80.

Голос Алекса звучав грізно. Мейлін із легким переляком спостерігала за ситуацією. Супротивників було аж троє.

— Алекс? — Блейк здивовано дивився на хлопця.

— Вгадав, — саркастично відповів той. — Що ви тут забули?

— Її, — Хідд вказав на дівчину рукою.

— Звідки ви взагалі знаєте про Мейлін?

— Не твоя справа, Аллане.

— Серйозно? — хлопець зробив ще один крок до братів. Ті інстинктивно посунулися назад. — Слухайте уважно: Мейлін не член нашої банди. Вона ні з ким із нас не зустрічається. Відчепіться від неї.

— Ситуація говорить про зворотне, — пирхнув Блейк.

— Тобі ще раз повторити? — Алекс зосередив погляд на хлопцеві.

— Ми все одно її спіймаємо. Потім. Коли тебе не буде поруч.

— Не радив би.

— Ти не зможеш її врятувати, Аллане. У нас набагато більше людей.

— Тому ви зараз задкуєте?

— Тобі здається.

Захисник Мейлін перевів погляд на автівку колишнього друга. Той реготав, катаючись по салону.

— І що він робить разом із вами... — тихо мовив Алекс. — Якщо не збираєтесь зі мною битися, дайте проїхати.

— Ми б із радістю тобі натовкли, — кинув Хідд. — Але дехто нам не допоможе.

Хлопець багатозначно подивився на Дейва.

— Тоді у вас лишається один варіант, — із цими словами Аллан попрямував назад до своєї автівки.

Очі Мейлін округлилися. Брати Райсони спочатку сіли до своїх автомобілів, а потім від'їхали вбік, звільнивши шлях. Дейв залишився на місці.

— Ого, вони тебе бояться? — запитала дівчина, коли Алекс рушив.

— Можна сказати, що так, — відповів хлопець. — Тільки тоді, коли ми сам на сам. Дейва можеш не рахувати.

***

Наступного дня Ерн перейшов дорогу і зупинився біля знайомої автівки. Кір сидів на бампері з банкою холодної кави та бутербродом у руках. Чекав на Майлу. Ерн знав, що хлопця можна знайти саме тут. Побачивши брата своєї дівчини, Кір трохи напружився. Хто зна, що в нього на думці.

— Ти що, до мене? — із штучним здивуванням запитав Кір.

— До тебе, — відповів Ерн. — Хотів попередити: якщо образиш Майлу, помирати будеш болісно.

— Я й так не збирався її ображати, — пирхнув хлопець. — І втягувати в наші справи теж.

— Що скажеш Алланові, якщо він дізнається?

— А ти що скажеш Діну, якщо він дізнається про тебе і Мейлін?

— Це трохи різні речі.

— Я не дозволю ані Алланові, ані хлопцям її скривдити. Та й сумніваюся, що хтось спробує. Ну, окрім Армана, звісно. Але з Армом я впораюся.

— Якось звучить непереконливо, — Ерн помітив сестру, яка виходила з кав'ярні неподалік. — Добре, я тебе попередив.

Хлопець пішов. Майла підійшла до Кіра і запитливо на нього подивилася.

— Вау, що це було? — голос дівчини звучав заінтриговано.

— Гадаю, щось на кшталт офіційного дозволу бути з тобою, — Кір усміхнувся.

— Від Ерна??? — очі Майли округлилися.

— Ага. Він не сказав це прямо, але я все зрозумів.

— Ооо, що я пропустила!

— До речі, ти впевнена, що йти на пари — гарна ідея? Як почуваєшся?

— Значно краще. Я вчора пила все, що тільки можна, від застуди. Сьогодні презентація наших перших робіт. Не можу її пропустити.

— Добре. Але якщо відчуєш слабкість, одразу дзвони — я тебе заберу.

— Дякую, Кіре.

Кір підвіз дівчину до університету. На парковці вже стояв автомобіль Ерна. Він привіз Мейлін. Перша пара в дівчат була спільна. Майла одразу помітила подругу — та входила до корпусу.

— Ну, я пішла, — дівчина усміхнулася, після чого підвелася на пальцях, поцілувала Кіра в щоку і додала пошепки: — Більше буде ввечері.

— Ммм, — губи хлопця розтяглися в усмішці. — Заманливо.

— До вечора, Кіре.

— До вечора, Майло.

Майла розвернулася і поспішила всередину. До початку пари лишалося десять хвилин, але дівчині дуже кортіло трохи потеревенити з Мейлін.

— Привіт, — мовила сестра Ерна, сідаючи поруч із подругою. — А чого так далеко?

— Привіт, — відповіла та. — Я вже знаю цей матеріал. Але якщо хочеш, пересядемо ближче.

— Та ні. Я вчора якраз читала про цю тему. Так би мовити, готувалася.

— Хах, цікаво, до чого?

— Явно не до слухання лекції.

— До речі, як твоє здоров'я?

— Вже краще, дякую. Я просто не могла пропустити сьогоднішню презентацію.

— Розумію. А як пройшла розмова з Ерном? Бо я небагато зрозуміла з повідомлень.

— Ну, він, звісно, засмутився. Але, схоже, прийняв це.

— Я чомусь очікувала більш бурхливу реакцію, — Мейлін усміхнулася.

— Це стереотипи, нав'язані тобі бандою Аллана, — розреготалася Майла. — Ерн досить спокійний. Навіть спокійніший за Кіра, мені здається.

— Знаєш, я потроху починаю в цьому впевнюватися. Хоча мені досі складно прийняти таку зміну в його поведінці. Наші перші зустрічі пройшли зовсім не так спокійно.

— На жаль, це захисний механізм. Але не будемо вдаватися в психологію — це все ж таки не наша спеціальність.

— Це точно. Ого, дивись, хто до нас йде, — Мейлін кивком голови вказала на двері.

Подруга повернула голову і побачила Дейва.

— А він завжди був наполегливим, — прокоментувала вона.