31.

Арман із силою вдарив Брайана по торсу, відкидаючи хлопця вбік. На превеликий подив, той втримався на ногах і навіть пішов у контратаку. Арман фиркнув й спритно поставив блок. Все почалося з того, що він забрав Мейлін із коледжу. Дорогою вони зустрілися з Алланом і хлопцями. І тут їх атакували Дін і його команда. Дівчина знову потрапила у вир подій.

Мейлін сиділа в автівці Армана і спостерігала за бійкою. Її здивувало, що Ерна ніде не було поблизу. По ідеї, той мав битися саме з її новим хлопцем. Дивно, що він пропускав таку подію. Хоча цілком можливо, що Ерн на той момент був у коледжі із сестрою. Хоч дві останні лекції й відмінили, Майлі все одно довелося затриматися, щоб перездати тест.

Бійка продовжувалася. Арман і Брайан перемістилися трохи далі від решти учасників. Точніше, це Брайан затягнув свого супротивника далі. Мейлін опустила скло і висунула голову, намагаючись роздивитися. Аж раптом хтось торкнувся її плеча.

Дівчина повернула голову і побачила Ерна. Останній спритно розблокував замок зсередини й відчинив дверцята. Він схопив Мейлін за руку і з легкістю витягнув з автомобіля.

— Пусти! — крикнула дівчина.

Марно. Навколо стояв такий галас, що хлопці навряд чи її почули б.

— Та авжеж, — Ерн лише перехопив дівчину обома руками і потягнув до своєї автівки, припаркованої зовсім поруч. — Давай, сідай.

Мейлін щосили вчепилася руками у дверцята, опираючись. Ерн видихнув і відчепив її руки по черзі, після чого таки заштовхав у салон. Причому, як відмітила про себе дівчина, зробив це доволі делікатно, як на Ерна Хардмана.

Хлопець швидко обійшов автівку й усівся на сидіння водія. Правою рукою спритно схопив Мейлін, що вже збиралася втекти, за руку й повернув на місце. Далі заблокував двері, і автомобіль рушив з місця.

Незабаром Ерн виїхав на головну вулицю. В цей момент із сусіднього провулка з'явилося дві автівки. Хлопець посміхнувся.

— Я б на твоєму місці пристебнувся, — мовив він. Мейлін окинула поглядом своє сидіння і виконала рекомендацію. — Хороша дівчинка.

— Гадаєш, вони дадуть тобі втекти? — із явним сарказмом у голосі запитала дівчина.

— Гадаю, що в них немає вибору, — скопіював її інтонацію Ерн. — Мене наздогнати може тільки Арм. Але щось я його там не бачу. Напевно, аж надто захопився бійкою.

Хлопець мав рацію. У погоню кинулися Кір та Мартін. Мейлін подумки зітхнула. Вона окинула швидким поглядом увесь салон у пошуках чогось, що могло б згодитися для втечі.

— Чому б тобі просто не посидіти спокійно і не зачекати, доки тебе врятують? — раптом запитав Ерн.

Дівчина кинула погляд на спідометр.

"Ого! Ми перевищили дозволену швидкість утричі"

— Дякую, але я не хочу бути безпомічною жертвою. Я звикла покладатися на себе, — відповіла вона. — Май на увазі, я зараз сиджу тихо лише тому, що не хочу потрапити в аварію.

— Пф-ф, — пирхнув хлопець. — А минулого разу ти про це якось не думала.

— Я все одно втечу. Тільки підберу момент, — запевнила його Мейлін.

— Ну, спробуй, — Ерн подумки усміхнувся.

Хлопець різко повернув ліворуч і промчався зустрічною смугою. Потім так само швидко звернув праворуч і пірнув в арку між будинками. Переслідувачі відстали ще під час першого маневру.

— І де ти навчився так водити? — раптом запитала Мейлін.

— В Данамії, — коротко відповів Ерн.

Автомобіль проїхав ще кілька кварталів і зупинився. Оскільки хлопець кілька разів зрізав дворами, його пасажирка цілковито заплуталась, де вони опинились. Вона намагалася відтворити в пам'яті фрагменти маршруту. Спочатку була вулиця Лайтнер, потім будинок під номером п'ятнадцять, а далі... А, магазин спорттоварів, здається?

Ерн відкрив дверцята і схопив Мейлін за руку, потягнувши на себе. На його подив, дівчина міцно вчепилася у сидіння.

— Вилазь, давай, — скомандував хлопець. — Тебе не зрозумієш. То не хочеш сідати, то не хочеш вилазити.

— Та я взагалі не хочу нікуди з тобою йти, — прокряхтіла Мейлін.

— Ніби я дуже цього хочу, — пирхнув хлопець.

— То відпусти мене!

— Та авжеж, — Ернові нарешті вдалося витягнути Мейлін з машини.

Він притягнув дівчину до себе й одразу ж завбачливо заблокував її руки. Мейлін почала щосили виривитись, марно намагаючись звільнитися.

— Слухай, навіть якщо ти зараз вирвешся, далеко не втечеш. Ми аж за містом, і я легко тебе знову спіймаю, — попередив хлопець.

Мейлін окинула поглядом околицю і зрозуміла, де вони опинились. Західне передмістя: невеличкий дачний квартал і кілька багатоповерхівок. Поруч протікала річка, тому влітку тут вирувало життя. Але зараз імовірність натрапити на людей була мінімальною. Втім, Мейлін все ж вирішила спробувати.

— Доооо-пооо... — крик перетворився на нерозбірливе мугикання.

Ерн вчасно затиснув дівчині рот рукою і потягнув її прямо до під'їзду.

Всю дорогу дівчина намагалася то вкусити хлопця, то видати якомога голосніший звук, але безуспішно. Вони піднялися на майданчик першого поверху, і Ерн затягнув дівчину до квартири. Вже всередині він нарешті відпустив її і замкнув двері.

— Сідай, — мовив хлопець, вказуючи рукою на невеличку канапу, коли Мейлін пройшла до вітальні.