70.

Незабаром десь поруч почувся звук автівок, що під'їжджали. Деякі хлопці навіть на мить зупинилися, прислуховуючись. За якихось дві хвилини у дворі з'явилися Дін і його люди.

— А у вас тут весело, я дивлюся, — мовив ворожий лідер, роздивляючись по боках. — Аж приєднатися захотілося. Що скажете, хлопці?

— Згораємо з нетерпіння, — вишкірився Ед, розминаючи пальці.

— Якщо що, то я беру Райсонів, — додав Ерн.

— Ви тут що робите? — з явним невдоволенням запитав Райном.

На додаткових «гостей» він не очікував.

— Як що, привітатися прийшли, — реготнув Дін.

Він і його хлопці приєдналися до бійки. Але на превеликий подив Аллана і Райнома, атакували тільки членів банди останнього. Райт швидко це зрозумів і подав своїм сигнал до відступу.

— Гей, ви це куди? Ми ж тільки почали, — прокричав їм услід Дакота. — Ну, так нецікаво.

— Може зупинити їх, га, Діне? — запитав Ед.

— Я ще за Райномом не бігав, — пирхнув Дін. — Нехай тікають, якщо їм так хочеться.

Незабаром у дворі лишилися тільки члени двох банд. Хлопці Аллана дещо напружилися, готуючись до чергової сутички. Але їхні супротивники наче й не думали атакувати.

— Мені цікаво, що ти зробив, Алексе, що сам Райном мало того, що прийшов, так ще й долучився до бійки, — мовив Дін.

— Мені самому цікаво, — відповів Алекс. — А ще більш цікаво, що тут робите ви?

— Та от, почули, що події нарешті почали розвиватися. Прийшли подивитися, — ворожий лідер усміхнувся.

— І що далі? — із викликом запитав Аллан.

— А нічого, розслабся. Доки Райном тут, я не збираюся полегшувати йому життя сутичками з тобою. І ти про це чудово знаєш.

— Ну, я про це думав, — Алекс повернув голову у бік Армана, котрий буквально пропалював поглядом Ерна. Останній не зводив зі свого супротивника очей. — Але от я не впевнений, що всі з тобою згодні.

— Не хвилюйся, Аллане, — мовив Ерн. — Я в змозі залишити його на десерт.

— Щось на тебе не схоже, — глузливо кинув Арман. — Я гадав, що ти на мені помішаний.

— Ну, те, що ти аж занадто самовпевнений, я знаю, — парирував його ворог.

— Все, годі, — Дін виставив уперед руку. Далі він знову переключив свою увагу на Алекса. — Ну, якщо ви теж не збираєтеся зараз із нами битися, тоді до зустрічі.

***

— Ну що, ходімо? — Мейлін глянула на Майлу, яка зосереджено щось записувала в блокноті.

— Зараз, зачекай хвилинку, — не підводячи голови, відповіла та. — Доки я не забула.

— Окей, — подруга присіла і дістала телефон.

Майла дописала речення і закрила блокнот.

— Що ти там писала? — усміхнулася Мейлін.

— Ідею для книги... — дівчина сором'язливо опустила очі.

— Ваааау! Розкажи мені більше про це.

— Зараз, чекай, Ерн дзвонить, — Майла провела пальцем по екрану, відповідаючи на виклик. Швидко переговоривши з братом, вона відключилася й поклала телефон назад до кишені. — Сказав, що приїде за мною, бо Райном, можливо, знову щось задумав.

— Ти знову сказала Ернові, що підеш після занять разом з одногрупниками?

— Угу. А що мені йому ще сказати?

— Певно, варто вигадати щось переконливіше. Скажи, що в тебе з'явився хлопець. І все. Тобі ж необов'язково їх знайомити.

— Я подумаю над цим.

— То що, може трохи посидимо в столовці, доки Ерн приїде?

— Хочеш, щоб він зустрівся із Кіром?

— Я попрошу Кіра почекати на мене в автівці. До того ж, він і так знає, що Кір мене забере. Чесно кажучи, мені й так незручно постійно просити Ерна про допомогу. Та я й досі не розумію, чому він мені допомагає... — Мейлін задумливо торкнулася підборіддя.

— Запитай, — коротко відповіла Майла.

— Тобто ти знаєш? — подруга з ентузіазмом подивилась на неї.

— Здогадуюся. Але це не моя справа, тому нічого говорити не буду.

— Заінтригувала...

— Добре, ходімо до столовки.

Дівчата увійшли до кафетерію й зайняли один із вільних столиків.

— Я візьму нам чаю, — сказала Майла й попрямувала до вікна роздачі.

Мейлін тим часом написала повідомлення Кіру.

— Привіт, — пролунало поруч. Дівчина підвела погляд і побачила Дейва. — Давай, піднімайся, поїдеш зі мною.

— Ще чого? — пирхнула Мейлін. — З якого це дива?

— Якщо не поїдеш зі мною, то доведеться їхати із Райсонами. А це — не найприємніший досвід.

— Дейве, ти що, думаєш, що я тут сама?

Дейв коротко засміявся й присів навпроти.

— А ти що, думаєш, що Майла тобі допоможе? — хлопець кивнув у бік Майли, яка прямувала до столика з двома склянками чаю.

— Ну, в мене ж не тільки Майла є. До речі, як очі?

— Дякую, нормально. Ти в них не влучила.

— Ти що тут робиш? — це вже була Майла.

Вона поставила склянки на стіл і присіла поруч із Мейлін.

— Та от, прийшов запросити вас покататися, — відповів Дейв.

— Іди покатайся сам. Тут зараз Ерн буде, — доволі грубо відказала дівчина.

— Ну, чисто теоретично, я встигну вас звідси витягнути.

— Не впораєшся з нами двома.

— Так гадаєш? — Дейв різко смикнувся у бік Мейлін.

В руці хлопця блиснула голка. І в цей же момент хтось спритно схопив його за рукав, перешкоджаючи.

— Ти що тут робиш? — пролунав сердитий голос Армана.

Дівчата, як по команді, подивилися на нього.

— Ого, — тільки й мовив Дейв. — Ну, мені стало трохи шкода Мейлін. Райном знову відправив по неї Райсонів. А я, на відміну від тебе, все ж таки маю трохи людяності.

— Краще звали, — попереджувальним тоном відповів Арман. — Рахую до трьох.

— Не хвилюйся, я не збираюся влаштовувати виставу при дівчатах, — хлопець підвівся з-за столу. — Ще побачимося, Мейлін.