36.

Мейлін відчинила двері, на її обличчі світилася задоволена усмішка.

— Привіт, — мовив Арман. — Не зміг до тебе додзвонитися. Не зайнята?

— Привіт, — відповіла Мейлін. — Ні, не зайнята, проходь.

Арман увійшов всередину. Вдвох вони пройшли на кухню.

— Будеш чай або каву? — запитала дівчина.

— Каву.

— З молоком? Цукор?

— Без молока. Дві ложки.

— Добре, — Мейлін потягнулася до навісної шафки. Банка із кавою стояла доволі високо. Арман швидко опинився поруч із дівчиною і дістав ємність. — Дякую.

Незабаром напої вже були готові. Мейлін поставила чашки на стіл і присіла навпроти хлопця.

— Що будемо робити? — запитав Арман. — Хочеш, можемо кудись прогулятися? Або, може, щось подивимося?

— Другий варіант мені подобається більше. Якраз протестуємо новий телевізор.

— Ооо, новий телевізор?

— Ага, тато замовив, бо тут його не було.

— Чудово, протестуємо.

Вони швидко випили каву і перейшли до вітальні. Обрали фільм і зручно вмостилися на канапі. Арман обійняв Мейлін за талію і пригорнув до себе.

— Гм, непоганий екран, — оцінив Арман. — Та й звук теж.

— Ага, Елрой обирав. Він на цьому знається.

— Класно.

Дівчина поклала голову йому на плече. Серце калатало в грудях. Так вони переглянули приблизно половину фільму, доки не почалася реклама — це ж було звичайне телебачення.

Арман повернувся до Мейлін і легко торкнувся пальцями її підборіддя. Потім нахилився і накрив її губи своїми. Мейлін відповіла на поцілунок.

Вони цілувалися десь із півхвилини. Руки Армана ковзнули на талію дівчини і почали її гладити. Зрештою вона трохи відсторонилася і подивилася на нього. Очі хлопця набули темно-синього кольору.

— Я це... — почала Мейлін. — Якщо що, я ще не готова до більшого, добре?

Дівчина запитливо подивилася на Армана, чекаючи на його відповідь.

— Добре, — відповів той. — Я не наполягатиму.

На екрані з'явився таймер. До кінця реклами залишалося ще сорок п'ять секунд. Арман випростався і знову обійняв дівчину, але цього разу просто поклав руку їй на плече.

— Гадаю, що мені вже час додому, — мовив він

***

— Чого ти така весела сьогодні? — запитав Ерн, ліниво ковиряючи виделкою у тарілці.

Сестра прийшла до нього в гості з самого ранку. До того ж у напрочуд гарному настрої.

— А що? — відповіла питанням на питання Майла. — Ти за мене не радий? До речі, чого сам такий кислий?

— Дуже радий. Просто цікаво.

— Дізналася, що маю дуже класне оточення. І ти не відповів на моє запитання.

— Та просто настрою немає. Погода така, напевно.

— Не пам'ятаю, щоб твій настрій колись залежав від погоди.

— Ну, може у мене це вперше.

— Щось ти мені недомовляєш, — Майла хитро примружилася.

— Так само, як і ти.

— Ну добре, — дівчина видихнула. — Я більше не зустрічаюся з Верноном. Ми розійшлися.

— Я вже здогадався. І?

— І що? Твоя черга.

— Та мені нічого розповідати.

— Закохався?

— Пф-ф, у кого?

— Закохааааався.

— Якщо тобі так буде краще, — Ерн махнув рукою.

— Ерне, так нечесно. Розкажиииии.

— Немає чого розказувати.

— Це Кіара?

— Ти що? Ні.

— Ммм, Рінні?

— Ні.

— Мілі?

— Ні, годі, Майло. Ні в кого я не закохався, закрили тему.

— Ага, ага. Ну добре, не хочеш, не говори. А я тоді теж тобі нічого не розповім.

— Щось мені підказує, що ти і так не розповісиш.

— То що, дивимося фільм?

***

— Слухай, Кіре, — мовила Мейлін. Вона з самого ранку знаходилася у спільній квартирі банди Аллана. Останній разом із хлопцями вирішував якісь чергові справи, а Кір залишився на базі для підстраховки. — Я хотіла тебе про дещо попросити.

— Слухаю, — відповів хлопець.

— Це щодо Майли. Я хотіла сказати. Можеш не говорити нікому з хлопців, що у Ерна є сестра? Я не знала, що ви не знаєте. І я не хочу, щоб її хтось скривдив через мене.

— Без проблем. Ми, взагалі-то, на відміну від Діна намагаємося не викрадати людей.

— В сенсі, намагаєтеся? Були прецеденти?

— Не будемо про це, окей?

***

— Мамо, дякую, але мені цілком вистачає Ерна, — Майла тихенько зітхнула й зручніше взяла телефон.

— Доню, ти ж не можеш тепер зовсім не заводити подруг через ту ситуацію, — запротестувала мати.

— Я вже шкодую, що розповіла тобі про це. Мамо, вже все нормально. Я відпустила ситуацію. А щодо подруг — я ще не так довго тут, щоб хвилюватися, що в мене їх досі немає. Тільки дивись, Ернові не проговорися, що це Вернон мене кинув.

— Добре. Але мене, звісно, дивує, що ти вперше це від нього приховала. Ерн завжди знав про тебе більше, ніж навіть ми з татом.

— Я просто трохи заощадила страждань Вернонові. Та й не хотіла тоді це все роздмухувати. А зараз я була б і не проти, щоб Ерн йому добряче влупив, — дівчина розсміялася. — Але то вже неважливо.

— Ти щось недомовляєш. Хоча я більш-менш спокійна, бо ти в доброму гуморі.

— Може й недомовляю, але нічого поганого. Просто є дещо, чого я не можу розповісти Ерну, бо знаю, як він відреагує.

— Можеш розповісти це мені, якщо хочеш.

— Ні, мамо, не цього разу. Мені вже телефонують. Я напишу тобі потім. Майла скинула виклик й відповіла на наступний.

— Привіт, Кіре, — мовила вона у слухавку.

— Привіт, Майло, — пролунав голос хлопця. — Ти вже вдома?

— Так.

— Я хотів сказати, що трохи затримаюся. Ми ще не закінчили наші справи.

— Добре, — Майла витримала невеличку паузу. — Слухай, Кіре, як гадаєш, Мейлін зрозуміла?

— Сто відсотків ні, бо вона просила мене не розповідати хлопцям про тебе. Хвилюється. Слухай, Мейлін теж тут. Я зараз в іншій кімнаті, але вона все одно може почути. І тоді точно здогадається. Я краще напишу тобі.