29.

Кір помітив Еда, який явно кудись поспішав, і подивився у напрямку, звідки з'явився хлопець. Кінотеатр? Гм, здається, Арман щось говорив про сьогоднішній фільм.

— Я зараз повернуся, — Кір поглянув на Майлу. — Почекаєш на мене?

— Так, — Майла трохи здивовано глянула на нього.

Вони з Кіром сиділи в невеличкому кафе навпроти кінотеатру й чекали на свій заброньований сеанс. Як виявилося вже на місці, працівники дещо переплутали з розкладом, і їхній фільм мав початися аж за півтори години. Тому довелося імпровізувати.

— Щось сталося? — запитала дівчина.

— Поки що ні. Просто з'явилося питання до мого знайомого. Я швидко, — Кір змовницьки підморгнув дівчині й вийшов з кафе, прямуючи до парковки.

Автівку Армана він помітив майже одразу.

***

— Запишись у зал, — уїдливо кинув Арман, коли Дакота закашлявся від різкого удару просто під дих.

Ед зі злістю подивився на Мейлін, що сиділа в автівці їхнього супротивника. Треба було не слухати друга, а просто атакувати ворога вдвох. Хлопець був упевнений, що Дакота чудово розумів, що не впорається з Арманом. Але хто ж його зупинить?

Ед подивився у бік дівчини, потім на її хлопця, прикидаючи, який варіант був би кращим. Арман сильно дратував їх усіх, тому було б непогано пограти на його нервах.

«До чого тут беззахисне дівча? А до того, що вона сама винувата, що зв'язалася з ним. І не така вона й беззахисна» — Ед згадав про наявність у Мейлін герайдезіну й із несмаком скривився.

Він широко усміхнувся, дивлячись просто на дівчину. Потім різко розвернувся й уже збирався рушити у бік Армана, коли хтось схопив його за руку й потягнув на себе.

— Ти куди це, Еде? — пролунав за спиною голос Кіра.

Ед розвернувся й відштовхнув хлопця.

— Цікаво, що ти тут забув, Кіре, — він один в один повторив інтонацію свого супротивника. — З яких це пір ти аж так посмілішав?

Кір проігнорував обидва питання й одразу ж атакував Еда. Останній спритно поставив блок.

— А-а-а, я зрозумів, — протягнув Едвард. — Це через те, що тут Арман. Ти ж упевнений, що він прийде тобі на допомогу, чи не так?

— Якщо тобі так буде легше, то можеш так вважати, — Кір легко усміхнувся.

— Окей, хочеш, щоб я тебе провчив? Із задоволенням! — Ед із силою замахнувся, щоб і собі атакувати.

Хоч друг Армана і був спритнішим за нього, сила ударів в Едварда була набагато більша. Та й він сам зростом і комплекцією був більший за свого супротивника.

Арман доволі швидко впорався з Дакотою. Він уже помітив Кіра й тепер прямував просто до нього та Еда. Друг примудрився поставити супротивникові підніжку саме тоді, коли той цього не очікував. Едвард перечепився через виставлену ногу й ледве втримався на ногах. До того ж Кірові вдалося ще й відштовхнути його назад. Розлючений Ед зупинився і вже збирався знову атакувати, як його ззаду зненацька схопив Арман.

— Еде, дуже радий тебе бачити, — мовив він.

— А я як тебе радий, — із злістю кинув Едвард. — Що, думаєш, твій друг сам не впорається?

— Не хочу затягувати. Як бачиш, на мене чекають.

— Пф-ф, — Ед різко вирвався і розвернувся обличчям до Армана.

Хлопці зчепилися. Кір тим часом підійшов до автомобіля і присів на бампер.

— Кіре, встань з моєї автівки! — крикнув Арман.

Йому вдалося перехопити ініціативу й доволі відчутно зарядити своєму супротивникові під ребра. Ед зігнувся й тільки зібрався перегрупуватися, як пропустив ще один сильний удар. Арман не зупинявся. Він із силою штовхнув хлопця вперед, і той завалився на землю. Бійка продовжилася.

Едові лишалося тільки оборонятися. Арман міцно притиснув його до землі й наносив удари. В якийсь момент хлопцеві вдалося вдарити у відповідь. Арман скривився й зашипів від болю. Скориставшись моментом, Ед спробував піднятися або хоча б скинути із себе хлопця. Але не так сталося, як гадалося. Арман спритно перехопив обидві руки супротивника й врізав йому коліном. Ед завив від болю, хоч йому й вдалося на якусь секунду вирватися. Хлопець замахнувся, щоб вдарити у відповідь, але зіштовхнувся з потужним блоком. Арман із силою вдарив його по обличчю — перед очима одразу ж все попливло.

— Годі, Армане! — крикнув Кір. — Йому точно вистачить.

Арман подивився на свого супротивника. Схоже, той був настільки здезорієнтований, що навіть і не думав атакувати.

— Ну що, тобі теж досить? — із посмішкою запитав Арман.

— Пішов ти, — насилу вичавив із себе Ед.

Картинка так і не хотіла складатися.

— Вважатиму це за так, — Арман підвівся і попрямував до автівки. — Що ти тут робиш?

— Гуляю, — відповів Кір. — Але якщо люди Діна закінчилися, то я пішов, я тут не один.

— Наче закінчилися.

— Окей, тоді бувай, — хлопець повернувся у бік Мейлін і помахав їй, після чого попрямував у бік кафе.

— Кіре, — покликав Арман.

— Що?

— Коли ти познайомиш нас із своєю дівчиною? — це питання хлопець вимовив максимально тихо.

Так, щоб його не почули супротивники.

— Не думаю, що це гарна ідея, — засміявся Кір. — Ну, сам розумієш.

— Пф-ф, як хочеш, — Арман підійшов до автівки й сів у салон. — Ти в порядку?

— Так, — відповіла Мейлін. — А куди Кір пішов?

— Він тут зі своєю дівчиною. Не хоче нас знайомити.

— Ооо, у Кіра є дівчина?

— Ага, нещодавно з'явилася. До речі, здається, вона вчиться у твоїй школі.

— Гм, цікаво...