28.

Арман і Мейлін зайняли свої місця у просторному кінозалі. З усього ряду зайнятими були тільки їхні місця. Люди здебільшого розмістилися або якомога ближче до екрана, або надто далеко.

— Дивно, мені здається, що з цього ряду найкраще видно екран, — здивувалася дівчина.

— Маєш рацію, — погодився Арман. — Але нам навіть краще. Ніхто не буде базікати під вухом.

— Ха, це точно.

Фільм почався. Спочатку Мейлін почувалася трохи ніяково. Арман сидів занадто близько до неї. Тонкий запах чоловічого парфуму видавав, що хлопець точно знався на цьому. Дівчина в черговий раз занурила руку у відерце з попкорном. Її пальці легко торкнулися пальців Армана. Легкий розряд миттю пробігся тілом Мейлін, але руку вона не відсмикнула. Одразу відчула, як її щоки наливаються рум'янцем. Добре, що в залі було достатньо темно.

Якийсь час вони мовчки дивилися фільм і жували попкорн. Мейлін час від часу поглядала на хлопця, намагаючись розгадати, про що він думає: цілковито зосереджений на фільмі? Чи все ж таки має до неї якийсь інтерес? В один момент їхні погляди зустрілися. Арман усміхнувся. Його пальці легко торкнулися руки дівчини.

— Непоганий був момент, правда? — запитав він, дивлячись просто в очі Мейлін.

— Ааа, так, дуже непоганий, — ледве не затинаючись відповіла та.

— Схоже, що ти трохи нервуєш, — Арман знову усміхнувся. — Це твоє перше побачення?

— Та ні, — одразу ж відповіла Мейлін.

"Побачення... Він сказав, побачення?" — дійшло до неї тільки через кілька хвилин.

— Я просто... Цей... Ммм... Просто...

— Тримай, — Арман простягнув дівчині пляшку з напоєм. — Має допомогти зібратися з думками.

— Д-дякую, — Мейлін подивилася на етикетку.

Зелений чай. А вона й не помітила, що там їй поклали. Дівчина зробила кілька ковтків. Ні, все ж таки вона має знати точно.

— Просто ти такий прямолінійний, — мовила вона, злегка затинаючись. — Трохи незвично.

— У моєму віці це вже норма, — увагу Армана привернув аж надто напружений момент на екрані. — Вау, круті спецефекти!

Увесь час, що залишився до кінця фільму, вони провели майже мовчки, іноді висловлюючи своє захоплення яскравими моментами. Друга половина стрічки виявилася просто неймовірною, тому і Арман, і Мейлін буквально забули про все навколо, повністю поринувши в події на екрані. Коли фільм закінчився, відчуття було схоже на вихід із гіпнотичного трансу. Мейлін окинула поглядом залу — схоже, всі інші глядачі розділяли їхні почуття.

— Це було неймовірно, — висловила своє захоплення дівчина. — Хто б міг подумати, що приквел може перевершити оригінальний фільм!

— Ага, згоден. Мені особливо сподобалося, що тут усе набагато краще з фізикою.

— Нуу, я не надто в цьому розбираюся, — Мейлін підвелася зі свого місця.

Арман подав їй руку й допоміг вибратися у прохід. Вони спустилися сходами, так і продовжуючи триматися за руки. Мейлін зловила себе на думці, що не хотіла б, щоб хлопець відпустив її долоню, щойно вони вийдуть у просторий хол. Але як про це сказати? Чи це справді побачення?

Щойно вони вийшли з кінозали, хлопець раптом різко зупинився, вдивляючись у натовп.

— Що там? — здивовано запитала Мейлін.

— Ед... — із злістю вимовив Арман. Едвард якраз теж зауважив його, на обличчі хлопця розпливлася уїдлива посмішка. — Ходімо, не хочеться псувати наш вечір.

— Ааа, так, — дівчина так і не змогла знайти Едварда очима в натовпі.

Арман м'яко стиснув її руку і рушив уперед, плавно маневруючи між людьми. Незабаром вони опинилися на вулиці. Але там на них чекав сюрприз: Дакота стояв за кілька метрів від автівки Армана. В руках хлопець тримав ніж, яким чистив яблуко.

— У тебе є кілька хвилин, щоб відвести її до автівки, Арме, — мовив він. — Не дуже хочеться викидати таке добро. — Хлопець кивнув на яблуко. — Тільки не тікай, добре?

— Що за аукціон нечуваної щедрості? — скептично запитав Арман.

— Гадаєш, нас справді цікавить дівча? — Дакота підвів брову. — Не в цій ситуації.

— Пф-ф! Ходімо, Мейлін.

Арман встав так, щоб Мейлін опинилася праворуч від нього, і знову взяв її за руку. Вдвох вони пройшли повз хлопця. Весь час Арман дивився прямо на свого супротивника, не розриваючи зорового контакту. Мейлін стривожено спостерігала за ситуацією: Дакота виглядав розслаблено і наче насміхався з Армана.

— Сідай. І нікуди не виходь. Я швидко, — Арман відчинив передні пасажирські двері своєї автівки.

Дівчина сіла й одразу подивилася на нього. Очі хлопця були наповнені рішучістю і... як це сама Мейлін окреслила — передсмаком задоволення.

— Може зателефонувати Алексові? — запитала вона.

— Не треба, — Арман усміхнувся. — Я і сам із ними впораюся. Не будемо псувати наше побачення.

З цими словами хлопець розвернувся і попрямував просто до Дакоти. І тут Мейлін згадала, що в кінозалі ще був Ед. Принаймні так сказав Арман.

Хлопець атакував Дакоту, навіть не давши йому дочистити яблуко. Супротивник явно цього не очікував і ледве втримався на ногах.

— Гей, Армане, ти кудись спішиш, чи що? — роздратовано запитав Дакота, ховаючи ніж.

— А? Я думав, це ти спішиш, — Арман вишкірився, стаючи в бойову стійку.

— Якщо програєш, то я потягну тебе до найближчого магазину купувати мені нове, зрозумів?! — надто самовпевнено заявив супротивник.

— Якщо, — з насмішкою передражнив його хлопець.

Мейлін тим часом стривожено спостерігала за бійкою. Їй не подобалося просто сидіти замкненою в автівці. Дівчина витягнула з кишені телефон і задумливо подивилася на екран. Торкнулася датчика відбитків, знову замислилася. Раптом хтось постукав у скло, вириваючи її з роздумів.

Дівчина підвела голову й аж смикнулася. Просто перед автівкою стояв Ед. Хлопець жестом вказав на телефон, а потім показав щось на кшталт: я за тобою стежу. Мейлін насупилася і поклала телефон назад до кишені. Арман сказав, що не хоче псувати їхнє побачення, можливо, варто йому довіритися? Від такої згадки на обличчі дівчини знову розпливлася широка усмішка. Мейлін мрійливо підняла очі, аж доки не зустрілася поглядом із Едвардом. В очах хлопця читалося явне здивування такою зміною поведінки. Усмішка одразу ж спала з обличчя Мейлін. Вона скривилася й демонстративно відвернулась і продовжила спостерігати за Арманом.