76.

— Вааау, — Дейв розвернувся і витріщився на Кіра. — А ти дуже популярна дівчина, виявляється.

— Сам підеш, чи будемо битися? — останній свердлив хлопця поглядом.

— Слухай, Кіре, я тебе й правда не впізнаю. Але маю сказати, що ти змінився на краще, — Дейв усміхнувся. — Сам піду, не буду я із тобою битися.

З цими словами він підвівся з-за столу й покинув приміщення кав'ярні. Кір сів навпроти Мейлін, займаючи його місце.

— Я, звісно, не хочу нічого такого заявляти, — мовив хлопець, — але може ти все ж таки не будеш гуляти сама? Навіть я не завжди можу швидко опинитися поруч.

Мейлін промовчала. Вона потягнулася до філіжанки і залпом допила каву.

— Це не через те, що я не хочу тобі допомагати. Ти ж сама розумієш ступінь небезпеки, правда? — запитав Кір.

— Розумію, — вичавила з себе дівчина. — Я просто хотіла трохи зібратися з думками... Знаю, що не варто було. Ще ця Рейген...

— Рейген? — обличчя хлопця витягнулося від здивування.

— Угу. Прийшла аж сюди. Не знаю, чого вона від мене хоче, — Мейлін підвелася з місця. — Ходімо?

— Хочеш, я поговорю із Арманом? — Кір теж підвівся.

Вдвох вони вийшли з кав'ярні та сіли до автівки хлопця.

— Не треба, — мовила дівчина, застібаючи пасок. — Я вже сама йому написала.

— Це ненормально, — Кір доволі різко повернув ключ у замку. — Ти така засмучена через неї?

— Так, — Мейлін взяла невеличку паузу. — Просто я... Просто я знову почала думати, чи думав він про неї, коли був разом зі мною. Певно, що так. І від цього мені ще більш боляче.

На якийсь момент в салоні запанувала тиша. Кір зосереджено дивився на дорогу.

— Ні, — раптом мовив він. — Не думав точно.

— Не можу сказати, що мені від цього стало легше. Але добре, то марна розмова, — Мейлін махнула рукою і знову замовчала. — До речі, а як би ти поставився до того, що я спілкуюся із Ерном, якби не Майла?

— Напевно, намагався би тебе зрозуміти. В будь-якому разі я не можу вказувати тобі, з ким спілкуватися, а з ким — ні. Та й Аллан не може. Хоча, чесно кажучи, я й досі не розумію, як ви так із ним порозумілися.

— Не знаю, мені якось легко із ним. Та й у нас завжди знаходиться якась тема для розмови.

Кір тихенько пирснув. Мейлін повернула голову в його бік і побачила, що на обличчі хлопця розпливається широка усмішка.

— Що? — запитала вона.

— Та нічого, — Кір усміхнувся ще ширше. — А ти точно тільки про Армана думаєш?

— Не смішно, Кіре, — дівчина надула губи. — До речі, Ерн таки сказав мені, чому мене захищає.

— Бо він у тебе закоханий? — мовив Кір, заїжджаючи у двір.

— Ти звідки знаєш? — Мейлін здивовано подивилася на хлопця.

— Майла сказала.

— Ну ось. А мені не сказала.

— Я б на її місці теж не сказав. Бо це вже дійсно втручання не у свої справи.

— Так, маєш рацію.

Автомобіль зупинився біля під'їзду. Кір провів дівчину до квартири, впевнившись у відсутності непроханих гостей.

— Дякую, Кіре, — мовила Мейлін. — До завтра.

— До завтра, — відповів Кір. — І, Мейлін, будь із ним обережна, добре?

***

Кілька днів минули швидко. Залишок вихідних Мейлін готувалася до модулів одразу з декількох предметів. Потім настали три дні, цілком зосереджені на складанні цих перевірок знань. І ось нарешті прийшов час відпочинку — наступного дня після останнього модуля було всього дві пари.

— Якось аж незвично, — Мейлін усміхнулася. — Стільки стресу за ці три дні, а зараз — повне розслаблення.

— Таак, у такі моменти я щиро радію, що вже закінчив навчання, — відповів Ерн. — Хоча це було не так і давно.

За весь цей час дівчина майже не бачилася з ним і навіть трохи хвилювалася, як пройде їхня зустріч. Але хлопець тримався невимушено, що допомогло Мейлін розслабитися.

— Відвезти тебе додому? — запитав Ерн, коли вони сіли в його автівку.

— Насправді я б хотіла трохи провітритися й випити кави, — голос дівчини звучав несміливо. — Тому, якщо в тебе немає планів, може, зайдемо кудись?

— Чудова ідея, — Ерн усміхнувся. — Куди ти хочеш заїхати?

— Та може кудись поближче. Або, можливо, туди, де ти купував кекси для Майли?

— Добре, поїдемо туди.

Автомобіль рушив з місця. Незабаром ці двоє вже сиділи в затишній кав'ярні.

— Будеш щось купувати Майлі? — запитала Мейлін.

— Сьогодні ні, — відповів Ерн. — Вона сама накупила солодощів, то я поїду до неї ввечері. До речі, може, хочеш до нас приєднатися?

— Я б залюбки, але я збиралася сьогодні лягти спати раніше.

— Добре, може, тоді наступного разу.

Принесли каву. Дівчина зробила великий ковток і задоволено примружила очі.

— Нарешті, — мовила вона. — За ці дні в мене навіть не було часу випити нормальної кави. Доводилося обходитись розчинною.

— Студентське життя, воно таке, — Ерн усміхнувся.

У цей момент його телефон видав короткий пискіт. Нове повідомлення з незнайомого номеру.

«Незнайомий номер: А ти, до речі, знаєш, з ким зустрічається твоя сестра?»

Хлопець проігнорував питання і поклав мобільник на стіл. Але буквально за дві хвилини прийшло нове повідомлення.

«Незнайомий номер: Можеш дізнатися, якщо прийдеш зараз до її будинку. Але тобі це точно не сподобається.»