65.

Мейлін сиділа в університетському кафетерії й спокійно снідала.

— Дякую, що не розповіла нічого Ернові, — пролунало десь позаду. За мить Майла вже сідала поруч із нею. — Але чому?

— Ну, по-перше, гадаю, він би не зрадів такій новині, — відповіла Мейлін. — А по-друге, я довіряю Кірові. Він хороший хлопець.

— Я не знала, що Кір з банди Аллана. А Кір не знав, що я сестра Ерна. Принаймні доки випадково не почув це від тебе. Але ми вже тоді досить довго зустрічалися, щоб розставатися через це. І я чесно не втручаюся в справи хлопців — не розпитую Кіра про подробиці, а він не питає мене. Нейтралітет.

— Майло, ти не мусиш виправдовуватися. Я й так вірю, що ти не стала б займатися таким шпигунством.

— Дякую.

— Як довго ви збираєтеся ховатися від Ерна?

— Не знаю. Так довго, як вийде. Він уб'є нас обох, якщо дізнається.

— Напевно, так. Хоча з того, що я знаю, Кір – найприємніший хлопець з команди Аллана.

— Ну так, він – не Арман, — Майла замовкла, розуміючи, що бовкнула зайвого. — Вибач. Просто він мене дратує. Особливо після того, як вчинив із тобою.

— Нічого. Я й сама розумію, що було не надто розумно на нього повестися, — Мейлін із сумом видихнула.

Непотрібні спогади атакували з подвійною силою. Побачення у Страйхолді. Перше спільне фото. Гарячі поцілунки... Думки боляче обпікали серце, підступали важким комом до горла.

— Гей, Мейлін, ти тут? — сестра Ерна помахала рукою просто перед обличчям дівчини, повертаючи її до реальності.

— Таак, вибач, просто замислилася, — Мейлін відчула, як її очі наповнилися сльозами.

— Тримай, — Майла простягнула дівчині паперову хустинку.

— Дякую, — та обережно витерла очі так, щоб вони не розчервонілися.

— Ти що, й правда досі його кохаєш? — обережно поцікавилася подруга.

Мейлін мовчала.

"Отже Ерн мав рацію."

— Я б дуже хотіла припинити про нього думати. Мене вже від цього нудить. Але не можу, — раптом мовила вона. Дівчина поклала руки на стіл і опустила на них голову. — Досі не вірю, що не помічала очевидного.

— Чого саме? Ти ж не знала про його історію з цією Рейген. До речі, вона виглядає як звичайнісінька ескортниця. У цього Армана явно немає смаку, якщо він її обрав.

— Може й краще, що в нього немає смаку, і він обрав її, — майже повторила фразу Майли Мейлін. — Я нікому про це не розповідала, але він із самого початку сильно тиснув на мене в цьому плані. А я просто не була готова до близькості.

— Тааак, Кір навіть дав йому за це в лоб, — сестра Ерна виставила перед собою руки й вдарила кулаком однієї руки по долоні другої.

— Аа? — Мейлін підвела голову й запитливо подивилася на дівчину.

— Ну, в той день, коли Арман показав свою справжню сутність, Кір був доволі сумним. Але мені нічого не розповідав. Я помітила в нього на рукаві кров. Спитала про це нещодавно, і він зізнався, що побився тоді з Арманом.

— Воу, — тільки й мовила Мейлін.

— Ти не думай, що ми всі тут обговорюємо твоє приватне життя. Кір мені майже нічого не розповідав. Але я правда за тебе хвилювалася, бо ти класна дівчина. А цей Арман — він просто жалюгідний. Я навіть не дивуюся тому, що ти розповіла.

— Добре, годі вже про Армана, правда.

У Майли було більше пар, й вона очікувала на Ерна. Тому після занять за Мейлін заїхав Кір. Вона підійшла до автівки хлопця і сіла в салон.

— Привіт, — привітався Кір.

— Привіт, — відповіла дівчина, зручно вмощуючись на сидінні і застібаючи пасок. — Дякую, що приїхав.

— А тобі дякую, що не здала нас Ернові. До речі, чому?

— Ви ще не синхронізувалися з Майлою?

— Ще ні. Але в будь-якому разі я хочу почути це від тебе.

— Кіре, я ж знаю, що ти хороший хлопець. І пам'ятаю твою реакцію, коли ти дізнався, що Майла — сестра Ерна. Вона була щирою.

— Ну так, я теж це добре пам'ятаю. Але якщо чесно, для мене більшим шоком було те, що ти спілкуєшся з Ерном. Я одразу зрозумів, чому ти тоді питала в столовій, чи справді він такий поганий, яким його описують.

— Так, і схоже, що ти не мав рації.

— Я б на твоєму місці йому не довіряв. Те, що Майла добра і класна, не означає, що її брат автоматично теж такий.

— Може й так, але Ерн уже кілька разів заступився за мене перед хлопцями цього Райнома. А дії важливіші за слова.

— До речі, а ти не думала, чому він це робить? Має ж бути якась причина.

— Думала. Не знаю.

— А питала?

— Ні. Якщо чесно, я трохи боюся. Я так втомилася від усіх цих розбірок, що мене поки влаштовує те, що він мовчки допомагає, а я не ставлю зайвих питань.

— Дуже зручно. І не дуже гарно щодо Ерна. Тобі так не здається?

— Знаю. Але мені треба трохи часу, щоб прийти до тями. І до речі, чому це ти раптом на його бік встав?

— Встати на бік Ерна? Ображаєш? — Кір сердито пирхнув і відвернувся, зосередившись на дорозі. — Дивись тільки, щоб Арман вас удвох не побачив.

Хлопець замовк, продовжуючи кермувати. Мейлін дивилася у вікно, вдивляючись у перехожих.

"Щось цей Райном і його люди раптово кудись поділися. Не може такого бути. Хоча завтра в нас із Майлою знову спільна пара, можна сміливо чекати на Дейва в гості.”

— Ти справді побився з Арманом того дня? — раптом запитала Мейлін.