79.

Майла відчинила двері. На порозі стояв Ерн. Дівчина мовчки пропустила його всередину. У повітрі висіла незручність.

— Ти сердишся? — тихо запитала сестра, уникаючи зорового контакту. — Я думала, ти взагалі не прийдеш.

— Не можу сказати, що мені це подобається. Але я не маю права на тебе сердитися — це твій вибір. Хоча я шокований.

— Я не знала, що Кір з команди Аллана. Ніколи не питала. Знала, що він належить до якоїсь банди, але не хотіла заглиблюватися.

— Майло, — Ерн реготнув. — Гадаєш, у Ніорімі багато банд, окрім нас і Аллана?

— Є ж якісь менші?

— Може й є. Але я про них не чув.

— Ну, я не знаю, як у вас тут усе влаштовано. І досі не хочу знати.

— Гадаєш, що в тебе все ж таки вийде залишатися осторонь?

— Дуже на це сподіваюся. До речі, а чого сам прийшов? Не додумався запросити Мейлін? — Майла усміхнулася, уважно вдивляючись в обличчя брата.

— Додумався, — скопіював її інтонацію Ерн. — Але вона не захотіла.

— Отже, погано запросив. Недостатньо постарався.

— Майло, ми не її кращі друзі, щоб проводити з нами весь час. Гадаю, для Мейлін це запрошення виявилося не надто комфортним.

— Ну, думай. А я буду діяти.

— Цікаво, як?

— А я тобі не скажу. Бє-бє-бє.

— Як мала дитина, чесне слово.

***

— Ти впевнений, що це гарна ідея? — запитала Мейлін, коли Кір відімкнув двері спільної квартири банди ключем і плавно потягнув за ручку.

— Мейлін, там за аркою Райсони і Дейв. Маєш кращі ідеї? Я не хочу наражати тебе на небезпеку, — кинув хлопець і увійшов всередину. — Якщо ти хвилюєшся через Ерна, гадаю, він би теж підтримав цей вибір.

— Мені здалося, що вони нас не побачили, — відповіла Мейлін, входячи всередину.

— Ага, хто завгодно, тільки не Дейв. Він дуууже уважний.

— Щось цей ваш Дейв занадто класний, якщо вірити коментарям.

— Ну, частково так і є.

— Але все одно примудрився зв'язатися з поганими хлопцями, — реготнула дівчина.

Кір пирснув.

— Тааа, це точно, — погодився він. — А якщо серйозно, не хвилюйся. Армана сьогодні точно не буде. Він бере участь у перегонах.

— Ну, хоча б одна гарна новина.

Мейлін плюхнулася на канапу і втомлено видихнула. Якщо з ранку день ще видавався спокійним, то після пар усе різко змінилося. На превеликий подив дівчини, Дейв на спільну для всього потока лекцію не прийшов. Кір зустрів її після пар. Майли сьогодні не було.

А далі почалися пригоди: за кілька кварталів з'явився хвіст — автівка Дейва. Щоправда, він згодом завернув у протилежний бік. Але за кілька хвилин на горизонті з'явилися брати Райсони. Здавалося, вони їх не помітили, навіть не рушили з місця. Але Кір прийняв рішення їхати до квартири банди як до найближчої точки. Він знав, що з Дейвом йому не тягатися. А Хідд і Блейк тільки робили ситуацію ще небезпечнішою для Мейлін.

— Ти говорив із Майлою? — запитала дівчина. — Чому вона не прийшла?

— Захворіла. Температура.

— Зрозуміло. Я вже боялася, що вона не домовилася з братом. До речі, він досить дивно відреагував.

— Давай не будемо про це говорити тут, добре?

— Ну, я ж не називаю імен.

— І все одно.

— Окей, як скажеш.

Мейлін взяла геймпад і одразу згадала про Армана. Вони сиділи й цілувалися на цій самій канапі. А за кілька днів він уже заявився сюди з Рейген. Дівчина сумно зітхнула.

«Сподіваюся, що в Ерна немає своєї Рейген».

На цій думці її увага повернулася до поточного моменту.

«Чому я взагалі про це думаю?»

— Усе добре? — стривожено запитав Кір, дивлячись на Мейлін.

— Угу, — дівчина підвелася й пересіла у фотель. — Непотрібні спогади.

Незабаром на квартирі з'явилися Аллан, Деніел і Ентоні.

— Привіт, — мовив Алекс. Хлопці теж привіталися. — А ми бачили неподалік автівки Дейва й Райсонів.

— Я ж тобі казав, — Кір подивився на Мейлін. — Я б здивувався, якби вони нас не помітили. Привіт, хлопці.

— Привіт, — мовила дівчина. — Отже, недарма перестрахувалися. Останнім часом ваш Дейв постійно мене переслідує. Ходить за мною, як на роботу.

— Він не наш, — з несмаком кинув Ентоні.

— Підтримую, — погодився Дені. — Якби Арм тримав язика за зубами, Дейв, можливо, уже й відчепився б. А так він тебе переслідує, бо думає, що ти з нами.

— Стоп, — втрутився Алекс. — Міняємо тему.

— Гадаю, я вже можу їхати додому, — мовила Мейлін. — Навряд чи вони стовбичитимуть там, коли знають, що вас тут більше одного.

— Я тебе відвезу, — мовив лідер. — Ходімо.

— Ми теж? — в один голос запитали хлопці.

— Ні, ви залишаєтеся. Ходімо, Мейлін.

Удвох вони вийшли з квартири й попрямували до автівки Аллана. Він відчинив двері перед Мейлін.

— Тобто ти теж думаєш, що вони вже поїхали? — запитала дівчина.

— Гадаю, що ні. Довго чекати доведеться, — Алекс обійшов автомобіль і зайняв водійське місце. — Не бійся.

Хлопець виїхав на дорогу. Мейлін одразу помітила автівки переслідувачів. Вони стояли в тому напрямку, куди треба було їхати до будинку дівчини. Підготувалися. Аллан під'їхав ближче й зупинився за кілька метрів від транспортних засобів супротивників.

— Посидь тут трохи, добре? — хлопець вибрався із салону й підійшов до автівок. Райсони, як за командою, вибралися на тротуар. Дейв лишився за кермом. — Що ви тут робите?