35.

Раптом дівчина відчула, як хтось торкнувся її плечей. Мейлін мало не врізалася в цього когось, доки намагалася віддалитися від Ерна.

— Гей, обережніше, хто ж так пересувається? — пролунав голос Кіра.

Мейлін видихнула і розвернулася.

— Привіт, Кіре, — мовила вона. — А що ти тут робиш?

— Маю тут деякі справи, — відповів хлопець.

— Ааа, то я, певно, заважаю?

— Не тоді, коли на горизонті є Ерн або будь-хто з їхньої команди. Цікаво, що він тут робить? Невже дійсно приїхав по тебе?

— Ну, так, дивно, — Мейлін подивилася на Ерна. Той повернувся до автівки і сів на капот. — Він же має розуміти, що за мною в будь-який момент може приїхати Арман.

— До речі, а де він?

— Ти у мене питаєш? А я вже хотіла питати тебе.

— Можу припустити, що хтось із Дінової команди вирішив його відволікти, а Ерн тим часом приїхав сюди. Хоча все одно дивно, що Ерн пропустив такий шанс на двобій із нашим Арманом.

— Тобто Арман для нього цікавіший, ніж я?

— Звісно, сто відсотків.

— Я зателефоную Арману.

Мейлін витягнула телефон і набрала номер. У слухавці почали лунати гудки.

— Слухаю, — хлопець відповів майже миттєво.

— Привіт, Армане, а ти скоро будеш? — запитала Мейлін.

— Так, я в дорозі. Були деякі проблеми з поліцією, тому затримався. Щось сталося?

— Ну, тут Ерн. Але зі мною Кір, тому він поки що просто спостерігає за нами.

— Скоро буду.

Раптом на парковці з'явилася Майла. Вона вийшла через інші двері й попрямувала просто до Ерна. Побачивши її, хлопець зістрибнув з капота, не зводячи очей з Мейлін і Кіра.

— А, він на сестру чекав, — мовила дівчина.

— На кого??? — шоковано перепитав хлопець.

— На сестру. А ти не знав?

— Нііі.

— Та я теж була здивована, що в нього є сестра. Доволі мила дівчинка.

— Сподіваюся, вони не рідні.

— Та наче рідні. Та й нам то що?

Брат і сестра сіли до автівки й поїхали. Незабаром на території школи з'явився Арман. Він припаркувався на найближчому до в'їзду місці та вийшов з машини.

— Де Ерн? — запитав Арман, підходячи до Мейлін і Кіра.

— Вже поїхав. Він не на мене тут чатував.

— Гм, дивно.

— То я не буду вам заважати, — втрутився Кір. — Я піду.

— А, так, у тебе ж свої справи тут якісь були, — усміхнулася Мейлін.

— Ага, — коротко кинув хлопець. — Бувайте.

З цими словами Кір пішов, залишаючи Мейлін і Армана наодинці.

— Я скучив, — мовив хлопець, повертаючись до своєї дівчини. — Вибач, що затримався.

Хлопець нахилився і поцілував її.

— Я теж, — відповіла Мейлін, не зводячи очей з коханого.

— А у Кіра ж тут дівчина вчиться, до речі, — змовницьким тоном сказав Арман. — Можемо з нею познайомитися.

— Гадаю, якби Кір хотів, він би нас уже давно познайомив, — зауважила дівчина.

— Так, маєш рацію. Він дуже боїться, що про неї дізнається Дін. Тоді що, може трохи прогуляємося?

— Гарна ідея.

***

Кір зістрибнув з перил, побачивши Майлу. Дівчина якраз виходила з під'їзду. Помітивши коханого, вона одразу ж попрямувала до нього.

— Привіт, — привіталася Майла. — Довго чекаєш?

— Привіт, та ні, тільки прийшов.

— Чудово. Тоді ходімо?

— Так, ходімо.

Вдвох вони дісталися автівки хлопця і сіли в салон. Кір завів двигун і плавно рушив з місця.

— Виглядаєш засмученим, — раптом мовила Майла. — Все добре?

— Так, — коротко кинув хлопець. На кілька хвилин у салоні запанувала тиша. — Ерн справді твій брат?

— Правда, а що? Ти його знаєш?

— На жаль, так. Чула про Аллана?

— Щось чула. А що?

— Він — мій лідер.

— Ваааау, — протягнула дівчина. — Вааааау! То виходить, що ви вороги?

Хлопець кивнув.

— Хто ж знав, що в Ерна є сестра, — додав він.

— Та ніхто з ваших не має знати. Я не лізу у справи Ерна. Чула тільки про Армана. Й то навіть не знаю, як він виглядає.

— То Ерн про нас не знає?

— Не знає, звісно. Я уявляю його реакцію, якби дізнався. Я ж уже казала, що його справи мене не стосуються. І я не збираюся припиняти спілкування з тобою через те, що ви вороги. До речі, а ти звідки дізнався?

— Бачив вас сьогодні на парковці. Хотів побачитися з тобою, але Ерн мене випередив.

— Написав би.

— Хотів зробити сюрприз.

В салоні знову повисла тиша. Кір дивився просто перед собою, на дорогу. Майла сиділа, опустивши очі.

— Я теж не збираюся припиняти спілкуватися з тобою через це, — раптом мовив хлопець. Майла підвела голову і подивилася на нього. — Я кохаю тебе, і Ерн мені не перешкода.

— Хах, тільки йому про це не кажи... — Майла зробила невеличку паузу. — І я теж тебе кохаю, Кіре.

***

Мейлін легла на канапу й зручніше перехопила телефон.

— Так, ми вчора дуже довго гуляли. Джеймі, він такий класний, ти навіть не уявляєш, — мовила вона у слухавку.

— А ти навіть не уявляєш, як я за тебе рада, — відповіла Джеймі. — До речі, а що там із твоїми батьками?

— Нічого. Вони мені не пишуть, не дзвонять. І я їм. Ідилія.

— Але ж так не можна, Мей.

— Ну, це вони мене образили. Нехай самі й придумують щось. І взагалі, давай не будемо про це.

— Окей, як скажеш.

— Хтось у двері дзвонить, зачекай хвилину, — Мейлін підвелася з канапи і попрямувала у коридор. Подивилася у вічко — на порозі стояв Арман. — Тут до мене Арман прийшов, давай поговоримо пізніше, добре?

— Звісно, подруго, пиши, як матимеш хвилинку.