66.

Кір повернув голову і подивився на дівчину.

— Майла сказала? — уточнив він.

— Ну не Ерн же.

— Правда.

— Чому?

— Бо він мене розізлив. Я не хочу повторювати його слова. Ти не заслуговуєш на таке ставлення з його боку. Та я й взагалі не хотів про це говорити. Але Майла аж занадто спостережлива. До речі, Ерн знає, що ти досі спілкуєшся з нами?

— Так.

— А Дін знає, що Ерн ходить за тобою?

— Гадаю, що ні.

— Непогано ми з тобою встрягли, чи не так? — хлопець раптом усміхнувся. — Якщо хтось із сторін дізнається, це буде феєричне шоу.

— Ага, тільки мені байдуже, що думає Дін чи ви. Це моє життя, і я можу й буду спілкуватися з ким захочу.

— Після того, що зробив Арман, ніхто з наших взагалі не має права щось тобі говорити з цього приводу. Не те щоб я відмовляв тебе від спілкування з Ерном, не думай. Просто він не найприємніший хлопець, і мене дивують такі разючі зміни в його поведінці.

— Він поки що мені нічого не зробив. А я постараюся не пропустити той момент, коли ми з ним знову станемо ворогами. Тримай мене в курсі, коли цей ваш Райном знову кудись зникне.

— Окей. Як знаєш.

***

Аллан пройшов до вітальні спільної квартири і зупинився біля канапи. Арман і Деніел саме грали в приставку.

— Ви що, з самого ранку досі тут сидите? — запитав лідер, задумливо шкрябаючи потилицю.

— Ага, ми заклалися, що я таки його розмотаю, — Дені кивнув на друга і зручніше перехопив геймпад.

— Ооо, ну тоді будете вдвох оплачувати черговий рахунок за електроенергію, — усміхнувся Алекс. — Бо він точно буде космічним.

— Аллане, — Деніел повернув голову і благально подивився на хлопця. — От чому ти в мене не віриш? Ти ж лідер!

— Бо я неперевершений, і всі про це знають, — докинув свого п'ятака Арман.

— І дуже скромний, — додав Аллан, підходячи до вікна. Хлопець обережно розсунув двома пальцями жалюзі і подивився крізь шпарину. — Ну ви сидіть тут, а я тоді на двір, потеревеню із гостями.

— З ким це? — хлопці синхронно відкинули геймпади і підскочили з канапи.

— А ви подивіться, — лідер повернув голову і змовницьки посміхнувся. — Гадаю, сьогодні буде весело.

Хлопці підійшли до вікна й собі подивилися, що то за гості такі. Автівку Вестлея вони побачили одразу. Той заїхав у двір і припаркувався так, що перекрив своїм габаритним транспортом арку.

— От кому треба штраф за паркування, — пирхнув Деніел. — Шкода тільки, що тут ніхто таких не ловить. Тільки в центрі.

— Та він і в центрі так стає, не хвилюйся, — реготнув Арман. — То що, йдемо, привітаємося?

— Ага, мені подобається ця ідея, — вишкірився Алекс.

— Може спочатку дізнаємося, скільки їх там? — уточнив Деніел.

— Та яка різниця? — в один голос запитали Аллан і Арман.

— А, дійсно! — Деніел розсміявся. — Ходімо, хлопці.

Всі троє вийшли у двір і зупинилися недалеко від під'їзду, вставши в лінійку. Боковим зором Алекс помітив Хідда Райсона, який вийшов з-за однієї з припаркованих автівок. Незабаром з'явився його брат, Блейк. З автомобіля вибралися Джил і Вестлей. Останній залишився на місці, хоча його друг пішов уперед.

— А де ж Райном? — запитав Аллан, коли супротивники опинилися ближче. — Ще не настав його зірковий час?

— У Райнома ще є кілька справ, — посміхнувся Хідд. — Йому зараз не до тебе.

— Ага, а нам стало трохи нудно, — додав Блейк. — Якісь ви нерішучі, хлопці. Не то, як тоді.

— А що це вас всього четверо? — саркастично мовив Деніел. — Аж незвично.

— Чого це четверо? — з-за автівки Вестлея визирнув Найлс. — Ще є я.

— І я, — пролунав десь поруч голос Дейва.

Алекс, Арман і Деніел наче за командою розвернули голови і побачили хлопця. Той сидів на капоті своєї автівки і явно збирався спершу просто спостерігати.

— Привіт, Дейве, — мовив Аллан. — Давно не бачилися.

— Ага, — в голосі Дейва з'явилися металеві нотки. — Давно. Привіт, хлопці.

— Злізай з капота, Дейв, — кинув Блейк. — Ходімо, намнемо їх трохи.

— Я поки пас, — Дейв підняв руки вгору. — Нас і так уже тут забагато. Нечесно.

— Пф-ф, — хлопець окинув товариша багатозначним поглядом і розвернувся, зосередивши всю увагу на супротивниках. — Окей, хлопці, впораємося без нашого охоронця порядку.

Четверо хлопців почали підходити ближче. Вестлей також застрибнув на капот автівки, наслідуючи Дейва. Він теж не збирався брати участь у бійці, але зовсім з іншої причини.

— Я візьму на себе цих двох збоченців, — Арман кивнув на братів. — Ніхто не проти?

— Тоді Джил мій, — мовив Деніел.

— Окей, беру Найлса, — додав Алекс.

Він різко кинувся вперед, розділяючи супротивників. Деніел своєю чергою став між лідером і Джилом, не дозволяючи тому втрутитися.

— Гей, Джиле, ти нас чув чи як? — усміхнувся хлопець.

— А мені начхати, що ви там вирішили, — супротивник спробував обійти Дені, але той спритно йому завадив. — Відчепися, Дені, мені з тобою битися нецікаво!

Арман зчепив пальці в замок й випростав руки, розминаючись. Потім він спокійно попрямував у бік братів Райсонів.

— У вас що, із Ерном якась фішка на нас чи як? — запитав Хідд.

— Що? — Арман запитливо підняв одну брову.

— Нічого, — відповів за брата Блейк. — Нещодавно билися із твоїм найкращим другом.

— Пф-ф! — Арман скривився, як від зубного болю. — Хто-хто, а Ерн мені точно не друг.