26.

— Це було неймовірно круто! — захоплено мовила Майла, виходячи у фойє.

Фільм щойно закінчився, і враження переповнювали її.

— Згоден. Рідко буває, коли друга частина виявляється кращою за першу.

— Та, в точку!

— До речі, мій друг вирішив не дивитися продовження саме через те, що йому не сподобалася перша частина. Мушу його переконати.

— Через нереалістичні перегони?

— Ооо, напевно, особливо через це. Як ти здогадалася?

— Моєму братові теж це не сподобалося. Він добре знається на машинах і круто кермує. Але все ж таки він визнав, що це лише фільм. До речі, і перша, і друга частина такі романтичні, — Майла мрійливо усміхнулася й взялася обома руками за щоки. — У продовженні було все, що я хотіла б побачити.

— Це друга причина, чому моєму другові не сподобався цей фільм. Каже, що не любить фан-сервіс, — Кір розсміявся. — Але особисто я вважаю, що історія вийшла доволі ніжною. Хоча не можу сказати, що я фанат такого.

— До речі, у тебе є брати чи сестри?

— Тільки зведена сестра. Але ми не надто добре спілкуємося.

— Чому, якщо не секрет?

— Їй не сподобалася нова реальність, де вона вже не єдина дитина в сім'ї. Постійно намагалася виставити мене монстром.

— Ооо, і як, виходило?

— По-різному. Були моменти, коли це сильно зачіпало мене. Але я тоді теж був дитиною. Коли подорослішав – зрозумів, що до чого.

— Зрозуміло.

— А які стосунки у тебе з братом?

— Чудові. Він завжди на моєму боці, особливо в сутичках з батьками. А ще він реально класний і турботливий. Хоча інколи навіть занадто, — Майла усміхнулася.

— Ти казала йому про наш похід у кіно?

— Я йому взагалі про наше знайомство не розповідала. Ти тільки не подумай, не тому, що я цього боюся. Просто в Данамії у мене був хлопець. Незадовго до мого від'їзду він сказав, що не бачить свого майбутнього зі мною, і пішов. Про це не знають навіть батьки.

— І брат?

— Угу. Я не хочу, щоб він через це хвилювався за мене. Мені здається, він трохи переоцінює мою емоційність у таких ситуаціях. Коротше, було б дивно, якби я раптом почала йому розповідати про тебе.

— Ну так, напевно. Я б на його місці поїхав розбиратися, в чому справа, — Кір розсміявся.

— Ооо, це погана ідея, — протягнула Майла.

— І що ти збираєшся з цим робити далі?

— Не знаю. Інколи мені здається, що він і так усе зрозумів. Правда, не певна. Може, поговоримо про це вже після вступу, коли буде трохи менше стресу.

— Ну, можливо, це й краща ідея.

***

— Філ Флетчер? — пролунав чийсь голос позаду.

Філ розвернувся й побачив високого, міцно складеного рудоволосого чоловіка, що наближався до нього.

"І що б це могло означати?"

— Так, це я, — відповів Філ із явним здивуванням у голосі. — А ти?

— Рейлі Марс. Я... — почав Рейлі.

— Колишній чоловік Корнелії і батько Мейлін? Я здогадався. Чим можу допомогти?

— Хочу з тобою поговорити.

— Сподіваюся, не за допомогою кулаків і зброї?

— Ааа? — обличчя Рейлі аж витягнулося від здивування. — Схоже, моя дружина описала мене в усіх барвах. Звісно ж ні.

— Це тішить. Тоді давай пройдемо до мого кабінету, — запросив Філ.

Рейлі подумки відзначив, що той нервує, хоча й намагається триматися невимушено.

— Добре.

Удвох чоловіки увійшли до будівлі, де новий чоловік Корнелії винаймав офіс. Піднявшись на другий поверх і пройшовши довгим коридором, вони опинилися в просторому приміщенні. Рейлі швидким поглядом оглянув кабінет Філа. Біля стін з обох боків стояли стелажі, заповнені різноманітними баночками, коробочками та пакетиками косметики. Прямо біля вікна розташувався письмовий стіл, за яким росла декоративна пальма. Філ жестом запросив гостя до крісел, що стояли неподалік від його робочого місця. Сидіння були розміщені під кутом 45 градусів одне до одного, а поруч стояв круглий дерев'яний столик.

— Може, кави? — запитав господар, сідаючи в крісло.

— Ні, дякую, — відмовився Рейлі, теж займаючи місце. — Гадаю, я ненадовго.

— То про що ти хотів поговорити?

— Про Мейлін.

Філ випростався й окинув гостя напруженим поглядом.

— Я завтра повертаюся в Данамію. Мейлін відмовилася їхати. У неї вже є тут свої плани, а я не хочу їх порушувати, — почав Рейлі. — Я вже зняв їй квартиру, щоб їй було де жити.

— Ти збираєшся заборонити нам із нею спілкуватися? — дещо грубуватим тоном запитав Філ.

— Розслабся, Філе, — Рейлі усміхнувся. Цей чоловік уже починав його дратувати. Давненько він не вів переговори з цивільними. — Я достеменно не знаю, що у вас там сталося. Але сподіваюся, що Мейлін вдасться владнати цей конфлікт. Хоча б із матір'ю.

— То чого ти тоді вирішив поговорити зі мною?

— Бо я надто добре знаю Корнелію. Вона абсолютно не розуміє серйозність ситуації. В мене склалося враження, ніби Мейлін тікає з дому ледь не щодня.

— Це було вперше.

— Я знаю.

— То що ти хочеш від мене?

— Хочу, щоб ви зібралися з думками і поговорили. Звісно, коли трохи охолонете і будете до цього готові. Без наїздів і звинувачень з'ясуйте ситуацію. З того, що я дізнався, проблеми почалися після знайомства наших доньок. Звісно, я не знаю Мейлін так добре, як ти, Філе. Але невже ти вважаєш, що вся проблема була тільки в ній?