63.

Ерн відчув, як до горла підкочується клубок хвилювання.

— Точно? — хлопець трохи скинув швидкість, під'їжджаючи до світлофора.

— Так, не зважай, просто університетські справи. До речі, а де Майла? Чому ми її не забрали? — обережно поцікавилася Мейлін.

— Вона збиралася кудись із друзями після пар, — голос Ерна звучав досить рівно. — А Райном не стане атакувати, якщо вона буде в колі незнайомих для нього людей, які не мають до наших справ жодного відношення.

— Цей Райном дуже дивний, — зауважила дівчина.

«Отже, точно не знає.»

У те, що Ерн погодився відпустити свою сестру разом із Кіром, вона б у житті не повірила. Мейлін дедалі більше розпирала цікавість, і вона розмірковувала, чи буде достатньо ґречно запитати про подробиці самого Кіра.

— Він просто не любить проблеми.

— Хіба сутички з іншими бандами — це не проблеми?

— Не такі неприємні, як із поліцією. Існує домовленість, що ніхто з наших трьох банд не втягуватиме у справи поліцію. А от звичайні друзі Майли цілком можуть.

— Ага, я чула, кодекс невтручання.

— Щоправда, Райном якось намагався підставити і нас, і Аллана, підкидаючи докази поліції. Але коли зрозумів, що піде разом зі всіма, швидко здався і забрав заяву. Відбувся штрафом.

— Для Діна це був би, мабуть, найпростіший варіант: позбавитися обох за допомогою брата.

— Насправді, це не так просто. Його брат не займає настільки високу посаду. Та й це було б занадто легко, як на Діна.

— До речі, — почала Мейлін і замовкла.

Вона дуже хотіла запитати Ерна, чому він їй допомагає, але вчасно стрималась. Дівчина не була впевнена, що хоче знати відповідь. Раптом це якийсь черговий схиблений план Діна. Її дивувало те, що вони ще жодного разу ніде не натрапили хоч на когось із банди ворожого лідера. Хоча важко сказати, що вона разом із Ерном бувала в таких місцях, де можна було б зустріти товаришів хлопця. Мейлін трохи збилася з думки, помітивши, що хлопець уважно на неї дивиться й очікує на продовження запитання.

— Нічого, забудь, — додала вона. — Гадаю, мені треба трохи вгамувати свою цікавість.

— Можеш запитувати, — мовив Ерн. — Не факт, що я відповім на кожне твоє запитання, але можеш спробувати.

— Може, іншим разом.

— Як знаєш, — хлопець зупинився біля невеличкої кав'ярні-цукерні. — Хочу купити тістечка для Майли. І кави, щоб трохи пробудитися. Тобі щось взяти?

— Я піду з тобою, — Мейлін не хотілося лишатися самій в автівці, хтозна, де зараз люди Райнома і що вони можуть утнути.

— Окей, — коротко мовив Ерн.

Вдвох вони увійшли до приміщення і попрямували до прилавку.

— Добрий день, — привітався хлопець, розглядаючи вітрину. — А шоколадних кексів уже немає?

— Добрий, — відповів працівник. — Ще не привезли. Мають бути...

Чоловік зробив невеличку паузу, поглянувши на годинник.

— Хвилин за п'ятнадцять-двадцять, — продовжив він.

— Можемо почекати, — мовила Мейлін. — Ти ж хотів випити кави. Я теж не проти філіжанки.

— Чудово, — відповів Ерн. — То для мене, будь ласка, американо.

— А для мене – капучіно.

— Добре, займайте, будь ласка, місце, я принесу каву до столика, — мовив працівник.

Ерн і Мейлін сіли за столик біля вікна. У таку годину всередині було доволі людно. Вільними лишалися лише три столи.

— Вибач, що затримую тебе, — сказав хлопець. — Майла не впустить мене без цих кексів. Вона їх обожнює.

— Все гаразд, — відповіла Мейлін. — Якщо пам'ятаєш, тут недалеко будинок моїх батьків. Якби я поспішала, то могла б піти просто до них. А ще я надто люблю каву, щоб відмовлятися. Хоча чомусь останнім часом мені не дають її спокійно попити.

З кишені дівчини пролунала мелодія вхідного дзвінка.

— Вибач, — вона потягнулася за мобільником і глянула на ім'я абонента. — Це брат.

Ерн коротко кивнув, і Мейлін відповіла на телефон. З того, що зрозумів Ерн, Елрой розповідав щось про майбутній приїзд.

Захопившись розмовою, дівчина, здавалося, перестала помічати будь-що навколо. Ерн заворожено спостерігав за Мейлін. Пасмо рудого хвилястого волосся вибилося з хвоста і вільно спадало їй на обличчя. В якийсь момент дівчина змахнула його рукою й заправила за вухо.

Бариста приніс каву і поставив на столик. Мейлін закінчила розмову і сховала телефон до кишені.

— Брат, — пояснила вона. — Збирається приїхати, коли закінчать справи з батьком. Хоче сам поспілкуватися з Алексом і хлопцями. Але я проти.

— Чому? — Ерн зробив ковток кави і примружився від задоволення.

— Бо він із батьком працюють разом із двоюрідною сестрою Алекса. Виконують якісь замовлення. Алекс про це не знає, а я не хочу, щоб він почувався через це прив'язаним до мене. Якщо Елрой приїде, це дуже швидко випливе. Я ще дивуюся, що минулого разу не випливло.

— Із Ніко?

— Ти її знаєш?

— Трохи. Вона інколи приїжджає сюди.

— Якби не вона, Елрой вже б давно приїхав. А так, Ніко його стримує. Я не розповідала братові нічого про цього Райнома, — Мейлін обхопила голову руками. — Мені це все так набридло. Я сподівалася, що вони відчепляться. Але, здається, не все так просто. Я чудово розумію, що Елрой не зможе постійно бути поруч зі мною і рятувати від усіх. А я не хочу переїжджати до Денаї. Не можу сказати, що мені там сподобалося. Хоч там і мої рідні, я їх зовсім не знаю. Майже безвихідна ситуація.