75.

Мейлін зробила ковток гарячої кави і примружилася від задоволення. Чудовий початок вихідного. Майла запрошувала її на шопінг, але дівчина знала, що там буде Ерн, і все може бути трохи ніяково. Вона хотіла спочатку побачитися з ним сам на сам.

— Що, так хочеш побачити Армана, що знову граєш роль наживки? — пролунав поруч знайомий голос.

Дівчина підвела очі й побачила Рейген. Та безцеремонно відсунула стілець і всілася навпроти.

— От Армана я зараз менш за все хочу бачити, — з явним невдоволенням у голосі відповіла Мейлін. — Не хвилюйся, не збираюся його в тебе відбивати.

— Ти й не зможеш. Рівень не той.

— І це чудово. Якби не ти, я б ніколи не дізналася, який він черствий і безсердечний.

— Кого ти зараз намагаєшся змилити, дівчинко?

— Рейген? Чи як там тебе? — Мейлін відставила філіжанку вбік і поставила лікті на стіл, уважно вдивляючись в обличчя співрозмовниці. — Що ти від мене хочеш?

— Щоб ти сиділа вдома й не додавала хлопцям проблем. Гадаєш, їм подобається з тобою нянькатися?

— Гадаю, я їх про це не просила. От тільки вчора казала це Дейву. Тепер кажу тобі: я не власність Алекса, Армана і далі за списком. Це зрозуміло?

— А язичок у тебе колючий, — пирхнула Рейген. — І як Арман на тебе повівся?

— Проте мене не дивує, що він повівся на тебе. Ви просто варті одне одного. До речі, а чого це ти його не охороняєш? Раптом хлопці Аллана познайомляться з ще однією наївною школяркою. Не страшно?

— Пф-ф, не зазнавайся, мала. Взагалі-то, я хотіла тебе попередити. У кафе через дорогу сидить Дейв. Гадаю, він уже тебе бачив і чекає на слушний момент.

— Як мило з твого боку. Дякую, Рейген. Може, ти вже підеш додому?

— Пф-ф. Невже ти не розумієш, що доки я тут, ти в безпеці?

— Я поки що розумію, що ти дуже дивна.

— Окей, тільки Арма потім не вплутуй! — Рейген підвелася з місця, демонстративно розвернулася на підборах і попрямувала до виходу.

Мейлін витягнула телефон і написала Кірові.

«Мейлін: Привіт. Якщо вірити Рейген, то на мене просто зараз полює Дейв.

Кір: Де ти?

Мейлін: Інвійрнес.

Кір: Ну, я досить далеко звідти. Буду мінімум за півгодини.

Мейлін: Добре, чекаю.»

Дівчина відклала телефон і поклала руки на стіл. Потім опустила голову й обхопила її руками. Ці «розмови» з Рейген давалися їй вкрай важко. Мейлін знову подумала про Армана. Він був таким пристрасним. Ті поцілунки... Дівчина всім тілом відчувала його бажання, хоча це й лякало її. Невже хлопець увесь час думав саме про Рейген? Від цієї думки Мейлін впала в ще більший відчай, а до очей підступили сльози. Вона ще сильніше обхопила голову руками.

“Ні, з цим треба щось робити.”

Мейлін зробила глибокий вдих-видих і підвела голову. Розблокувавши мобільник, вона почала набирати текст.

«Мейлін: Скажи, будь ласка, своїй дівчині, щоб вона від мене відчепилася. Вона мене денервує.»

Натиснула «Відправити». Це було перше повідомлення до Армана з того моменту, як він увійшов на спільну квартиру банди разом із Рейген. Мейлін зітхнула й заблокувала екран.

Вона почала уважно спостерігати за кафе на протилежному боці вулиці. Можливо, Рейген усе ж таки її обманула, і Мейлін викликала Кіра даремно? З роздумів дівчину вивела офіціантка, яка підійшла до її столика.

— Може, ще чогось бажаєте? — запитала та.

— Так, можна, будь ласка, ще лате і шоколадний кекс?

— Так, звісно.

— І одразу рахунок, будь ласка.

— Звісно. Картою чи готівкою?

— Картою, будь ласка.

— Добре, зараз все принесу.

Незабаром нова порція кави й тістечко вже стояли перед дівчиною. З того моменту, як пішла Рейген, минуло хвилин десять. Мейлін продовжувала спостерігати за вказаним кафе, хоча, чесно кажучи, їй уже це трохи набридло. Аж раптом із приміщення справді вийшов Дейв.Хлопець перейшов дорогу і прямував явно до Інвійрнес. Мейлін засмучено зітхнула.

"Тепер ще й словесну баталію з ним проводити."

"А може й не тільки словесну, якщо Кір не встигне приїхати вчасно."

Дейв увійшов до кав'ярні й підійшов до столика.

— Я знаю, що ти за мною стежиш, — кинула Мейлін, коли той уже збирався щось сказати.

— Цікаво, звідки? — хлопець присів навпроти й поставив лікті на стіл.

— Рейген сказала.

— Ооо, то вона твоя подружка?

— Дуже смішно, — скептично мовила Мейлін. — Що ти від мене хочеш?

— Взагалі-то я член банди, яка ворогує з Діном. Ну й з Алексом теж.

— А я не член банди Діна. І не член банди Алекса. Далі що?

— Щось ти якась песимістична сьогодні.

— Бо ви мене вже дістали.

— Слухай, а ти справді зустрічалася з Арманом?

— От я теж хотіла б знати відповідь на це питання. В будь-якому разі, це не твоя справа.

— Якби я досі був із ними, то я б тебе попередив. І не дозволив би йому з тобою гратися.

— Клас, — Мейлін виставила вперед великий палець.

— Але ж Алекс і всі інші… Вони мають тебе хоч якось захищати, — твердо мовив хлопець. — Це і їхня вина теж, що я зараз сиджу тут.

— Дейве, — дівчина підвела очі й уважно подивилася на нього. — Чому ти просто до них не повернешся? Ти ж явно цього хочеш?

— Пф-ф, та ніколи в житті.

— Тоді просто залиш цього Райнома. Навіть я бачу, що ти не пасуєш до його банди.

— Чого це?

— Бо ти занадто правильний.

— Можливо. Але я не даю Райному й іншим хлопцям переходити кордони дозволеного.

— Гадаю, якщо вони дуже сильно захочуть, то ти їх не зупиниш.

— Може, маєш рацію. Але тобі все одно доведеться піти зі мною.

— Не доведеться, — пролунав позаду голос Кіра. Мейлін уже з півхвилини спостерігала за тим, як хлопець входить до приміщення і прямує у бік їхнього столика. — Дейве, чого ти до неї причепився?