64.

Мейлін потягнулася до своєї чашки й зробила ковток. Вона дивувалася власній раптовій відвертості.

"Може, не варто було все це розповідати Ернові?"

Але більше не було кому. Елрой не хотів розуміти, що не всі його рішення правильні. Щодо Джеймі, то Мейлін лише коротко розповіла їй про нових знайомих, але нічого не згадала про своє раптове «зближення» з Ерном, побоюючись лавини критики від подруги. Ще залишалася Майла. Але поруч із нею Мейлін теж не відчувала потягу до таких відвертостей.

— Ти пробувала пояснити все це братові? — перервав потік думок дівчини Ерн. — Про те, що ти відчуваєш.

Мейлін заперечливо похитала головою, а потім гучно видихнула.

— Я боюся образити його. У тата з мамою дуже складні стосунки, боюся, що це їх тільки загострить.

— Але це вже не твоя справа. Ти не можеш постійно залежати від їхнього конфлікту.

— Може й так. Не знаю. Можливо, колись і поговорю, — вона зробила ще один ковток. — До речі, тут дуже смачна кава. Я стільки разів проходила повз і жодного разу сюди не зайшла. Ех...

— А ми саме так із Едом дізналися, де ти живеш, — Ерн усміхнувся. — Так само заходили за тістечками і побачили тебе.

— Он як, — Мейлін трохи напружилася, сильно стискаючи філіжанку пальцями.

Розмова пішла не в той бік, і вона боялася, що Ерн раптом «згадає» про те, що взагалі-то має на неї полювати. Особливо після її розповідей про Ніко і брата. Але схоже, хлопець навіть про це й не думав.

— Слухай, Ерне, а чому я раптом перестала цікавити вашу команду? Тобто, я вже кілька разів перетиналася з Діном і ще кількома хлопцями, але вони навіть не звернули на мене уваги.

Мейлін ще міцніше стиснула чашку і піднесла її до рота. Вона й сама не зчулася, як це питання злетіло з її вуст. А Ерн не поспішав відповідати. Він відпив ще трохи кави і поставив філіжанку на тарільчик, після чого відкинувся на спинку стільця.

— Не знаю, — хлопець знизав плечима. — Насправді, я не думаю, що Дін відмовився від ідеї тебе спіймати.

Він зробив невелику паузу.

«А ти?»

— Райном, як завжди, перевернув усе догори дриґом, — додав Ерн. — Цього разу він більш наполегливий. Гадаю, і Аллан, і Дін відклали свої внутрішні справи на потім.

— А я вже було зраділа, — мовила Мейлін.

В цей момент дівчині дуже кортіло спитати у нього, чи треба їй бути насторожі поруч із ним, щоб не проґавити ту мить, коли він стане ворогом, але Мейлін втрималася. Бо інакше ця мить могла настати просто зараз.

До столика підійшов працівник. У його руках був пакунок із замовленими тістечками.

— Ваші кекси, — мовив чоловік, поклавши паперову торбу зі смаколиками на стіл.

— Дякую, — відповів Ерн. Працівник легко кивнув і відійшов від столика. — Ну що, ходімо, я відвезу тебе додому?

— Так, — Мейлін допила залишки кави і поставила філіжанку на тарільчик. — Ходімо.

Ерн швидко відвіз її додому і поїхав до себе. А вже за кілька годин хлопець прямував до сестри, завчасно написавши їй із запитанням, чи вона вже вдома.

Майла відчинила двері і слабко усміхнулася, якось дивно ховаючи очі. Ерн пройшов усередину, роззувся і зняв куртку. Пройшов на кухню і поставив пакунок на стіл.

— Як справи? — раптом запитала Майла, перевіряючи, в якому настрої її брат.

— Нормально, — трохи здивовано протягнув хлопець, уважно спостерігаючи за нею. Майла підійшла до плити і поставила чайник. Але до столу повертатися не поспішала. — У тебе все добре? Чомусь ти мені зараз дуже нагадуєш Мейлін. Вона приблизно так само поводилася сьогодні, коли сіла до мене в автівку.

— А? — перепитала дівчина, не повертаючись. — Та ні, все добре. І що, ти з'ясував причину?

— Ні. Вона сказала, що це якісь університетські справи.

— Зрозуміло. А ще щось сказала?

— Майло, — Ерн поклав доволі твердий наголос на ім'я сестри. — А повернися, будь ласка, до мене обличчям.

Дівчина повільно розвернулася і обережно підвела очі, дивлячись на брата.

— Що? — запитала вона.

— Що відбувається?

— Де?

— З тобою.

— Та нічого, — Майла повільно почала розуміти, що Мейлін явно нічого не сказала Ернові про те, що бачила. — Сьогодні ледь не завалила контрольну.

Збрехала похапцем. Але треба ж було хоч якось викрутитися.

— Щось не пригадую, щоб я хоч колись тебе за це сварив, — доволі скептично зауважив хлопець.

— Так, але я боюся, що мама захоче, щоб я повернулася до Данамії.

— Майло, ти вже доросла дівчина. Мама це розуміє і навряд чи тиснутиме на тебе. Особливо якщо йдеться всього-на-всього про одну контрольну.

— Гаразд, — дівчина раптом розпливлася в усмішці. Ерн лише здивувався такій різкій зміні настрою. — То ти приніс кекси?

***

— Чому ти не сказав? — Дейв увійшов на кухню тимчасової квартири банди в Ніорімі й уважно подивився на лідера.

— Про що? — Райт підвів очі, відволікаючись від свого смартфону, і подивився на Дейва.

В очах боса читалася явна нудьга і незацікавленість.

— Про те, що Мейлін в команді Аллана.

— Я вже сам не знаю, в якій вона команді. Хлопці бачили її то з Ерном, то з кимось із їхніх ворогів.

— Райноме, ти до мене ляси не підпускай, окей? Я тебе не перший рік знаю.

— Не хотів, щоб ти перетворив це на власну помсту, — чітко вимовив лідер. — Бо я тебе теж не перший рік знаю.

— Якби ти мені одразу сказав, хто вона така, то я навіть і не пішов би з'ясовувати далі...

— І що ти тут робиш так рано? — пролунав за спиною голос Вестлея.

Дейв розвернувся й зустрівся поглядом із не надто доброзичливим виразом обличчя.

— А ти? — питанням на питання відповів він.

— Так, досить, — одразу ж втрутився Райном. — Дейве, йди працюй. Весте, залишся, будь ласка, хочу дещо обговорити.