67.

— Гей, хлопці, — подав голос Дейв. — Якщо ви із Ерном не впоралися, то з Арманом точно нічого не вийде.

— Краще б допоміг, замість цього базікання, — кинув у відповідь Найлс. — Чесний ти наш. Весте, скажи йому, га!

Вестлей тільки рукою махнув і багатозначно зітхнув.

— Я інколи сам не розумію, на чиїй він стороні. Тож забагато хочете, — прокоментував він.

Райсони оточили Армана і кинулися в атаку. Алекс зчепився із Найлсом, а Деніел — із Джилом. Хоча останній все поривався допомогти товаришам. Дейв витягнув з кишені фітнес-батончик, розкрив його й захоплено спостерігав за перебігом подій. Аллан дуже швидко впорався зі своїм супротивником і переключив увагу на Джила.

— Дені, піди поздоровкайся із Вестом, — мовив лідер. — Бо твій супротивник аж занадто часто відволікається.

— Окей, — Деніел із силою штовхнув Джила в бік. — Йди вже, ти ж хотів!

— Гей, ми взагалі-то так не домовлялися, — Вестлей швидко зіскочив з капота й відчинив двері автівки.

— Що, Весте, вже не такий крутий? — Деніел посміхнувся. — Я ж тебе звідти витягну.

— Ну спробуй, — Вестлей вже збирався сісти до салону, як опинився ніс у ніс з Ентоні, котрий встиг забратися всередину з іншого боку.

— Привіт, Весте, — хлопець помахав йому рукою. — Як справи?

— Весте, допомогти? — глузливо гукнув Дейв. Ентоні він, звісно, не бачив. — Чи ти сам?

— Гадаю, Вестові доведеться якось самому, — пролунав ззаду голос Кіра.

Дейв розвернувся і побачив того просто позаду себе. Супротивник стояв до нього обличчям, обпершись ліктями на дах автомобіля.

— Вау, Кіре, ти мене дивуєш, — Дейв вишкірився, зістрибуючи з капота. — І відколи ти став таким ініціативним?

— А в нього є, кому надихати, — мовив Мартін, котрий теж повернувся «на базу» разом із хлопцями.

— Ну що, Мітчелле, доведеться й тобі поворушитися, — з відразою мовив Блейк. — Чи може ти на їхній бік станеш?

— Пф-ф, та нізащо! — Мітчелл обійшов автівки і підійшов ближче до Кіра, який вже встиг стати в бойову стійку. — А ну йди сюди!

Арманові вдалося спритно зіштовхнути братів Райсонів лобами. Хідд одразу завалився назад і почав кататися по землі, тримаючись руками за голову. Блейк встояв на ногах і кинувся атакувати супротивника.

— Почекай хвилинку, — Арман відштовхнув його і попрямував до автівки Дейва.

— Армане, дай спокій, я впораюся, — крикнув Кір.

— Із ким? Із Дейвом? — пирхнув його друг. — Не бери на себе забагато. Те, що ти одного разу влучив мені в лоба, не робить тебе сильнішим, Кіре.

— Вау! Ти дав Арманові по голові! — із неприхованим захопленням уточнив Дейв. — А запис є?

— А я зараз на тобі продемонструю, як це було, — кинув Арман.

— Вибач, Кіре, — мовив Дейв. — Але от він мене більше цікавить, ніж ти.

— Це з яких таких пір? — здивовано запитав Кір, але хлопець його повністю проігнорував, зосередивши всю увагу на його товаришеві.

Вестлей зробив крок назад, відходячи від автівки, і мало не врізався в Деніела.

— Ти там обережніше, Весте, — знущальним тоном мовив останній. — Бо я це ще за напад сприйму.

— Пф-ф, ти що, мені погрожуєш? — Вест різко розвернувся й витріщився на хлопця. — Ти битися прийшов чи як?

— Воу-воу, а чого це ти такий сміливий став? — на обличчі Деніела розпливлася хитра посмішка.

— Та он, відомо чого, — замість Вестлея відповів Ентоні, який вже встиг вибратися з салону.

Хлопець показав рукою кудись убік. Подивившись туди, його друг побачив Райнома і ще з десяток його хлопців.

— А, зрозуміло, боса вже покликав, — Деніел схопив супротивника за комір й притягнув до себе.

— Облиш його, Деніеле, — крикнув Райном. — Тобі зараз буде чим зайнятися.

Дені розвернувся і подивився на Алекса, чекаючи на його реакцію. Лідер показав знак рукою, мовляв, відпусти його. Тоді той розчепив пальці, після чого сильно штовхнув Вестлея.

— Іди, посиди в автівці, — з несмаком мовив Деніел. — І як можна бути таким...

***

Мейлін відклала телефон і зачинила дверцята шафи. Кір щойно написав, що не зможе приїхати найближчим часом — у дворі на нього і хлопців уже чекала засідка у вигляді банди Райнома. Дівчина домовилася з Кіром, що він владнає кілька справ і заїде за нею, щоб підвезти на додаткове вечірнє заняття для всього потоку. Але плани різко змінились.

Мобільник коротко пискнув, сповіщаючи про нове повідомлення. Мейлін знову взяла пристрій до рук.

«Кір: Вибачай, тут з'явився Райном власною персоною. І, схоже, всі його люди. Це надовго. Спишемося пізніше.»

Дівчина не стала відповідати, щоб не відволікати Кіра. Легке відчуття тривоги підкотилося клубком до горла.

"Може варто повідомити Майлу? Хоча навряд чи це буде хорошою ідеєю."

Мейлін заспокоювала себе, повторюючи подумки, що це звичайна ситуація для хлопців Аллана — вони впораються.

Додаткове заняття ніхто не відміняв, і їй все ж таки треба було туди якось дістатися. Недовго думаючи, дівчина набрала номер Ерна, але відповіді не було: абонент поза зоною.

Мейлін підійшла до вікна й обережно посунула фіранку. Двох підозрілих хлопців вона помітила одразу. Один з них точно був Райномівський — Мейлін бачила його разом із Вестлеєм.

«Отже, не всі, Кіре...»

Дівчина зателефонувала Майлі, але та теж не взяла слухавку. Ну, сестра Ерна хоча б не була поза зоною досяжності. Тоді Мейлін написала їй повідомлення.

«Мейлін: Привіт, ти їдеш на додаткове заняття?»