, — та й взагалі останнім часом.

— Та наче такий, як зазвичай, — Ерн влупив ще раз.

Груша відлетіла назад і блискавично повернулася на місце.

— Ну, навіть з натяжкою не скажеш. Щось сталося?

— Ти вже просто як Майла, — хлопець відволікся від груші і подивився на лідера. — У мене все добре. Просто дратує Арман, Аллан і всі їхні друзі. Нічого нового.

— Але ж ми їх випередили.

— Так, після досить довгого часу.

— Ну, я гадаю, що Арман зараз буде трохи зайнятий, — Дін розсміявся. — В його житті знову з'явилася дівчина. Ще й не Рейген.

— Нам це нічого не дасть.

— Мені навіть трохи шкода цю дівчинку. Вона здалася мені більш нормальною.

— Її проблеми.

— Ну, та, я б здивувався, якби тобі було б цікаво.

Раптом до спортзалу влетів Дакота. Він виглядав розлюченим.

— Хлопці, Аллан на нашій базі! — мало не прокричав він.

— Що??? — в один голос запитали Дін і Ерн. — Якій???

— Північній.

— Швидко їдьмо туди, — без вагань мовив лідер. — Вони ж не очікували, що у нас там датчики, так?

— Ага, але я можу зараз їх трохи полякати сигналізацією, щоб вони нічого не розтрощили, — Дакота покрутив у руках пульт.

— Ага, а вони звідти втечуть, бо не хочуть із нами битися, — роздратовано кинув Ерн. — Не треба.

Дакота запитливо подивився на лідера.

— Ерн має рацію, — мовив Дін. — Вони не встигнуть знищити товар. Датчики — не єдиний сюрприз.

Втрьох хлопці швидко вирушили на місце, попутно зв'язуючись з усіма іншими.

***

Арман вибив двері ногою і роздивився навколо.

— Аллане, — мовив він. — Ти не повіриш, але у них тут справжні сейфи.

— Ооо, — протягнув Аллан, заходячи всередину приміщення. — Отже, у Діна тут має бути щось справді цінне. Який замок?

— Кодовий, — Арман підійшов ближче. — Схоже, ще й з біометрією.

— Гм, у такі моменти я заздрю, що в них є Дакота. Давай трохи роздивимося навколо, може, є щось у доступніших місцях. Залишимо сейфи на десерт.

— То може попросиш свою сестру зламати їх для нас?

— Ага, Ніко якраз нічого робити.

— Та годі, для неї це як Сіркові муху з'їсти, — хлопець спіймав на собі невдоволений погляд лідера. — Ок, як знаєш.

Вдвох хлопці пройшли до наступного приміщення. Тут просто роїлося від коробок.

— Схоже на пастку, — зауважив Арман.

— Ага, я теж пам'ятаю, що було минулого разу. Давай назад.

Хлопці тихенько повернулися до попередньої кімнати. Яким же було їхнє здивування, коли вони побачили там Ерна і Еда.

— Привіт, хлопці, — аж надто задоволеним тоном мовив другий. — Як справи?

— Були чудово, — нахабно відповів Арман. — А зараз стали ще кращими. Як-не-як, а шанс натовкти вам випадає нечасто.

— Ну, це ж ви від нас ховаєтеся.

— Пф-ф.

Аллан мовчки роздивлявся навколо. Якщоці двоє тут, це означає, що інша частина команди теж зустріла непроханий гостей. Хлопець ніяк не міг зрозуміти, як у супротивників так вийшло їх непомітно розділити.

— Що, Ерне, береш на себе Арма, а я — Аллана? — уточнив Ед.

Ерн кивнув. Всі четверо перейшли в атаку.

— А де Дін? — запитав Алекс, щосили вдаривши Едварда по торсу.

Останній аж зігнувся, але достатньо швидко зайняв оборонну стійку.

— Гадаю, що зараз він трохи зайнятий, — саркастично відповів Ерн.

— Так незвично, що вас тут стільки ж, скільки й нас. Чи ви тільки на Армана полювали.

— Я полював, — замість друга відповів Ерн. — Не знаю, чого він знову до мене причепився.

***

Кір заблокував телефон і різко підвівся. Підійшовши до вікна, він обережно визирнув назовні. На вулиці стояли Лестер і Дакота. Помітивши хлопця, Лестер помахав рукою. Кір швидко засмикнув фіранку й шумно видихнув.

— Що там? — стривожено запитала Мейлін.

— Дені написав, що Дін дізнався про напад на базу. Схоже, там буде добряча бійка. А ми поки що заблоковані тут. Сподіваюся, ти нікуди не поспішаєш.

— Воу, — дівчина підвелася з канапи й теж підійшла до вікна. Побачивши Лестера і Дакоту, вона скривилася. — Аж двоє прийшли, надзвичайно!

— Ну, вони ж насправді не знають, скільки нас тут.

— Звідки вони взагалі дізналися?

— Гадаю, завдяки Дакоті. Він добре розбирається в техніці, мабуть організував якусь систему нагляду за базою.

— Ну, таке. Добре, я все одно збиралася дочекатися Армана. Вони ж не будуть сюди вламуватися?

— Не повинні.

— Дивна у вас логіка.

***

Ерн замахнувся і з силою вдарив Армана. Удар потрапив прямо у поставлений блок. Проте він виявився досить відчутним — супротивник аж зашипів від болю.

— Що, Ерне, — посміхнувся він. — Не з тої ноги сьогодні встав?

— А ти? — Ерн виконав ще один прийом, поставивши супернику підніжку.

Арман спритно вивернувся й відійшов на два кроки вбік.

— Що, Дакота організував тут цілодобовий моніторинг, так? — запитав Алекс.

Він легко заблокував черговий удар Еда, а потім із силою копнув його ногою. Хлопець не втримав рівноваги і гучно гепнувся на підлогу. Аллан не став чекати й прудко насів зверху, завдаючи ударів. Ерн тільки зітхнув, фокусуючись на Арманові.

За кілька хвилин Ед був повалений. Алекс підвівся, переможно дивлячись на свого супротивника. Той спробував і собі піднятися, але миттєво отримав ногою по ребрах й скрутився, шиплячи від болю.

— Ну що, я піду допоможу хлопцям? — це питання вже було адресовано Арманові. — Впораєшся тут сам?

— Ага, — коротко кивнув той. — Тільки давайте трошки швидше. У мене ще сьогодні побачення з Мейлін.

— Нічого не знаю, — Аллан розсміявся і попрямував у бік протилежного виходу, з якого, імовірно, з'явилися супротивники.