78.

Ернові дуже кортіло додати, що Кір — не Арман, але він розумів, що це було б негарно по відношенню до Мейлін.

— Мені завжди здавалося, що ви ставитеся до Кір більш-менш лояльно порівняно з іншими хлопцями з команди Алекса, — мовила дівчина.

— Так і є. Він єдиний, хто не дратував нас так сильно, як Аллан або Деніел... — Ерн дивно обірвав речення.

— І Арман, — додала Мейлін. — Ти можеш згадувати його ім'я при мені. Я й сама розумію, що він дійсно вміє дратувати.

— Ну, тут у нього перше місце, — посміхнувся хлопець.

— До речі, Ерне, а як ти потрапив до банди Діна? — співрозмовниця одразу зрозуміла, що це питання зайве, тому додала: — Якщо не хочеш, можеш не відповідати.

— Випадково. Я тоді ще в школі вчився. Приїхав, як і Майла, закінчувати останній клас. Тоді ще інша система була, без додаткових класів, як зараз. Йшов з курсів самооборони і випадково зіштовхнувся з Едом. Побилися. А потім до мене прийшов знайомитися Дін. Так і потоваришували. Ед — хороший хлопець, тільки нервовий.

— Ооо, то він через це за тобою таскається?

— Аллан сказав? — усміхнувся Ерн.

— Ага, — усміхнулася у відповідь Мейлін.

— Не знаю, не думаю, — хлопець зробив невеличку паузу. — Чому не сказала мені про Майлу?

— Як це чому? Жіноча солідарність. Та й я впевнена, що Кір її не образить. До речі, це взагалі нормально, що ми так пішли?

— Так. Мені потрібно було охолонути, щоб не зробити чогось, про що потім шкодуватиму. Майла про це добре знає. Гадаю, ми поговоримо з нею ввечері.

— Але тобі це не подобається?

— Звісно, що не подобається. Але що робити?

Втома після екзаменів давалася взнаки. Ерн відвіз Мейлін додому і поїхав. Дівчина лягла поспати, але її відволік телефонний дзвінок від Джеймі.

— Алло, — сонливим голосом мовила Мейлін.

— Привіт, подруго, — енергійно привіталася Джеймі. — А що в тебе з голосом?

— Спала.

— Воу-воу, ще навіть четвертої немає! Ти що?

— Втомилася за останні дні. Мала кілька модулів.

— Ооо, якось слабувато, подруго. А це тільки перший курс!

— Ага, сама в шоці. У мене сьогодні взагалі трохи емоційний день.

— А от зараз, будь ласка, детальніше.

Дівчина коротко переповіла подрузі сьогоднішні пригоди. Та уважно слухала, інколи вставляючи коментарі.

— Якось цей Ерн не дуже схожий на грізного психа, якщо вірити твоїй розповіді, — доволі скептично підсумувала Джеймі.

— Він просто дуже любить свою сестру, — відповіла Мейлін.

— Ага, і тебе. Який молодець, — єхидно прокоментувала подруга.

— Знаєш, я теж здивувалася, — дівчина пропустила це зауваження повз вуха. — Арман на його місці вже вбив би Кіра.

— Мейлін, — у голосі Джеймі відчулися металічні нотки. — А навіщо ти їх порівнюєш?

— Не знаю. Бо я все одно часами думаю про Армана. Рідко, коли я з Ерном. А от коли я сама...

— Ну, ти сама знаєш, що він того не вартий.

— Знаю. Давай хоча б не будемо про нього говорити.

— Ти сама почала.

— Джеймі, з тебе вийшов би добрий слідчий. Давай про тебе. Як справи?

Джеймі почала розповідати про науковий проект, над яким працювала, потім — про візит батьків і поїздку з хлопцем до озера. Дівчата проговорили ще близько години, після чого Мейлін нарешті пішла трохи поспати. Коли прокинулася, надворі вже стемніло.

Вона ліниво поплелася на кухню й увімкнула чайник. Згадала про Майлу — можливо, та вже навіть поговорила з братом. І тут Мейлін зрозуміла, про що саме Дейв писав Ернові. Недовго думаючи, потягнулася за телефоном, щоб підтвердити здогадку.

«Мейлін: Тобі Дейв написав про Майлу те, що вона разом із Кіром?

Ерн: Не зовсім. Але суть приблизно така.

Мейлін: Ви вже поговорили?

Ерн: Ні, я тільки збираюся їхати.

Мейлін: Добре.»

Мейлін поклала телефон на стіл і замислилася.

«Якщо Дейв розповів це Ернові, то що йому заважає розповісти ще й Алексові?»

Від цієї думки вона здригнулася. Знову схопилася за телефон і швидко знайшла контакт Дейва, який сьогодні ж і зберегла. Вибрала номер і почала чекати на відповідь.

— Алло, — пролунав голос хлопця.

— Привіт, Дейве, — мовила Мейлін, сподіваючись, що це дійсно він.

— Мейлін? — запитав хлопець.

— Так.

— Вау! Навіть не питатиму, звідки в тебе мій номер.

— Думаю, ти й так уже здогадався.

— Ну... Так. Що хотіла?

— Навіщо ти розповів Ернові про Майлу і Кіра?

— А. Це не я, це Вест.

— У сенсі?

— Ми якраз йшли на базу й побачили цю солодку парочку. Потім Вест знову почав до мене доскіпуватися — він упевнений, що я таємно допомагаю Алексові. Попросив телефон, щоб переконатися, що там нічого такого немає. Ну, а я що — нехай дивиться, якщо йому так хочеться.

— Тобто він написав з твого телефона Ернові?

— Так, але забув мене попередити. Я вже пізніше прочитав. До речі, останні два повідомлення — від мене, — Дейв розсміявся. — Це все, що ти хотіла?

— Ні, не все, — голос Мейлін звучав твердо. — Я хотіла сказати, що якщо ти розповісиш про це Алексові або комусь із його команди, я особисто тебе приб'ю.

— Ого, — хлопець знову розреготався. — А я й не знав, що ти така серйозна. Розслабся. Ні я, ні Райном не збираємося про це розповідати Алексові.

— Чого це?

— Ну, Райном певно здогадався, що ви четверо щось приховуєте. Але йому невигідно, щоб Дін і Алекс зосередилися один на одному. Він хоче всієї уваги для себе. І давати їм привід об'єднатися — теж невигідно. Бо Райном уже раз переконався, що це грізна сила.

— Дивись мені.

— От ти мене розсмішила. Може, зустрінемося?

— Ще чого? Щоб ти мене викрав?

— Гарна ідея.

— Ні, бувай, Дейв, — Мейлін поклала слухавку й голосно видихнула.

«Чого не зробиш заради друзів».