33.

— Дін давно планував реалізувати доволі масштабне замовлення. Без подробиць, тобі ж краще. Ми вже думали, що він проґавив свій шанс, але Дін знову виявився хитрішим за нас. Що-що, а планування завжди було його сильною стороною.

Хлопець замовчав й повністю зосередився на дорозі. Всередині він просто кипів. Давно суперники їх так не обманювали. Якщо справа пройшла успішно, у Діна і його команди є справді вагомий привід для радості.

Арман кинув короткий погляд на Мейлін. Вона явно була поглинута глибокими роздумами.

— Не бери це до себе, добре? — доволі м'яко мовив хлопець. — Вони б провернули свій фокус і без твого викрадення. Це тільки наш прорахунок.

— А? — Мейлін повернула голову. — А, та я просто трохи спантеличена. Ерн поводився зі мною аж занадто ввічливо. Якось нелогічно.

— Й справді дивно, — констатував Арман. — Гадаю, він просто був надто захоплений майбутнім результатом. Втім, йому пощастило, що він тебе ніяк не скривдив. Інакше я б повчив його добрих манер.

Він усміхнувся і накрив своєю долонею руку дівчини. Мейлін усміхнулася у відповідь.

— А куди ми їдемо? — запитала вона.

— Поки що просто катаємося. Маєш якісь побажання?

— Гм, навіть не знаю. Як щодо Страйхолду?

— Оо, ти не боїшся висоти?

Страйхолд – обсерваційний пункт, розташований на даху хмарочосу в Ніорімі. Це найвища точка Леслаї. Тут можна помилуватися чудовими краєвидами і скористатися різноманітними телескопами для посилення вражень.

— Анітрохи.

— Чудово, тоді їдемо.

Незабаром ці двоє вже були на місці. Вибравшись з автівки, Арман взяв Мейлін за руку, і вони попрямували до скляних дверей із табличкою «Страйхолд».

Опинившись на даху, дівчина захоплено роздивилася навколо. Нові телескопи. Додатковий балкон. Власники будинку справді постаралися.

— Ти вже тут була? — запитав Арман, теж роздивляючись.

— Так, із Джеймі. Але мама не знає. А ти?

— Я тут вперше.

— Чому?

— Не можу сказати, що мені це аж надто цікаво.

— Ти що, звідси ж такий чудовий краєвид!

— Може.

Мейлін схопила хлопця за руку і потягнула до найближчого телескопу.

— Звідси добре видно мій коледж. Хочеш подивитися?

— Давай, — Арман нахилився і припав до окуляра. — Куди крутити?

— Трошки вправо. Крути повільно, інакше пропустиш.

— Ага, окей... О, бачу. Оу, я й не думав, що аж так детально.

— До речі, а ваша квартира звідси не проглядається. Вона закрита комунікаційною баштою.

Арман відірвався від окуляра й подивився на дівчину. Та вже зайняла сусідній телескоп і щось там роздивлялася.

— Ну, я чув, що Аллан ходив сюди перед вибором місця. Напевно, теж так все розглядав, як ти зараз.

— Гм, цікаво. А запитаєш його?

— Та без проблем.

Мейлін відійшла вбік, а потім попрямувала просто до огородження. Дівчина зупинилася і розвернулася обличчям до Армана.

— Армане, йди-но сюди. Давай зробимо фото?

— Окей, — Арман попрямував до Мейлін.

Та витягнула телефон і увімкнула фронтальну камеру.

— О, круто, цей чудовий вид теж буде на фото, — захоплено мовила дівчина.

Хлопець обійняв її за талію. Мейлін відчула легкий електричний розряд, що пройшовся всім тілом. Вона нахилила голову, торкнувшись нею плеча Армана, і зробила кілька селфі.

Погода була чудовою. Парочка випробувала ще кілька телескопів, після чого Арману зателефонував Аллан. Банда планувала зібратися на квартирі, щоб обговорити деякі нові питання, і присутність Армана була дуже бажаною.

— Ходімо, я спочатку відвезу тебе додому, — мовив хлопець. — Вибач, Дін сьогодні трохи попсував нам плани.

— Все в порядку. Принаймні ми змогли трохи побути разом, — усміхнулася Мейлін.

За півгодини автівка Армана зупинилася біля будинку дівчини. Надворі вже стемніло.

— Страйхолд – справді круте місце, — усміхнувся хлопець. — Шкода, що я не знав про нього раніше.

— А я рада, що саме я тобі його показала, — весело відповіла Мейлін.

— Сходимо туди якось ще разом.

— Так, це чудова ідея.

Вдвох вони підійшли до під'їзду. Слабке світло електричної лампи освітлювало лише невелику територію. Арман зупинився й став прямо перед дівчиною.

— Якщо в мене ще буде час, і ти не спатимеш до того часу, то я заїду, добре? — запитав він.

— Так, звісно, буду рада тебе бачити.

Хлопець торкнувся рукою щоки Мейлін і подивився їй в очі. На мить дівчині здалося, ніби вона перестала дихати. Губи Армана торкнулися її губ, поглиблюючи поцілунок. Другою рукою він обійняв дівчину за талію, притягуючи до себе. Вони цілувалися близько півхвилини, а потім Арман завершив поцілунок і трохи відступив назад.

— Добраніч, — промовив він, дивлячись прямо в очі Мейлін.

— Добраніч, Арме, — відповіла вона, намагаючись опритомніти.

Арман підморгнув Мейлін, розвернувся й попрямував до своєї автівки. Дівчина схопилася обома руками за щоки, які, здавалося, палали. На її обличчі сяяла усмішка, а серце нестримно калатало. Вона простояла так ще кілька хвилин і лише потім змогла зрушити з місця й попрямувати додому.

Тим часом високий хлопець у каптурі зім'яв банку з-під енергетика й кинув її до смітника. На його обличчі відбивалися змішані емоції: поразка, сум... і величезне бажання втекти... Далеко, аж до батьківського дому. Залізти під ковдру й сховатися від усіх цих подій. Він підійшов до свого автомобіля й сів на водійське місце. Насилу змусив себе розвернутися й поїхати в напрямку свого дому, а не кинутися за Арманом. Він і без того знав, що в цьому всьому немає сенсу. У його почуттях та хоча б якійсь спробі проявити себе. Тепер точно не було сенсу.