30.

— Сподіваюся, ти не встигла занудьгувати, — мовив Кір, сідаючи за столик. — Вибач, побачив знайомого.

— Я вже зрозуміла, що це якось пов'язано з твоїми справами, — Майла усміхнулася. — Все добре. Я в це не лізу.

— Дякую, — хлопець усміхнувся у відповідь.

Телефон Майли завібрував, сповіщаючи про нове повідомлення.

— Вибач, — дівчина взяла телефон у руки.

«Ерн: Ти вдома?

Майла: Ні, буду пізно. Кіно.

Ерн: Сподіваюсь, не в Райденглі?

Майла: В Райденглі. Звідки ти знаєш?

Ерн: Ед бачив там Армана.

Майла: Розслабся, братику. Він все одно мене не знає, як і я його.

Ерн: Ти не сама?

Майла: Не сама =)

Ерн: Добре, поговоримо потім.»

Дівчина заблокувала телефон і заховала його в кишеню.

— Брат. Мабуть, хотів приїхати до мене, — пояснила вона.

— Хах, він у тебе дуже турботливий.

— Ага, це точно.

— До речі, — Кір поглянув на годинник, — до початку фільму залишилося не так багато часу. Ходімо до кінотеатру?

— Так, ходімо.

***

Автомобіль зупинився просто перед під'їздом будинку, в якому Рейлі зняв квартиру для своєї доньки. Арман вийшов першим, спритно обійшов автівку і відчинив двері для Мейлін.

— Це був чудовий вечір, — мовила дівчина. — Дякую тобі.

— Ага, згоден, хоча дехто й намагався нам заважати, — відповів Арман.

— Так, але було весело.

— До речі, які плани маєш на завтра?

— Окрім школи, жодних.

— Тоді я заїду за тобою після занять. Покатаємося трохи. Що скажеш?

— Не маю нічого проти.

— От і чудово. Ходімо, я проведу тебе до квартири. Невідомо, де зараз Дін і його команда.

— Гадаєш, вони вже дізналися про мою нову квартиру?

— Та хто їх знає, — Арман взяв дівчину за руку, і вони вдвох попрямували до під'їзду. — Тоді ж якось дізналися.

— Може, через цього родича-поліцейського?

— Гм, цілком можливо.

— Тоді у них немає шансів дізнатися про мою нову адресу таким чином. Це радує.

— Ну, Дін може бути винахідливим.

Арман натиснув на кнопку виклику ліфту. Поверх був той самий, що й у квартири Філа. Стулки роз'їхалися, запрошуючи всередину.

— До речі, цей будинок новіший, — зауважив хлопець, натискаючи на кнопку потрібного поверху.

— Так. Здається, його побудували років десять тому. Достатньо новий.

Двері зачинилися, і кабіна плавно поповзла вгору.

— Так і не помирилася зі своїми? — раптом запитав хлопець.

— Ні, — Мейлін заперечливо похитала головою. — Гадаю, я ще не готова до цього. Звісно, я люблю маму. Та й Філ не такий поганий. Але моя образа ще не минула. Боюся, що нагримаю на них через це... Або що вони просто не захочуть мене назад.

— Та ну, вони все ж таки твої батьки.

— Так, але гадаю, нам трьом потрібен час.

Ліфт зупинився на потрібному поверсі. Арман і Мейлін вийшли на сходовий майданчик. Автоматичні лампи залили простір холодним білим світлом.

— Я тоді піду? — вона підвела очі й подивилася на хлопця.

На її щоках одразу з'явився рум'янець.

— Та. Добраніч, Мейлін, — Арман усміхнувся, відпускаючи її руку. — До завтра.

— Добраніч, Армане. До завтра.

***

Фільм закінчився доволі пізно. Майла і Кір вийшли з кінотеатру і сіли до автівки хлопця.

— Щось вони затягнули, — мовила дівчина. — Ех, а мені ще рано вставати завтра.

— Вечірні сеанси, вони такі, — погодився Кір.

Автомобіль плавно рушив з місця. На вулицях було майже безлюдно, лише рідкі парочки. Дорогою здебільшого мовчали, інколи перекидаючись фразами щодо переглянутого фільму. Хвилин за п'ятнадцять Кір зупинився біля поверхівки, в якій мешкала дівчина.

— Побачимося завтра? — запитала Майла. — У мене відмінили дві останні лекції.

— Звісно. У мене завтра є деякі справи, але я напишу тобі, коли з ними впораюся.

— Чудово, — дівчина потягнулася до дверної ручки. — Чекатиму.

— Майло, — покликав Кір.

— Так? — дівчина розвернулася до хлопця й запитливо на нього подивилася.

— Ти казала, що в Данамії розсталася із хлопцем, — Кір зробив невеличку паузу. — А як ти дивишся на нові відносини?

— Я можу вважати це реальною пропозицією?

— Так.

— Вона мені подобається. Приймаю, — дівчина усміхнулася.

Кір усміхнувся їй у відповідь.

— Якщо чесно, я боявся тебе налякати. Або занадто тиснути.

— Добраніч, Кіре. Менше думай, більше дій, — Майла потягнулася до хлопця і легко поцілувала його у щоку.

Із цими словами дівчина вибралася з автівки й попрямувала до свого під'їзду, не даючи шокованому хлопцю часу оговтатися.

— Добраніч, Майло, — ледве чутно промовив Кір.

Майла дійшла до дверей, розвернулася і помахала йому на прощання. Хлопець помахав у відповідь. Ця дівчина подобається йому все більше.

***

Філ вийшов на кухню і побачив там свою дружину. Вона сиділа за столом, підпираючи підборіддя руками. Здавалося, була глибоко замислена.

— Корнеліє, люба, все добре? — стривожено запитав чоловік.

— А? — жінка здригнулася, ніби її вирвали зі сну. — Так, так. Я просто замислилася. Думала про Мейлін.

Чоловік важко видихнув і сів поруч.

— Що цього разу? — запитав він. — Знову цей Рейлі щось утнув?

— Та ні. Тут без змін. Просто думаю... Може я справді погана мати? Я ж навіть не помітила, що моя дівчинка кілька ночей не ночувала вдома. Добре, що хоча б Рейлі був тут. Інакше вона могла б піти куди завгодно. Її найкраща подруга Джеймі давно поїхала з міста. У Мейлін більше немає близьких друзів, окрім неї.

— Корні, Мейлін — доросла дівчинка. Їй уже вісімнадцять. І я чомусь вважаю, якби не цей Рейлі, то, можливо, вона б взагалі не пішла з дому.